Головні особливості успадкованої Україною системи освіти

Теоретичні основи сучасної української педагогіки

Запропонований вище загальний огляд структури сучасної української освіти дає можливість реформування.

Немає сенсу говорити про те, доброю чи поганою була наша колишня система освіти. Маємо тут чимало "за" і "проти". Натомість є всі підстави вважати, що вона відрізнялася від систем освіти, характерних для сучасних європейських держав, була інакшою. Розглянемо деякі її особливості.

По-перше, колишня радянська освіта будувалася за принципом унітарності, отже орієнтувалася на навчання і виховання абстрактної "усередненої" людини — всі діти ходили до однакової школи, вчилися за однаковими підручниками і, як символ, носили однакову форму. Школа, яка трактувалася як "єдина, трудова, політехнічна", функціонувала відповідно до заданих з центру стандартів управління, комплектації класів, програм і методів навчання тощо.

По-друге, це була освіта, яка традиційно обмежувала зміст навчання поняттями знань, умінь і навичок, а тому переважно лише ними і забезпечувала дітей. Орієнтація на засвоєння "основ наук", запропонована Сталіним на VIII з'їзді комсомолу, зумовлювала максимальне навантаження (і перевантаження) дитини інформацією та створювала умови, за яких вона повинна була "більше вчитися і менше думати". Сил і часу для організації та виконання дитиною діяльнісних операцій на уроці не залишалося. Проте втішало те, що наші діти знали більше, ніж їхні ровесники за кордоном. Але чи могли більше — так питання ставилося рідко.

По-третє, колишня освіта була авторитарною — як на рівні управління, так і на рівні процесу едукації. Як правильно працювати, які методи вчителеві слід застосовувати знав лише той, хто користувався бодай якоюсь владою — інспектор, методист, керівники школи. Ніхто не міг ставити під сумнів рекомендації керівництва. А їхня оцінка роботи вчителя була "єдиноправильною". Так, зрештою, працював і вчитель — був слухняним щодо дирекції й диктатором у своєму класі. За цих умов нівелювалася і особиста відповідальність усіх суб'єктів едукації за результати своєї діяльності.

По-четверте, система освіти минулого була "задержавленою". Ніхто ззовні, крім партійних органів, не мав права з власної ініціативи втручатися у її діяльність, а тому і батьки, і громадськість не почували себе до неї причетними. Освіта була закритою, а така особливість будь-якої системи завжди веде до її деградації.

По-п'яте, в основу процесу виховання була покладена специфічна система цінностей, яка інтенсивно насаджувала матеріалістично-атеїстичний світогляд, протиприродну "інтернаціоналізацію" та колективізацію свідомості, конвеєризувала дошкільне виховання тощо. Все це супроводжувалось також формуванням так званої класової ненависті, несприйняття інакодумства.

Сьогодні мусимо ще раз собі все пригадати, бо, забувши минуле, ризикуємо механічно відтворити його і в майбутньому, а отже, віддалити виконання наших завдань.

Концептуальні засади реформування освіти

Ідеологію реформ нашої освіти можна сприймати з ентузіазмом або ж дивитись на неї скептично. Але немає підстав думати, що вона кимось вигадана. Потреба глибинної перебудови освіти є об'єктивною необхідністю, що диктується процесами трансформації нашого суспільства — відходом від тоталітаризму і входженням у стан громадянського устрою. Є тут також зворотна залежність.

Досвід освітньої політики ВКП(б) у 30-ті роки минулого століття показує, що відповідно організована освіта здатна серйозно вплинути на глибинні зміни у суспільній свідомості, а відтак прискорювати трансформаційні процеси (Ващенко Г., 2003, с. 61—155). На цьому шляху, що потребуватиме багато зусиль і матеріальних витрат (до чого ми сьогодні не готові), освіта покликана передусім усвідомити нове соціальне замовлення.

Перехід до ринкових умов господарювання і становлення конкурентного середовища висуває перед людиною досі незнайомі їй вимоги: вона повинна бачити свою життєву перспективу і бути здатною йти до неї шляхом напруження і вдосконалення власних творчих сил, зміцнення волі, становлення цілісного характеру та відстоювання обраних нею цінностей.

Сучасна людина повинна навчитися діяти в умовах свободи, самостійно приймати рішення, домагатися їх здійснення, а відтак і відповідати за себе та свою діяльність. їй випадає "повернутися до себе", до свого природо відповідного стану, що передбачає схильність до духовності, усвідомлення власної національної та особистої ідентичності, до засад рівноправності, а загалом — до норми, що засвідчує наявність життєвої рівноваги, від чого дуже залежить господарська продуктивність людини.

Як уже йшлося, специфічними завданнями, власне, сучасної української освіти є самозвільнення людини від азійського світогляду і відкриття себе культурі європейській — не для того, щоб розчинитись у ній, а для того, щоб творити свою культуру тим шляхом, яким йшла Європа. Сучасному українцеві випадає також відійти від почуття хуторянства і меншовартості та утвердити в собі почуття національної гідності, національної самовпевненості.

Нарешті, нашій сучасній людині, нашому народу необхідне усвідомлення себе в контексті грядущої глобалізації — не цуратися її, але й не загубити свого обличчя.

Таке соціальне замовлення вимагає глибинних змін у всій системі освіти і виховання.

По-перше, вона мусить змінити свій статус, перестати бути частиною державної структури і стати системою громадсько-державною, вирішувати завдання і держави (формувати громадянина), і суспільства — забезпечувати людині спроможність до особистого самодостатнього життя. Водночас за свою діяльність система освіти повинна відповідати і перед громадськістю, і перед державою.

По-друге, сучасна система освіти покликана стати відкритою і піддати себе певному нагляду і опіці з боку широкої, незалежної від школи, громадськості. Необхідність участі громадськості в управлінні освітою однозначно наголошується у Національній доктрині розвитку освіти.

По-третє, сучасній українській освіті випадає змінити стратегічні завдання едукації — перенести акцент з перенасичення її інформацією на саморозвиток дитини, що осягається лише в процесі її власної діяльності. Відповідно глибинних змін повинні зазнати трактування змісту едукації, структура уроку, форми і методи діяльності вчителя та учнів тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні особливості успадкованої Україною системи освіти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ

  • ВСТУП

  • Базові педагогічні терміни і поняття

  • Міжпредметні зв'язки педагогіки

  • Педагогіка як професія

  • Розділ 2. Українське суспільство на шляху реформування і завдання педагогіки

  • Людина у фокусі сучасних українських реформ

  • Нове соціальне замовлення

  • Вибір стратегії сучасної української педагогіки

  • Проблема повернення до традиційно-християнських засад

  • Національний характер освіти і виховання

  • Частина перша. ОСВІТА І НАВЧАННЯ

  • Головні особливості успадкованої Україною системи освіти
  • Демократизація компонентів системи

  • На старті реформ

  • Розділ 4. Процес едукації та шляхи його демократизації

  • Діяльність учня

  • Діяльність учителя

  • Розділ 5. Інформативна функція процесу едукації

  • Знання, вміння, навички як рівні засвоєння інформації

  • Процес засвоєння інформації

  • Психолого-педагогічні передумови успішного формування навичок

  • Розділ 6. Виховна функція процесу едукації

  • Виховна ситуація і процес формування поглядів, переконань та звичок

  • Виховні можливості уроку

  • Функції вчителя

  • Розділ 7. Розвивальна функція процесу едукації

  • Задача як педагогічний засіб розвитку учня

  • Процес вирішення навчальних задач

  • Розділ 8. Зміст едукації та головні напрями його демократизації

  • Діяльнісний компонент змісту едукації

  • Інформативний компонент змісту едукації

  • Реформування змісту освіти

  • Розділ 9. Основні дидактичні принципи

  • Нове соціальне замовлення і принципи дидактики

  • ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ

  • Традиційні вимоги до уроку

  • Сучасні вимоги до уроку

  • Розділ 11. Діяльність на уроці: методи, форми і засоби

  • Фронтальні форми роботи

  • Самостійна діяльність учнів

  • Розділ 12. Передумови успішної діяльності учнів на уроці

  • Диференціація навчання

  • Психологічний клімат на уроці

  • Організаційний аспект діяльності учнів на уроці

  • Розділ 13. Контроль і оцінювання досягнень учнів

  • Особливості нової шкали оцінювання

  • Частина друга. СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

  • Функції компонентів структури

  • Крах системи і пошуки Головного Ідеалу

  • Розділ 15. Людина в контексті традиційно-християнського виховання

  • Людина — творіння Боже

  • Людина в контексті завдань сучасної української педагогіки

  • Розділ 16. Віра і виховання та розвиток

  • Християнська віра як передумова гармонії

  • Головний предмет християнської віри

  • "Не кожному духові вірте..."

  • Естетичне прагнення як складова духовності

  • Розділ 17. Системно-ціннісний підхід до визначення змісту виховання і розвитку

  • Опредмечення цінностей

  • Система цінностей та напрями виховання і розвитку

  • Ідеологія в системі цінностей

  • Кодекс цінностей сучасного українського виховання і розвитку

  • Чистота і гармонія цінностей у системі виховання і розвитку

  • ЗМІСТ ВИХОВАННЯ

  • Походження моралі

  • Трактування моралі

  • Цінності морального виховання

  • Гуманізм

  • Розділ 19. Національно-патріотичний аспект змісту виховання

  • Нація і національна ідея

  • Дух нації

  • Націоналізм, шовінізм та "інтернаціоналізм" — світогляд і почуття

  • Патріотизм

  • Процес становлення національного самоусвідомлення

  • Український виховний ідеал

  • Національне як чинник виховання

  • Українське патріотичне виховання і національні меншини

  • Розділ 20. Громадянський (цивільний) аспект змісту виховання

  • Громадянське суспільство і держава

  • Громадянське суспільство і соціальний прогрес

  • На шляху до гармонії громадянського суспільства

  • Громадянські вартості в українській традиції

  • Розділ 21. Родинний аспект змісту виховання

  • Двоєдина природа родини

  • Деякі традиційні особливості української родини

  • Ціннісні засади української родини

  • Деградація родинного життя і виховання

  • Повернення до традицій

  • Актуальні завдання сучасного родинного виховання

  • Розділ 22. Валео-екологічний аспект змісту виховання

  • Людина— "споживач Природи"

  • Людина та її власне здоров'я

  • Головні чинники догляду за здоров'ям

  • Фізична культура і здоров'я

  • Особиста гігієна

  • У пошуках джерел здоров'я

  • До нових засад спілкування з Природою

  • Природа — виховник людини

  • ЗМІСТ РОЗВИТКУ

  • Розвиток як предмет педагогіки

  • Етнопсихологічний аспект розвитку людини

  • Класифікація цінностей розвитку

  • Розділ 24. Цінності розвитку особистості

  • Чинники усвідомлення й осмислення дії

  • Чинники динаміки й особливостей перебігу дії

  • Периферійні специфічні якості діяча

  • Розділ 25. Характер як предмет педагогіки розвитку

  • Структура характеру

  • Ядро характеру

  • Периферія характеру

  • Становлення характеру: педагогічне трактування

  • Безхарактерність

  • ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ І РОЗВИТКУ

  • Гуманізм у педагогіці

  • Місія виховника

  • Педагогічне спілкування

  • З арсеналу традиційно-християнських поглядів

  • Чинники виховання та розвитку

  • Розділ 27. Інститути виховання і розвитку

  • Дошкілля і школа

  • Роль Церкви у вихованні й розвитку особистості

  • Розділ 28. Методи виховання і розвитку

  • Метод переорієнтації зусиль вихованця

  • Метод приучування

  • Переконування і сугестія

  • Розділ 29. Методи самовиховання і саморозвитку

  • Самовиховання і саморозвиток на основі прикладу

  • Долання перепон і труднощів

  • Статева стриманість

  • Моральний гарт характеру

  • Участь у доброчинній діяльності й жертовність

  • Розділ 30. Зовнішні чинники виховання і розвитку

  • Гра

  • Спорт

  • Рідна мова

  • Українознавство

  • Мистецтво

  • Засоби масової інформації

  • Громадське життя

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ