Знання членами БЕ(Ш)МД найбільш типовох локалізацій ушкоджень є вкрай необхідним для попередження і своєчасного виявлення серйозних ускладнень, а деталізацію характеру ушкоджень опорно-рухового апарату, травм органів черевної, грудної порожнин, черепа здійснюють на госпітальному етапі з використанням високоспеціалізованих методів обстеження. Особливістю діагностики при політравмі є дотримання принципу: пошкодження не діагностують, а виключають у процесі огляду постраждалого від голови до п'ят.
3. Заміщення та підтримка функцій життєво важливім: органів і систему досягнення транспортабельності хворого. Основним на даному етапі є боротьба з шоком. Стабільні показники функції зовнішнього дихання і гемодинаміки при наявності шокогенних ушкоджень не є підставою для відмови бригади від проведення протишокової терапії на догоспітальному етапі. За основу показань до її застосування необхідно брати характер і тяжкість травми з урахуванням передбачуваної крововтрати при переломах трубчастих кісток, кісток таза, травми паренхіматозних органів черевної порожнини, травми м'яких тканин голови.
Насамперед проводять зупинку кровотечі залежно від її характеру і локалізації. Це можуть бути: пальцеве притиснення артерії, накладання джгута на пошкоджену кінцівку, здавлювальна асептична пов'язка при венозній кровотечі, тампонада носа та ін.
Накладання джгута здійснюють при абсолютних показаннях: кровотеча з пошкоджених магістральних артеріальних судин, обширні рани поверхні на кінцівках, коли накласти здавлювальну пов'язку технічно неможливо.
Важливим елементом роботи бригади при проведенні протишокової терапії таким постраждалим є адекватне знеболювання. Пріоритетними методами аналгезії при політравмі є введення наркотичних препаратів і новокаїнові блокади в місцях переломів. Згладження клінічної картини ушкоджень внутрішніх органів після введення наркотиків не повинно створювати додаткових труднощів для діагностики у лікарів БЕ(Ш)МД. Слід пам'ятати про застосування альтернативних до наркотичних анальгетиків знеболювальних (кетанов, кетолонг, стадол, анальгін) у постраждалих, які знаходяться у декомпенсованій стадії травматичного шоку, де призначення наркотичних анальгетиків протипоказане.
Одним з найважливіших компонентів протишокової терапії при скелетній травмі є транспортна іммобілізація, яку БЕ(Ш)МД повинна проводити з використанням стандартних (Крамера, Дітеріхса) або сучасних (сам-сплінт, пневматичних, вакуумних) шин (рис. 5.4) із дотриманням обов'язкової умови: знерухомлення щонайменше двох суміжних з місцем ушкодження суглобів. При підозрі на травму хребта або потенційній можливості при типових механізмах її виникнення іммобілізація шийного відділу хребта є обов'язковою (шийний комір Шанца, транспортування постраждалого залежно від локалізації передбачуваної ділянки ушкодження на транспортній дошці, жорсткому щиті з додатковою фіксацією голови та шиї двома шинами).
Рис. 5.4. Накладання вакуумної шини.
Обов'язкове проведення адекватної інфузійної терапії навіть при відсутності явних ознаків зовнішньої крововтрати. Для цього виконують катетеризацію декількох (частіше двох) судин, в тому числі не менше однієї центральної вени, забезпечують хорошу фіксацію катетерів. Найбільш функціональною при цьому є пункція та катетеризація підключичної вени. Для об'ємних інфузій ефективне також використання стегнової вени, після катетеризації якої можливе введення до 1,5 л інфузійних розчинів протягом 20–30 хвилин. Слід зауважити, що догоспітальний етап екстреної медичної допомоги реально зводить проведення катетеризації центральних вен до мінімуму, оскільки вимагає необхідних умов, оснащення, часу та професійних навичок.
Відновлення об'єму циркулюючої крові здійснюють шляхом введення кровозамінників: кристалоїдів, колоїдів, гідроксіетилкрохмалів. Адекватна інфузійна терапія передбачає не менше 20 мл інфузійного розчину на 1 кг орієнтовної маси тіла постраждалого. При зниженні AT нижче критичного (<80 мм рт. ст.) доцільне початкове швидке болюсне введення 200-800 мл інфузійного розчину з подальшим переходом на струминне або краплинне введення залежно від динаміки показників центральної гемодинаміки. При підозрі на внутрішні кровотечі слід враховувати неможливість їх зупинки на догоспітальному етапі. Саме тому поряд з максимально швидкою госпіталізацією адекватна інфузійна терапія є дуже важливим лікувальним компонентом. Подальша медикаментозна терапія передбачає в основному повторне введення анальгетиків, седативних, серцевих і гормональних препаратів, яку не припиняють і під час транспортування хворих у стаціонар.
Тема 2. Травми нервової системи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події“ на сторінці 3. Приємного читання.
