Отже, викладене вище дає підстави зробити кілька важливих для педагогіки висновків.
• 1. Оскільки фізіологічну основу пам'яті становить діяльність нервової системи, то її робота дуже залежить від добре організованого відпочинку (участь у спорті, свіже повітря, зміна видів діяльності тощо). Водночас дуже корисним є отримання зовнішніх вражень, наприклад, вихід на природу замість постійного сидіння над книжкою. На початковому етапі навчання робота пам'яті підтримується унаочненням.
• 2. Серйозним чинником поповнення багажу пам'яті є читання і телепередачі. Проте цей процес приховує небезпеку безсистемності й відірваності від реального досвіду. Часто таким чином одержана інформація лише засмічує пам'ять. Вартість цього процесу не в тому, щоб сприйняти якнайбільше, а в тому, щоб сприймати найважливіше, найпотрібніше і супроводити його (цей процес) обдумуванням і обговоренням. Без допомоги батьків і вчителів дитині тут самій не впоратись.
• 3. Важливою ознакою психіки є самовпевненість людини. Це стосується і пам'яті. Власні сумніви дитини у здатності її пам'яті є дуже шкідливими (Ушинський К., 1954, т. 1, с. 277). Впевненість у власній пам'яті гальмується тоді, коли вчитель ставить перед дитиною непосильні завдання на запам'ятовування, докоряє за невивчене, перебільшує значення допущених помилок, що особливо поширене під час перевірки домашніх завдань.
• 4. Велике нагромадження інформації в наш час спонукає до того, щоб для запам'ятовування відбирати її дуже обережно і економно. Сама природа і життєва практика підказали людині ідею енциклопедії, комп'ютера, Інтернету. Отже, і з шкільного підручника необхідно вилучити все, без чого можна обійтись. Застереження такого характеру знаходимо в К. Ушинського: "...Мимоволі натрапляєш на думку, що давно пора серйозно подумати про те, щоб залишити в наших школах і наших підручниках тільки те, що дійсно необхідне і корисне для людини, і вилучити все, що тримається тільки по рутині й вивчається для того, щоб бути згодом забутим, а тим часом забирає багато годин з короткого дорогоцінного періоду життя й захаращує пам'ять, яка теж має свої межі" (Там само, с. 280—281).
Увага. За висловом К. Ушинського, увага — це "єдині двері, через які враження зовнішнього світу викликають в душі відчуття" (Там само, с. 241). У процесі діяльності людина має справу з багатьма подібними чинниками, але вона здатна ставитись до них вибірково — зосереджуватись на одних та ігнорувати інші.
Розрізняють активну (довільну) увагу, яку ініціює і підтримує свідомість, та пасивну (мимовільну), спричинену чинниками зовнішнього світу. В цих двох випадках може діяти як воля самої людини, так і чиясь воля ззовні, як це іноді характерно для навчання, коли вчитель змушує дітей "бути уважними".
Григорій Ващенко вважає, що власне активна (за його термінологією — самовільна) увага відіграє велику роль у вищих психічних процесах. "Процес творчої фантазії починається тоді, коли людина свідомо переробляє матеріал свого досвіду з метою створити якийсь новий образ" (Ващенко Г., 1952, с. 18). І якщо сприймання можливе також на основі пасивної уваги, то процес мислення неодмінно вимагає уваги активної. Така увага має в собі чинник волі. Воля повинна панувати над увагою. Цією обставиною, зокрема, пояснюється продуктивність самостійної праці учнів і низький ефект фронтальних форм роботи вчителя.
З-поміж особливостей уваги, за Г. Ващенком, суттєве значення для педагогіки має її здатність до зосередження і розсіяння (дистрибутивність). Ця особливість уваги пов'язана і з її структурою, у якій розрізняють світлу точку свідомості й периферію (рис. 14).
Рис. 14. Загальна структура уваги
Засвоєння предмета розпочинається з активізації світлої точки уваги, що означає її концентрацію. Інформація, що потрапляє на периферію уваги, сприймається з меншою інтенсивністю і чіткістю (Там само, с. 16).
У процесі навчання і в результаті засвоєння образу, форми чи поняття та переведення їх у зону пам'яті увага "залишає" їх під наглядом периферії, а світлу точку свідомості переносить на інший предмет. У цей спосіб, власне, формуються знання, уміння, навички. Це добре ілюструється процесом навчання, читання і письма. Кожна буква і буквосполучення спочатку засвоюються з допомогою активної уваги (світла точка), але
з часом вона переноситься на зміст написаного, на значення слів, а форма його презентації контролюється лише "боковим баченням" (рис. 15).
Рис. 15. Передислокація світлої точки уваги у процесі засвоєння форми і змісту
Ця дислокація уваги має фундаментальне значення, зокрема у навчанні мов — як рідної, так й іноземної. Оскільки форми мови в комунікації працюють автоматично, то доведення їх у вживанні до рівня навички і контролю лише периферією уваги є категоричною умовою її повноцінного володіння. Добра методика навчання мов повинна до цього прагнути і вести. Затримка уваги на формах мови гальмує розвиток комунікативних можливостей дитини, відвертає увагу від змісту, на яких вони ґрунтуються. Наші сучасні намагання посилити комунікативну спрямованість навчання рідної мови є в цьому сенсі обґрунтованим. Це стосується й мов іноземних, музики, спорту тощо.
Наявність навичок є передумовою творчості. Чим краще людина володіє автоматизмами "рутинних операцій" і чим менше вона завантажує свою увагу "чорновою роботою", тим більше творчості вона може внести в свою діяльність. Цим фактом пояснюється й те, що одні люди можуть висловлюватися впевнено, доладно, а інші, витрачаючи психічні зусилля (мобілізуючи увагу) на пошук відповідного слова чи форми, комунікативну самовпевненість не демонструють.
Навички і творчість (вільне висловлювання і є таким актом) — компоненти складної психічної діяльності. Творчість забезпечує проникнення в глибинну сутність речей, а навички полегшують цей процес, обходячись без мобілізації уваги. Творчість доступна кожній людині в тій мірі, у якій вона натренована щодо певної діяльності. І сутність її не в тому, щоб робити завжди щось досі ніким не бачене, а в тому, щоб робити оригінальні кроки на своєму рівні, спираючись на свої навички. Психологи вважають, що увага (здатність зосереджуватися), навички і творчість е головними елементами складної діяльності.
Важливою характеристикою уваги, яку постійно слід розвивати, є її стійкість, коли людина здатна на чомусь зосереджуватись упродовж довшого часу. "Чим зосередженіша душа в якому-набудь своєму акті, тим більше сили виявляє вона в ньому", — пише К. Ушинський (Ушинський К., 1954, т. 1, с 47). Успішна розумова праця дуже залежить саме від тієї особливості уваги. Лише в процесі тривалої концентрації уваги на предметі можливе глибоке проникнення в сутність речей; самі лише розумові здібності тут значать небагато.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» автора Вишневcький О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники усвідомлення й осмислення дії“ на сторінці 3. Приємного читання.
