Зазначений Закон США "Про охорону персональних даних" був одним з перших у світі законів про захист персональних даних і послужив відправним пунктом для законотворчості в інших індустріальних державах. Однак, на думку численних критиків, дія принципів, покладених в його основу, багато в чому послаблюється нечіткістю формулювань, що дозволяють відомствам обходити незручні для них вимоги закону, і численними виключеннями. Окрім того, комп'ютерні технології пішли далеко вперед, і правове регулювання вже не відповідає потребам забезпечення інформаційної приватності в сучасних умовах автоматизованої обробки персональних даних. Саме тому закон потребує перегляду й оновлення.
У 1977 р. у США вперше був розроблений законопроект "Про захист федеральних комп'ютерних систем", який передбачав кримінальну відповідальність за:
• уведення свідомо помилкових даних у комп'ютерну систему, незаконне використання комп'ютерних пристроїв;
• внесення змін у процеси оброблення інформації або порушення цих процесів, розкрадання коштів, цінних паперів, майна, послуг, цінної інформації, здійснені з використанням можливостей комп'ютерних технологій або комп'ютерної інформації.
На сучасному етапі важливу роль у сфері нормативно-правового регулювання ЗІБ США відіграє Закон "Про комп'ютерну безпеку". Головна мета цього Закону полягає в реалізації без обмежень необхідних та достатніх заходів із забезпечення безпеки інформації у федеральних комп'ютерних системах. Відповідальним за виконання вимог Закону визначений Національний інститут стандартів і технологій (NIST), який забезпечує випуск стандартів і посібників, спрямованих на захист від знищення і несанкціонованого доступу до інформації, а також від крадіжок і підробок, які виконуються за допомогою комп'ютерів. Тобто в Законі йдеться, як про регламентацію дій фахівців у сфері комп'ютерних технологій, так і про підвищення інформованості всього суспільства.
Відповідно до вимог Закону, всі оператори федеральних інформаційних систем, які мають конфіденційну інформацію, повинні сформувати плани забезпечення їх безпеки. Обов'язковою вимогою е періодичне навчання всього персоналу. В свою чергу NIST зобов'язаний проводити дослідження природи і масштабу можливих загроз, виробляти економічно виправдані заходи захисту. Результати досліджень NIST розраховані на застосування як у державних системах, так і в приватному секторі.
Закон зобов'язує NIST координувати свою діяльність з іншими міністерствами і відомствами, включаючи Міністерство оборони, Міністерство енергетики, Агентство національної безпеки (АНБ) тощо з метою уникнення дублювання і несумісності. Також Закон передбачає створення при Міністерстві торгівлі США комісії з інформаційної безпеки, яка повинна: приймати перспективні управлінські, технічні, адміністративні і фізичні заходи, які сприяють підвищенню ІБ; видавати рекомендації Національному інституту стандартів і технологій, доводити їх до відома всіх зацікавлених відомств.
Досить важливими є положення 6-го розділу Закону, які зобов'язують всі урядові відомства формувати плани ЗІБ, спрямовані на те, щоб компенсувати ризики і запобігати можливим збиткам від утрати, неправильного використання, несанкціонованого доступу чи модифікації інформації у федеральних системах. Копії планів направляються в NIST і АНБ.
Уряд США під час реалізації своєї політики в області захисту інформації виходить з того, що перехоплення іноземними державами конфіденційної державної і приватної інформації, а також великих обсягів відкритої інформації, переданих за допомогою урядових і комерційних мереж телекомунікацій, після їхньої обробки, зіставлення й об'єднання розрізнених даних призводить до розкриття державних секретів. Тому, починаючи із середини 1980-х років, захист ліній зв'язку й автоматизованих систем стає важливим завданням компетентних державних органів США.
Сфера комп'ютерних систем виступає важливою складовою ЗІБ СІЛА. З метою ефективної протидії комп'ютерній злочинності в 1984 р. було прийнято Закон США "Про підробку засобів доступу, комп'ютерне шахрайство та зловживання" (Counterfeit Access Device and Computer Fraud and Abuse Act) – основний нормативно-правовий акт, що встановлює кримінальну відповідальність за злочини у сфері комп'ютерної інформації. Згодом він неодноразово доповнювався (1986, 1988, 1989, 1990, 1994 і 1996 pp.), а нині включений як § 1030 у Титул 18 Зводу законів США.
Цей закон визнав злочином отримання несанкціонованого доступу (або перевищення його меж) до "комп'ютера федерального уряду" – будь-якого захищеного комп'ютера, який використовується урядовими або підпорядкованими йому фінансовими установами:
• комп'ютер, що перебуває у винятковому користуванні уряду або фінансової організації, чи комп'ютер, функціонування якого було порушено під час роботи в інтересах уряду або фінансової організації;
• комп'ютер, що є частиною системи чи мережі, елементи якої розташовані більш ніж в одному штаті США.
В чинній редакції закон як § 1030 у Титул 18 Зводу законів США установлює відповідальність за сім основних протиправних діянь, якими визнаються:
• комп'ютерне шпигунство, шо полягає в несанкціонованому доступі до інформації або перевищенні його меж, а також отриманні інформації, що стосується державної безпеки, міжнародних відносин і питань атомної енергетики (§1030 (а) (1));
• несанкціонований доступ до інформації з урядового відомства США з будь-якого захищеного комп'ютера, котра має відношення до внутрішньої або міжнародної торгівлі, або перевищення меж такого доступу, а також одержання інформації з фінансових записів банківської установи, емітента карт чи інформації про споживачів, що містяться у файлі управління обліку споживачів (§ 1030(a) (2));
• вплив на комп'ютер, що перебуває у виключному користуванні урядового відомства США, або порушення нормального функціонування комп'ютера, котрий повністю чи частково використовується урядом США (§ 1030(a)(3));
• шахрайство з використанням комп'ютера – доступ, здійснений із шахрайськими намірами, і використання комп'ютера з метою отримання будь-якої цінності за допомогою шахрайства, включаючи незаконне використання машинного часу вартістю більше п'яти тисяч доларів протягом року, тобто без оплати користування комп'ютерних мереж і серверів (§ 1030(a) (4));
• умисне або необережне пошкодження захищених комп'ютерів (§ 1030(a) (5));
• шахрайство шляхом торгівлі комп'ютерними паролями або аналогічною інформацією, що дозволяє одержати несанкціонований доступ, якщо така торгівля впливає на торговельні відносини між штатами та з іншими державами або на комп'ютер, що використовується урядом США (§ 1030(a)(6));
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США“ на сторінці 2. Приємного читання.
