Організаційний аспект діяльності учнів на уроці

Теоретичні основи сучасної української педагогіки

У нашій сучасній педагогіці позначилась тенденція до того, щоби організаційно створювати на уроці сприятливі умови для самостійної діяльності учнів. Ці умови мають забезпечити фізичне "відчуття ліктя" найближчих товаришів, учителя, формувати почуття рівноправного партнерства.

Є у тій проблемі ще один аспект. Мало є народів, які ставляться до здоров'я своїх дітей так безжалісно, як ми. Примушуємо їх щоденно сидіти по шість-сім годин нерухомо в тісних класних кімнатах, запам'ятовувати безліч непотрібних речей, не забезпечуємо їм нормальних умов для заняття спортом у вільний час. Шестигодинне навчання "суворого режиму" довершуємо ще й консультаціями та позаурочною діяльністю. Отже, необхідна докорінна перебудова і режиму діяльності на уроці.

Можна виділити два напрями перебудови традиційної організації уроку.

Застосування гнучкої системи розсаджування учнів на уроці. Деякі вчителі розміщують дітей один навпроти одного або за великим ("круглим") столом. Це знімає почуття напруженості й нерівного партнерства, що звичайно спостерігається в умовах конфронтації вчителя і учнів. Залежно від виду роботи учнів розсаджують колом або півколом, літерою "П". Зрештою, можна використати кілька педагогічно зручних варіантів, наприклад: а) основне розсадження — за власним бажанням, яке утворюється "стихійно" і задовольняє потреби фронтально-індивідуального та індивідуально-масового тренування; б) розсадження за принципом "сильний — слабший" — для виконання вправ у парах (бажано через одну парту); в) розсадження групами — по три-п'ять учнів з одним ведучим — для групових вправ; г) розсадження по одному учневі за партою; ґ) розсадження окремо двох-трьох груп за рівнем встигання (організація диференційованого навчання); при цьому вчитель працює з групами окремо: пояснивши задачу одній групі, переходить до іншої; д) розсадження в формі двох рівносильних підгруп з метою проведення колективних ігор, змагання тощо.

Такі схеми розсадження дають учителеві можливість швидко реорганізувати клас відповідно до потреб навчального процесу. Це призводить до зміни умов, партнера, що певною мірою підтримує інтерес учнів до розв'язання задачі. Учитель повинен забезпечувати умови для здійснення таких маневрів і вимагати, щоб учні пересідали швидко і без зайвого шуму. Перегрупування учнів на уроці додає також елемент релаксації, що позитивно позначається на їх робочому настрої.

Режим вільної поведінки. Нешкідливою для здоров'я можна назвати таку організацію уроку, коли учні почувають себе вільно і вирішують, сидячи за партою, лише ті задачі, які не можна виконати інакше. За умов зосередженості над їх вирішенням, дітям дозволяється виходити з-за парти, підходити до вчителя, розмовляти, проходжуватися класом або, примостившись, стояти у зручному для себе місці чи, навіть, лежати на килимі "по-домашньому". Не варто вважати злочином, якщо дитині під час вирішення задачі дуже захотілося вкусити яблуко чи поласувати цукеркою. Все це, звичайно, залежить від умов. Описані ситуації — незвичні для нас, але нове мислення відкриває несподіванки не лише тут. Обов'язковою умовою застосування такого режиму є наявність мотивації навчання, дефіцит якої ще не відчувається у молодших класах.

Профілактика труднощів

Перше, вад чим задумується вчитель, який збирається застосовувати індивідуально-масові та парні й групові форми роботи, є те, що діти, мабуть, робитимуть надто багато помилок і що йому не завжди вдасться їх виправити, зокрема, якщо йдеться про масові висловлювання. За фронтальних форм роботи все було просто: учень робив помилки, а вчитель їх виправляв; решта учнів "училися" на них. В умовах застосування масових форм роботи учень виходить з-під прямого контролю вчителя і, якщо він робитиме надто багато помилок, то це може заважати досягненню мети і негативно позначатиметься на формуванні умінь та навичок. За таких умов особливого значення набуває технологія профілактики помилок у межах пропонованої задачі. Плануючи її для тієї чи іншої групи учнів, учитель прогнозує хід її вирішення, враховуючи фактичні можливості цих учнів, виявляє місця можливих помилок і завчасно запобігає їх появі. Тут він може йти двома шляхами.

• 1. Завчасно підвести учнів до успіху шляхом попереднього доопрацювання необхідної цільової інформації або окремих, потрібних для вирішення задачі, операцій. Учитель може нагадати правило, вказати на джерело додаткової інформації, проілюструвати окремі дії, підказати формули тощо. В деяких випадках він включає недостатньо засвоєний матеріал у домашнє завдання — для всіх учнів або лише для тих, хто, на його думку, ним ще не володіє.

• 2. Надати різним групам учнів додаткової підтримки під час вирішення навчальної задачі (план, ключові слова, дати, географічні дані, окремі формули тощо) — у вигляді індивідуальних карток, з допомогою екрана, на дошці, у довіднику і т. ін. За таких умов велику користь можуть надати комп'ютери. Зрештою, з цією ж метою учням можна порадити звертатися за допомогою до своїх товаришів чи до вчителя, заглядати в книжки. У цей спосіб ліквідовуються прогалини в знаннях, які учень міг мати.

В окремих випадках доцільно проілюструвати початок виконання вправи, викликавши для цього одного або двох учнів. Вони виконують два-три кроки вправи, після чого всі учні прилучаються до самостійної роботи.

В організації групових форм тренування велике значення має постійна орієнтація учнів на взаємодопомогу. Через це для роботи в парах, наприклад, доцільно розсаджувати учнів за принципом "сильніший — слабший".

Зрозуміло, що будь-яка підтримка такого типу, зазвичай, знижує творчий потенціал задачі, але в деяких випадках і стосовно окремих учнів це видається необхідним.

Нарешті, слід згадати і про ставлення вчителя до вже допущених помилок. Як правило, вони є супутником індивідуальної діяльності учня на уроці ("коли його опитують"). З одного боку, очевидно, що допущена помилка негативно позначається на знаннях та навичках інших учнів, а з іншого, — саме прилюдне виправлення її пригнічує учня, згубно впливає на його бажання спілкуватися, а надто, коли йдеться про усне висловлювання: прискіпливе реагування на помилки часто завдає великої шкоди. Тим паче, не варто примушувати весь клас стежити за помилками свого товариша. Це заважає комунікації й шкодить усім. Натомість дуже корисно схвально реагувати на правильні висловлювання.

Завдання для самоконтролю

• 1. Яке з джерел мотивації навчання ви вважаєте сьогодні головним?

• 2. Про які форми диференціації йдеться у Національній доктрині розвитку освіти?

• 3. Назвіть ознаки позитивного психологічного клімату на уроці.

• 4. Що означає "профілактика помилок"?


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційний аспект діяльності учнів на уроці“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ

  • ВСТУП

  • Базові педагогічні терміни і поняття

  • Міжпредметні зв'язки педагогіки

  • Педагогіка як професія

  • Розділ 2. Українське суспільство на шляху реформування і завдання педагогіки

  • Людина у фокусі сучасних українських реформ

  • Нове соціальне замовлення

  • Вибір стратегії сучасної української педагогіки

  • Проблема повернення до традиційно-християнських засад

  • Національний характер освіти і виховання

  • Частина перша. ОСВІТА І НАВЧАННЯ

  • Головні особливості успадкованої Україною системи освіти

  • Демократизація компонентів системи

  • На старті реформ

  • Розділ 4. Процес едукації та шляхи його демократизації

  • Діяльність учня

  • Діяльність учителя

  • Розділ 5. Інформативна функція процесу едукації

  • Знання, вміння, навички як рівні засвоєння інформації

  • Процес засвоєння інформації

  • Психолого-педагогічні передумови успішного формування навичок

  • Розділ 6. Виховна функція процесу едукації

  • Виховна ситуація і процес формування поглядів, переконань та звичок

  • Виховні можливості уроку

  • Функції вчителя

  • Розділ 7. Розвивальна функція процесу едукації

  • Задача як педагогічний засіб розвитку учня

  • Процес вирішення навчальних задач

  • Розділ 8. Зміст едукації та головні напрями його демократизації

  • Діяльнісний компонент змісту едукації

  • Інформативний компонент змісту едукації

  • Реформування змісту освіти

  • Розділ 9. Основні дидактичні принципи

  • Нове соціальне замовлення і принципи дидактики

  • ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ

  • Традиційні вимоги до уроку

  • Сучасні вимоги до уроку

  • Розділ 11. Діяльність на уроці: методи, форми і засоби

  • Фронтальні форми роботи

  • Самостійна діяльність учнів

  • Розділ 12. Передумови успішної діяльності учнів на уроці

  • Диференціація навчання

  • Психологічний клімат на уроці

  • Організаційний аспект діяльності учнів на уроці
  • Розділ 13. Контроль і оцінювання досягнень учнів

  • Особливості нової шкали оцінювання

  • Частина друга. СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ТА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

  • Функції компонентів структури

  • Крах системи і пошуки Головного Ідеалу

  • Розділ 15. Людина в контексті традиційно-християнського виховання

  • Людина — творіння Боже

  • Людина в контексті завдань сучасної української педагогіки

  • Розділ 16. Віра і виховання та розвиток

  • Християнська віра як передумова гармонії

  • Головний предмет християнської віри

  • "Не кожному духові вірте..."

  • Естетичне прагнення як складова духовності

  • Розділ 17. Системно-ціннісний підхід до визначення змісту виховання і розвитку

  • Опредмечення цінностей

  • Система цінностей та напрями виховання і розвитку

  • Ідеологія в системі цінностей

  • Кодекс цінностей сучасного українського виховання і розвитку

  • Чистота і гармонія цінностей у системі виховання і розвитку

  • ЗМІСТ ВИХОВАННЯ

  • Походження моралі

  • Трактування моралі

  • Цінності морального виховання

  • Гуманізм

  • Розділ 19. Національно-патріотичний аспект змісту виховання

  • Нація і національна ідея

  • Дух нації

  • Націоналізм, шовінізм та "інтернаціоналізм" — світогляд і почуття

  • Патріотизм

  • Процес становлення національного самоусвідомлення

  • Український виховний ідеал

  • Національне як чинник виховання

  • Українське патріотичне виховання і національні меншини

  • Розділ 20. Громадянський (цивільний) аспект змісту виховання

  • Громадянське суспільство і держава

  • Громадянське суспільство і соціальний прогрес

  • На шляху до гармонії громадянського суспільства

  • Громадянські вартості в українській традиції

  • Розділ 21. Родинний аспект змісту виховання

  • Двоєдина природа родини

  • Деякі традиційні особливості української родини

  • Ціннісні засади української родини

  • Деградація родинного життя і виховання

  • Повернення до традицій

  • Актуальні завдання сучасного родинного виховання

  • Розділ 22. Валео-екологічний аспект змісту виховання

  • Людина— "споживач Природи"

  • Людина та її власне здоров'я

  • Головні чинники догляду за здоров'ям

  • Фізична культура і здоров'я

  • Особиста гігієна

  • У пошуках джерел здоров'я

  • До нових засад спілкування з Природою

  • Природа — виховник людини

  • ЗМІСТ РОЗВИТКУ

  • Розвиток як предмет педагогіки

  • Етнопсихологічний аспект розвитку людини

  • Класифікація цінностей розвитку

  • Розділ 24. Цінності розвитку особистості

  • Чинники усвідомлення й осмислення дії

  • Чинники динаміки й особливостей перебігу дії

  • Периферійні специфічні якості діяча

  • Розділ 25. Характер як предмет педагогіки розвитку

  • Структура характеру

  • Ядро характеру

  • Периферія характеру

  • Становлення характеру: педагогічне трактування

  • Безхарактерність

  • ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ І РОЗВИТКУ

  • Гуманізм у педагогіці

  • Місія виховника

  • Педагогічне спілкування

  • З арсеналу традиційно-християнських поглядів

  • Чинники виховання та розвитку

  • Розділ 27. Інститути виховання і розвитку

  • Дошкілля і школа

  • Роль Церкви у вихованні й розвитку особистості

  • Розділ 28. Методи виховання і розвитку

  • Метод переорієнтації зусиль вихованця

  • Метод приучування

  • Переконування і сугестія

  • Розділ 29. Методи самовиховання і саморозвитку

  • Самовиховання і саморозвиток на основі прикладу

  • Долання перепон і труднощів

  • Статева стриманість

  • Моральний гарт характеру

  • Участь у доброчинній діяльності й жертовність

  • Розділ 30. Зовнішні чинники виховання і розвитку

  • Гра

  • Спорт

  • Рідна мова

  • Українознавство

  • Мистецтво

  • Засоби масової інформації

  • Громадське життя

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ