Статева стриманість

Теоретичні основи сучасної української педагогіки

Як відомо, традиційно-християнське виховання виходить з тези про домінування духовного над тілесним. Ця теза переноситься і на статеве та інше виховання. І саме тут вбачали розв'язку цієї вже застарілої проблеми К. Ушинський та Г. Ващенко (Ващенко Г.— 1, 1997, с. 113—117). Вони дотримувалися погляду про необхідність виховання в людині певної стриманості, контролю над власними статевими та іншими інстинктами, здатності її до певного самоподолання в тій сфері, нарешті, розвитку вродженої в людині сором'язливості. Для прикладу: в американських школах, що діють під опікою релігійних конфесій, дошлюбне статеве життя і сьогодні трактується як гріх.

В історії християнського виховання в різні епохи аскетичні тенденції у статевому вихованні набували різних форм і трактувань. У цій сфері повноцінно порядкує сама природа, і з нею дають собі раду всі живі істоти. Сьогодні ми можемо взяти за основу бодай одну важливу в тій ділянці тезу: місія людини на землі є не "пожити", пізнати якнайбільше фізіологічних насолод, а виконати свій природний обов'язок — народження дітей, створення міцної і здорової родини для їх виховання.

Прагнення відчути статеву насолоду не суперечать засадам нормального виховання, але вони е вторинними щодо місії батьківства. Індивідуальна статева насолода є додатком до повинності, "премією", якою нагороджує природа людину за важкий обов'язок батьківства. Тому всяке прагнення таких насолод, що не відповідає потребі створення родини, християнською мораллю не схвалюється. Тим більше, коли проповідь культу сексу в кіно, на телебаченні тощо навіть суперечить ідеї створення родини. Цю важливу домінанту власної свідомості дитина повинна взяти а родинного виховання. Слова і повчання тут мало зарадять. Образ, ідеал родини повинен засісти в душу глибше, опинитися вище від потреб сексуальності, які згодом розвинуться. І для цього, як зауважує К, Ушинський, самим батькам треба бути в душі цілком чистими. Не закликаючи до аскези, Г. Ващенко все ж вважає, що сьогодні "кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі" (Ващенко Г. — 1, 1997, с. 110). Відповідно до християнської традиції, у шлюбі завжди має бути присутньою третя особа — особа самого Творця.

Водночас, статеве виховання в родині повинно постійно оберігати "межу сорому", на що вказує нам наша природа. Сором — це не ознака провінційності чи примітивізму, про що нам постійно нашіптують американські кінофільми. Сором — це ознака непоруйнованої живої душі, це — якість природовідповідна. "Кому не соромно висловлювати непристойні речі перед дитиною, той має бути усунутий від виховання, як найбільша зараза", — пише К. Ушинський (Ушинський К., 1954, т. 6, с. 385).

Таким чином, традиційно-християнське виховання не ставиться до статевої сфери негативно чи аскетично, воно лише освячує притаманне людині в усі віки і в усіх народів почуття сорому. Воно виходить з того, що стриманість сприяє зміцненню моралі й шлюбу. Костянтин Ушинський вважає також недопустимим форсування статевого розвитку дитини з допомогою романів (а сьогодні ми додали б кіно, телебачення тощо ). Він уважає шкідливим розніженість та пестощі. "Слід любити дитину, але не слід пестити її навіть матері" (Ушинський К., 1954, т. 6, с. 386).

Проблема стриманості й самообмеження, зокрема статевої, має і свій психічний аспект. Як відомо, деякі спеціалісти висловлюють стурбованість з приводу того, що вона (стриманість) може спричиняти неврози, пригнічення статевої сфери, недорозвиненість статевих прагнень і домінування в цій сфері абстрактно-логічних поглядів, оцінок і розрахунків. Таким міркуванням і застереженням слід категорично протиставити факт, що всі подібні небезпеки і вади в статевому вихованні зумовлюється не пригніченням статевої сфери, а є результатом роздвоєності психіки людини, коли тіло і душу намагаються виховувати окремо, протиставляючи їх одне одному, загострюючи увагу то на одному, то на іншому. Багатолітня історія нашого родинного виховання в минулому засвідчує, що на ґрунті гармонії духовного і тілесного таких виховних невдач не буває.

Зрештою, якийсь стандарт тут і не потрібен, і неможливий, бо людина завжди індивідуальна. До того ж у системі демократичного виховання її індивідуальність — її воля і розум — взагалі вирішують багато. Статеве виховання є також самовихованням і теж проходить через індивідуальну душу.

Існує, втім, ціла система рекомендацій щодо засобів і методів забезпечення гармонійного статевого розвитку та запобігання алкоголізму і наркоманії. Серед них не останнє місце посідають фізична праця і спорт. Спорт має особливе значення: він не "конкурує" зі статевими нахилами, не створює психічної напруги і не шкодить їм, але водночас позбавляє сексуальні почуття можливості домінувати в психіці людини. І, зрештою, спорт посідає в житті дитини належне місце лише тоді, коли родина і школа визначатимуть його велике значення не лише на словах, але й в практичному житті.

Наступний розділ:

Моральний гарт характеру


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Статева стриманість“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ

  • ВСТУП

  • Базові педагогічні терміни і поняття

  • Міжпредметні зв'язки педагогіки

  • Педагогіка як професія

  • Розділ 2. Українське суспільство на шляху реформування і завдання педагогіки

  • Людина у фокусі сучасних українських реформ

  • Нове соціальне замовлення

  • Вибір стратегії сучасної української педагогіки

  • Проблема повернення до традиційно-християнських засад

  • Національний характер освіти і виховання

  • Частина перша. ОСВІТА І НАВЧАННЯ

  • Головні особливості успадкованої Україною системи освіти

  • Демократизація компонентів системи

  • На старті реформ

  • Розділ 4. Процес едукації та шляхи його демократизації

  • Діяльність учня

  • Діяльність учителя

  • Розділ 5. Інформативна функція процесу едукації

  • Знання, вміння, навички як рівні засвоєння інформації

  • Процес засвоєння інформації

  • Психолого-педагогічні передумови успішного формування навичок

  • Розділ 6. Виховна функція процесу едукації

  • Виховна ситуація і процес формування поглядів, переконань та звичок

  • Виховні можливості уроку

  • Функції вчителя

  • Розділ 7. Розвивальна функція процесу едукації

  • Задача як педагогічний засіб розвитку учня

  • Процес вирішення навчальних задач

  • Розділ 8. Зміст едукації та головні напрями його демократизації

  • Діяльнісний компонент змісту едукації

  • Інформативний компонент змісту едукації

  • Реформування змісту освіти

  • Розділ 9. Основні дидактичні принципи

  • Нове соціальне замовлення і принципи дидактики

  • ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ

  • Традиційні вимоги до уроку

  • Сучасні вимоги до уроку

  • Розділ 11. Діяльність на уроці: методи, форми і засоби

  • Фронтальні форми роботи

  • Самостійна діяльність учнів

  • Розділ 12. Передумови успішної діяльності учнів на уроці

  • Диференціація навчання

  • Психологічний клімат на уроці

  • Організаційний аспект діяльності учнів на уроці

  • Розділ 13. Контроль і оцінювання досягнень учнів

  • Особливості нової шкали оцінювання

  • Частина друга. СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

  • Функції компонентів структури

  • Крах системи і пошуки Головного Ідеалу

  • Розділ 15. Людина в контексті традиційно-християнського виховання

  • Людина — творіння Боже

  • Людина в контексті завдань сучасної української педагогіки

  • Розділ 16. Віра і виховання та розвиток

  • Християнська віра як передумова гармонії

  • Головний предмет християнської віри

  • "Не кожному духові вірте..."

  • Естетичне прагнення як складова духовності

  • Розділ 17. Системно-ціннісний підхід до визначення змісту виховання і розвитку

  • Опредмечення цінностей

  • Система цінностей та напрями виховання і розвитку

  • Ідеологія в системі цінностей

  • Кодекс цінностей сучасного українського виховання і розвитку

  • Чистота і гармонія цінностей у системі виховання і розвитку

  • ЗМІСТ ВИХОВАННЯ

  • Походження моралі

  • Трактування моралі

  • Цінності морального виховання

  • Гуманізм

  • Розділ 19. Національно-патріотичний аспект змісту виховання

  • Нація і національна ідея

  • Дух нації

  • Націоналізм, шовінізм та "інтернаціоналізм" — світогляд і почуття

  • Патріотизм

  • Процес становлення національного самоусвідомлення

  • Український виховний ідеал

  • Національне як чинник виховання

  • Українське патріотичне виховання і національні меншини

  • Розділ 20. Громадянський (цивільний) аспект змісту виховання

  • Громадянське суспільство і держава

  • Громадянське суспільство і соціальний прогрес

  • На шляху до гармонії громадянського суспільства

  • Громадянські вартості в українській традиції

  • Розділ 21. Родинний аспект змісту виховання

  • Двоєдина природа родини

  • Деякі традиційні особливості української родини

  • Ціннісні засади української родини

  • Деградація родинного життя і виховання

  • Повернення до традицій

  • Актуальні завдання сучасного родинного виховання

  • Розділ 22. Валео-екологічний аспект змісту виховання

  • Людина— "споживач Природи"

  • Людина та її власне здоров'я

  • Головні чинники догляду за здоров'ям

  • Фізична культура і здоров'я

  • Особиста гігієна

  • У пошуках джерел здоров'я

  • До нових засад спілкування з Природою

  • Природа — виховник людини

  • ЗМІСТ РОЗВИТКУ

  • Розвиток як предмет педагогіки

  • Етнопсихологічний аспект розвитку людини

  • Класифікація цінностей розвитку

  • Розділ 24. Цінності розвитку особистості

  • Чинники усвідомлення й осмислення дії

  • Чинники динаміки й особливостей перебігу дії

  • Периферійні специфічні якості діяча

  • Розділ 25. Характер як предмет педагогіки розвитку

  • Структура характеру

  • Ядро характеру

  • Периферія характеру

  • Становлення характеру: педагогічне трактування

  • Безхарактерність

  • ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ І РОЗВИТКУ

  • Гуманізм у педагогіці

  • Місія виховника

  • Педагогічне спілкування

  • З арсеналу традиційно-християнських поглядів

  • Чинники виховання та розвитку

  • Розділ 27. Інститути виховання і розвитку

  • Дошкілля і школа

  • Роль Церкви у вихованні й розвитку особистості

  • Розділ 28. Методи виховання і розвитку

  • Метод переорієнтації зусиль вихованця

  • Метод приучування

  • Переконування і сугестія

  • Розділ 29. Методи самовиховання і саморозвитку

  • Самовиховання і саморозвиток на основі прикладу

  • Долання перепон і труднощів

  • Статева стриманість
  • Моральний гарт характеру

  • Участь у доброчинній діяльності й жертовність

  • Розділ 30. Зовнішні чинники виховання і розвитку

  • Гра

  • Спорт

  • Рідна мова

  • Українознавство

  • Мистецтво

  • Засоби масової інформації

  • Громадське життя

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ