Розділ «17»

— Перепрошую...

Майкл рвучко обернувся й побачив, що на нього дивиться Натан Бун. Голова служби безпеки Вічнозеленого фонду, вбраний у темно-синій діловий костюм, мав урочисто-серйозний вигляд, наче розпорядник на похоронах.

— Маєте до мене якесь питання, пане Бун?

— У розкладі сказано, що ви проголошуватимете вступну промову. На попередніх конференціях обслузі дозволялося розносити напої та закуски впродовж усієї зустрічі. А у вашому електронному посланні йдеться, що ви воліли б вивести персонал.

— Так, бо моя промова призначається лише Братам. Сторонніх не повинно бути.

Бун підніс до рота переговорний пристрій і тихо сказав:

— Промова виконавчого директора починається за кілька хвилин. Будь ласка, виведіть із залу персонал і забезпечте охорону дверей.

На периферії натовпу з’явилися двоє працівників підрозділу Буна, щось пошепки сказали офіціанткам, і ті попрямували до виходу. Але сам Бун не пішов. Він уважно поглянув на Майкла, наче краватка Мандрівника містила якийсь натяк на те, що мало статися.

— Щось іще, пане Бун?

— Лондонський персонал поінформував мене, що ви організували нову групу працівників.

— Саме так. Вона зветься групою спеціальних проектів.

—  І ви розпоряджаєтеся моїми людьми.

Майкл зосередив пильний погляд на обличчі Буна. Голові служби безпеки вдавалося контролювати свої емоції, але очі та куточки рота видавали його. Як і місіс Брюстер, його поволі витискали з влади, і він, вочевидь, збагнув, якими будуть наслідки.

— Так. Я дістав доступ до бази даних і звільнив кількох людей, котрих ви використовували в попередніх операціях. Я хотів здійснити зміни, бо ви тим часом займалися виконанням інших своїх обов’язків.

— А чи не могли б ви пояснити мені, що таке «спеціальні проекти»?

— Натане, я й справді маю план, але наразі ще не готовий розголошувати всі його деталі. Після своєї промови я збираюся просити виконком розширити мої повноваження. Безсумнівним є факт, що досі Братство зосереджувало свої зусилля на місцевих чи регіональних цілях. Тепер настав час взятися за реалізацію більш агресивної загальносвітової стратегії.

Пальці Буна затремтіли, наче він хотів задушити Майкла.

— Ми й так були досить агресивними в минулому.

— Ви були і є визначним працівником, Натане. Ми всі цінуємо вашу вірність організації та вашу роботу. Ви вказали нам правильний шлях. І я просто хочу зробити кілька важливих кроків на цьому шляху.

— Коли ви зможете надати мені більш повну інформацію?