Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США

Забезпечення інформаційної безпеки держави

• 4) забезпечення якісної освіти та навчання з питань захисту кіберпростору;

• 5) співробітництво з питань національної безпеки та безпеки міжнародного кіберпростору.

Перший напрям стратегії передбачає створення ефективної системи швидкої ідентифікації, обміну інформацією та заходи щодо зменшення втрат, викликаних протиправними діями. Серед основних видів діяльності щодо реагування на загрози для безпеки кіберпростору США слід відзначити: створення національної системи реагування на загрози для безпеки кіберпростору; забезпечення проведення тактичного та стратегічного аналізу кібератак та оцінку вразливості; координацію управління ризиками для кіберпростору.

Другий напрям передбачає оперативне виявлення вразливих місць, які утворилися внаслідок технічної недосконалості та неправильної реалізації технологічних продуктів, а також нагляд за їх використанням. Цей напрям включає здійснення наступних заходів: підвищення здатності правоохоронних органів запобігати атакам у кіберпросторі та переслідувати у судовому порядку осіб, які їх вчиняють; виявлення слабких місць інформаційних систем і телекомунікацій у масштабах країни з метою належної оцінки потенційних загроз та можливих наслідків їх вразливості; захист національного сегменту мережі Інтернет шляхом удосконалення протоколів обміну інформацією та її маршрутизації; впровадження в експлуатацію надійних електронних систем збирання даних та управління ними; скорочення кількості вразливих місць у програмному забезпеченні національних інформаційних систем та їх ліквідацію; вивчення інфраструктурної взаємозалежності та зміцнення фізичної безпеки інформаційних систем и телекомунікацій; визначення пріоритетних завдань щодо досліджень та розробок у сфері захисту кіберпростору; здійснення оцінки та забезпечення безпеки в нових інформаційних системах.

Третій напрям цієї стратегії передбачає здійснення заходів щодо захисту інформаційних систем органів влади, зокрема облік зареєстрованих користувачів державних інформаційних систем; захист державних безпровідних локальних мереж; підвищення безпеки при розподілі державних підрядів і постачання.

Четвертий напрям цієї стратегії спрямований на вирішення питання забезпечення існуючих потреб держави у високоосвічених кадрах, здатних працювати над скороченням вразливих місць в національному кіберпросторі. Окрім навчання кадрів також передбачається атестація службовців, які вже користуються комп'ютерами, займаються системним адмініструванням, розробляють та впроваджують інформаційні технології, а також керують інформаційними службами й установами США.

П'ятий напрям передбачає здійснення низки заходів, спрямованих на забезпечення розвитку міжвідомчого та міжнародного співробітництва з питань національної безпеки та безпеки міжнародного кіберпростору. Для цього згідно стратегії "необхідно підсилити заходи щодо забезпечення цілісності, надійності і готовності критичної фізичної та інформаційної інфраструктур як усередині, так і поза межами держави".

У 2009 р. конгресмени США О. Сноу та Д. Рокфеллер підготували та ініціювали законопроект "Акту про кібербезпеку" ("The Cybersecurity Act of 2009")[1], в якому закріплено повноваження Президента США відключати доступ до мережі Інтернет на всій території США у надзвичайних випадках загроз національній безпеці. У липні цього року американським політиком О. Джілібреном запропоновано проект "Акту глобальної відповіді на кібервиклики" ("Fostering a Global Response to Cyber Attacks Act"), в якому містяться положення щодо можливості Уряду США взаємодіяти з будь-якою державою світу в питаннях організації протидії злочинам у кіберпросторі.

Окрім того, у 2009 р. у США оприлюднено "Огляд кібербезпекової політики", в якому визначено, що Білий Дім має виконувати провідну роль у питаннях координації, розроблення та впровадження новітніх стандартів кібербезпеки в державі. Для забезпечення реалізації цього завдання необхідно вжити низку організаційних заходів, що мають сформувати нову структуру системи національної кібербезпеки.

З цією метою при Білому Домі було створено відділ з кібербезпеки, керівник якого підзвітний РНБ та Економічній раді США. Головними завданнями відділу є: координація роботи урядових відомств, до повноважень яких належить розслідування кіберзлочинів та хакерських атак, розробка нових захисних технологій.

Особливу увагу було приділено проблемі організаційно-правового забезпечення реалізації кібербезпекової політики. До посадових обов'язків Федерального Директора з інформаційних технологій належить питання інформаційної безпеки та координації всіх оргструктур, задіяних у системі кібербезпеки держави. До обов'язків помічника Президента США з питань внутрішньої безпеки та контртероризму належать питання кібербезпеки та інформування суспільства про результативність щорічної доповіді "Місяць національної поінформованості з кібербезпеки" (National Cybersecurity Awareness Month)[2]. Також в Адміністрації Президента США було передбачено введення двох нових посад з питань реалізації державної стратегії та забезпечення безпеки федеральних і військових комп'ютерних мереж.

Основними ключовими передумовами для посилення кібербезпеки в США визначено:

• 1) курс на збільшення інвестицій в інфраструктури і проекти (до яких можна віднести і комп'ютерну інфраструктуру), що надасть можливість забезпечити держзамовленнями американську IT-індустрію. Окрім того, у США відбувається процес боротьби між правовласниками та комп'ютерними піратами, що позбавляють компанії, які працюють інфомедійній сфері, традиційного рівня прибутковості, у свою чергу, зумовлює активну участь держави у процесі захисту великих компаній;

• 2) США дійсно відчувають зростаючу активність хакерів. За даними сайту "america.gov", у 2006 р. лише сайт Міністерства оборони США піддавався атаці 6 млн разів, а в 2009 р. кількість таких спроб зросла до 360 млн. разів.

• 29 травня 2009 року було оприлюднено "Огляд з кібербезпеки" (Cyber Security Review), що мав на меті "виробити стратегічну основу кіберініціатив Уряду США". У цьому Огляді, до ключових завдань керівництва США у сфері кібербезпеки віднесено: забезпечення центральної ролі Білого Дому у формуванні кібербезпекової політики з метою продемонструвати аудиторії як усередині США, так і міжнародним партнерам серйозність намірів американського керівництва у сфері кібербезпеки; перегляд законодавства та політики у сфері кібербезпеки; посилення федерального законодавства та відповідальності у сфері кібербезпеки; просування інформаційних проектів державного, регіонального та локального рівня.

Крім того, у цьому документі окреслено ключові завдання, спрямовані на посилення кібербезпеки США, а саме: підвищити готовність суспільства до кіберзагроз; посилити кібербезпекову освіту, збільшити кількість федеральних працівників з підготовкою у сфері інформаційних технологій; просувати кібербезпеку як важливий елемент відповідальності урядів усіх рівнів.

Свої основні погляди на проблему кібербезпеки Б. Обама виклав у "Зауваженнях щодо забезпечиш безпеки національної кіберінфраструктури" 2009 р.[3]. У них він робить висновок про те, що "...кіберзагрози є одними з найбільш серйозних викликів економічній та національній безпеці, з яким зіткнулася нація". З огляду на це, Б. Обама оголосив цифрову інфраструктуру США "стратегічною національною цінністю", а захист цієї інфраструктури – національним пріоритетом.

Окреслено також основні напрями, спрямовані на вирішення означених вище проблем: розроблення ефективної стратегії забезпечення безпеки інформаційних та комунікаційних мереж; розроблення систем попередження та реагування на кібератаки; посилення партнерства між державою та приватним сектором; збільшення інвестицій в іноваційні технології для інформаційної інфраструктури; початок масштабної національної кампанії щодо посилення готовності суспільства до протидії кіберзагрозам[4].

На початку березня 2010 року Президентом США була затверджена чергова "Ініціатива зі всеосяжної національної кібербезпеки" Ради національної безпеки США, яка складається з дванадцяти загальних положень, реалізація яких дозволить захистити країну та уряд від кібератак та хакерів. Ця ініціатива є складовою частиною розділу Воєнної доктрини США, що стосується кібернетичної оборони.

Документом передбачено створення єдиної федеральної мережі, пов'язаної захищеними каналами зв'язку. Зв'язок цієї захищеної мережі має здійснюватися через контрольовані точки доступу. Окрім того, Ініціатива передбачає об'єднання всіх 6 наявних у США центрів оперативного реагування на кіберзлочини з метою підвищення ефективності їх діяльності та проведення більш глибокого аналізу хакерських атак.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Забезпечення інформаційної безпеки держави» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ У США

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки США
  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки США

  • Діяльність спеціальних служб США у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки США.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

  • Захист інформації

  • Забезпечення кібербезпеки

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

  • Уряд

  • Судова влада

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави

  • Підрозділи протидії кіберзлочинності

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФРАНЦІЇ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Франції у сфері забезпечення інформаційної безпеки.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки Франції.

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості системи забезпечення національної, державної та інформаційної безпеки ФРН

  • Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів ФРН у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Федеральне та Земельні відомства з охорони Конституції – БФФ/ЛФФ (Вundesund Landesamtenfur Verfassungsschutz – BfV/LfV, verfassungsschutz.de)

  • Федеральна служба охорони кордону – БГС (Bundesgrenzschutz – BGS)

  • Митне кримінальне відомство – МКВ (Zollrechtkriminelle Amt – ZKA)

  • Залізнична поліція Федерального міністерства транспорту

  • Федеральна розвідувальна служба – БНД (Bundesnachrichlendienst – BND)

  • Особливості місця і ролі бундесверу в системі забезпечення оборони та інформаційної безпеки Німеччини

  • Командування стратегічної розвідки бундесверу – КСР

  • Система SAR-Lupe

  • Центральна лабораторія досліджень Бундесверу в області технічної розвідки

  • Центр розвідки федеральних Збройних сил – Бундесверу

  • Особливості вирішення у Бундесвері проблем протидії загрозам кібернетичним війнам

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки ФРН

  • Особливості співробітництво неурядових організацій і підприємницьких структур

  • Особливості місця та ролі ЗМІ в інформаційній системі ФРН

  • СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

  • Нормативно-правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Законодавчу основу системи правового ЗІБ РФ

  • Інформація як об'єкт безпекознавчого і юридичного захисту: основні властивості та характеристики безпеки використання інформації в Росії

  • Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • Особливості функціональних обов'язків органів влади і виконавчих суб'єктів РФ щодо організації та реалізації державної політики інформаційного протиборства

  • Діяльність спецслужб та правоохоронних органів РФ у сфері забезпечення інформаційної безпеки

  • Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил (ГРУ ГШ ЗС РФ)

  • Федеральна служба безпеки Poсії (ФСБ)

  • Органи Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки РФ

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Нормативні акти, які закріплюють концептуальні положення забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти конститутивного напрямку, які закріплюють визначальні положення щодо забезпечення інформаційної безпеки України

  • Нормативні акти вищих та центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України

  • ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Діяльність спеціальних служб України у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.

  • Недержавний сектор як складова системи забезпечення інформаційної безпеки України.

  • ПІАР-ТЕХНОЛОГІЇ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ, ІНСТРУМЕНТАРІЙ

  • Блок 3. Звернення до воїнів як піар-текст: факти стародавньої історії

  • Блок 4. Хаммурапі – цар Вавилона: історична довідка

  • Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

  • Аналіз визначень піару

  • Блок 7. Постомодернізм. Базові параметри

  • Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

  • Блок 10. Медіавіруси, що розповсюджувалися російськими ЗМІ під час конфлікту на Сході України (2014-2015рр.)

  • Блок 11. Російсько-український конфлікт на Сході України: атака симулякрів

  • Блок 12. Турнір троянд (Tournament of Roses) до 50 річчя ВПС США як одна з най відоміших піар-акцій 21 століття

  • Планування

  • Блок 13. Розбудова іміджу держави та ЇЇ силових відомств: піар-досвід агентства "Едсльман"

  • Хронологія й динаміка розвитку піару в секторі безпеки та оборони

  • Блок 15. New York Times про Комітет Крила

  • Блок 16. Вікна ТАСС: від пропаганди до піару

  • Блок 17. Комунікаційні технології усної пропаганди

  • Блок 18. Кодекс професійної поведінки IPRA

  • Блок 19. Навчання Viking-2005: перший досвід українських СІМІС

  • Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

  • Основна інформація щодо реорганізації' військово-цивільного співробітництва під час надання допомоги

  • Блок 20. Комісії правди у контексті військово-цивільного співробітництва

  • Блок 21. Підготовка фахівців, що володіють навичками стратегічних комунікацій: приклад Канади

  • Піар-комунікація як сегмент сучасного сектору безпеки

  • ІМІДЖЕЛОГІЇ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ТА ЇХ ФАХІВЦІВ: ФІЛОСОФІЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА

  • Блок 2. М. Макіавеллі про образ государя

  • Блок 3. Ідеї Цезара Ломброзо щодо зовнішніх проявів кримінальних схильностей людини

  • Блок 5. Деякі догми бусідо

  • Блок 6. З історії лангобардів

  • Зведення героїв у ранг святих як процес історичної іміджетворчості

  • КОМУНІКАТИВНА ІМІДЖЕВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: СУТНІСТЬ, СТАН, НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 1. Доброчесність як підгрунтя іміджу та авторитету

  • Блок 3. Стратегії формування бажаного іміджу в ізраїльських спецслужбах

  • Блок 4. Імідж першої особи: історичний аспект. Франція

  • Блок 6. Із інтерв'ю Г. Почепцова "Україні потрібен власний масовий герой книг та фільмів, без яких не буває ні однієї сильної нації"

  • Комунікативно-прагматичні підходи до іміджбілдингу в сучасному науковому дискурсі

  • Блок 8. Позиціювання як стратегія в рекламній комунікації інститутів сектору оборони та безпеки світу

  • Блок 10. Фрагменти комунікацій з інтернет-ресурсів батальйону "Донбас"

  • Блок 12. Модель зовнішнього іміджу держави

  • КОРПОРАТИВНИЙ ІМІДЖ ІНСТИТУТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ: ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ

  • Блок 2. Визначення поняття корпорація у довід ликових виданнях Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: slovari.yandex.ru

  • Робота в команді: імідж +

  • Корпоративний імідж: підходи до визначення

  • Блок 4. Міжнародні практики формування іміджу розвідувальних служб як даності та фонової присутності

  • Блок 5.Формування фонового іміджу та іміджу даності розвідки МІ-6

  • Блок 6. Принципи формування місії інституту сектору безпеки

  • Рамкова програма партнерства

  • Блок 9. Формування корпоративного іміджу МІ-5

  • Блок 10. Реконструювання іміджу Моссада

  • Стратеги корпоративного іміджу

  • Блок 11. Постконфліктне реформування сектору безпеки Боснії: приклад ребрендінгу

  • ІМІДЖБІЛДИНГ ІНСТИТУТІВ СУЧАСНОГО СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ

  • Світовий досвід розбудови іміджу інститутів сектору безпеки та оборони

  • ІМІДЖ, БРЕНД ТА ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ

  • Роль політичної модернЬації у формуванні іміджу України

  • Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

  • Національний брендинг: стратегія розвитку, основні комунікатори і канали комунікації

  • ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Сполучених Штатах Америки

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у Російській Федерації

  • Особливості підготовки фахівців з інформаційної безпеки у європейських країнах

  • Аналіз підготовки фахівців з інформаційної безпеки в Китайській Народній Республіці

  • СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

  • Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Особливості професійного відбору та психолого-педагогічного супроводження підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

  • Удосконалення адаптації населення України до інформаційного суспільства в контексті інформаційної безпеки держави