4. У порожнину рота вводять повітровід для уникнення необхідності постійно підтримувати підборіддя (дистальною частиною, вигином доверху, між зубами постраждалого, аж до піднебіння). Потім повітровід необхідно повернути на 180°, поступово проштовхувати вперед і стежити, щоб спинка язика розмістилася над увігнутою частиною повітроводу (рис. 2.6-2.8).
Рис. 2.6. Набори назальних (А) та оральних (Б) повітроводів різних розмірів.
Рис. 2.7. Методика визначення розміру повітропроводу.
Рис. 2.8. Методика введення орофарингального повітроводу.
Для визначення розміру повітроводу вимірюють відстань між вирізкою груднини та кутом нижньої щелепи (від 0 до 5).
За допомогою S-подібного повітроводу (подвійна трубка Сафара) штучну вентиляцію легень проводять через спеціальну трубку, а вводять і використовують як оротрахеальний повітропровід (рис. 2.9).
Через невисокий рівень навичок із виконання інтубації трахеї серед працівників ЕМД як альтернативу можна застосувувати технічно Ьільш прості та надійні методи протекції дихальних шляхів:
1. Використання ларингеальної маски, яка, порівняно із мішком Амбу, забезпечує надійнішу вентиляцію легень. Це трубка із еластичною манжетою еліптичної форми на дистальному кінці (манжета здатна роздуватись і призначена для забезпечення перекриття нижньої частини глотки навколо
Рис. 2.9. S-подібний повітровід (двійна трубка Сафара).
отвору гортані, сприяючи таким чином розміщенню отвору трубки якомога ближче до отвору голосової щілини). Види ларингеальних масок наведено на рисунку 2.10.
Рис. 2.10. Ларингеальні маски.
Під час просування змащеної маски по ротоглотці її необхідно притиснути до поверхні піднебіння до досягненння задньої стінки глотки, при цьому дистальний отвір повинен бути повернутий до язика, після чого натиснути на проксимальний кінець маски, доки трубка не опиниться у нижній частині глотки (рис. 2.11).
Однак варто пам'ятати, що порівняно з інтубацією трахеї, під час виконання даної маніпуляції існує вищий ризик аспірації.
Тому необхідно робити паузи в компресіях грудної клітки під час проведення ШВЛ через ларинегальну маску.
2. Використання ларингеальної трубки (рис. 2.12, 2.13), яка за особливістю своєї конструкції та простотою користування на сьогодні набуває значного поширення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії“ на сторінці 3. Приємного читання.
