Якщо через 2-3 год після початку інсулінотерапії рівень глікемії не знизився, варто вдвічі збільшити дозу інсуліну. Швидкість зниження глікемії – не більше 5,5 ммоль/л на годину і не нижче 13-14 ммоль/л у першу добу (при більш швидкому зниженні – небезпека синдрому осмотичного дисбалансу і набряку мозку). При глікемії <14 ммоль/л – по 3-4 ОД інсуліну короткої дії внутрішньовенно в краник/гумку на кожні 20 г введеної глюкози (200 мл 10 % або 400 мл 5 % розчину глюкози).
Підшкірне введення інсуліну малоефективне через погіршення всмоктування (порушення мікроциркуляції).
Внутрішньом'язове введення інсуліну можна застосовувати, якщо неможливо здійснити внутрішньовенну інсулінотерапію за схемою: початкова доза 20 ОД інсуліну короткої дії внутрішньом'язово, а в подальшому – по б ОД інсуліну короткої дії 1 раз на годину. Після стабілізації рівня глікемії не вище 10–12 ммоль/л, нормалізації КОС, відновлення свідомості і стабілізації AT – перехід на підшкірне введення інсуліну короткої дії (кожні 4“ 5 год, доза – залежно від рівня глікемії). Разом із інсуліном короткої дії можливе введення фонового (пролонгованого) інсуліну в дозах 10-12 ОД двічі на добу з першого дня після переходу на підшкірну інсулінотерапію.
Корекція електролітних порушень. Оскільки існує високий ризик швидкого розвитку гіпокаліємії, тому внутрішньовенне краплинне введення препаратів калію розпочинають одночасно з початком інсулінотерапії з розрахунку, наведеного в таблиці 4.7.
Таблиця 4.7. Швидкість введення препаратів калію залежно від вмісту К у плазмі крові
| К*плазми, ммоль/л | Швидкість введення хлориду калію (ммоль на год), при рН>7,1 |
| <3,5 | 40,0 |
| 3,5-5,5 | 20,0 |
| >5,5 | Препарати калію не вводять |
Примітка: 40 ммоль хлориду калію міститься в 30 мл 10 % розчину хлориду калію.
Якщо рівень К+ плазми не відомий, внутрішньовенне краплинне введення препаратів калію слід розпочинати не пізніше ніж через 2 год після початку інсулінотерапії під контролем ЕКГ і діурезу.
Корекція метаболічного ацидозу. Етіологічним лікуванням метаболічного ацидозу при кетоацидотичній комі є інсулінотерапія. Показання до введення бікарбонату натрію суворо обмежені: 1) pH крові <7,0 або рівень стандартного бікарбонату <5 ммоль/л. Без визначення pH рутинне введення бікарбонату протипоказане.
Профілактику ДВЗ-синдрому проводять при підвищеній осмолярності плазми (вище 320 мОсм/л). Вводять гепарин по 2500-5000 ОД 4 рази на добу (контроль часу згортання крові).
Лікування і профілактика інфекційних захворювань. Призначають антибіотики широкого спектра дії у віковій дозі.
Для гіперосмолярної некетоацидотичної коми властива висока гіперглікемія без ознак кетоацидозу. Таке ускладнення виникає у хворих з ЦД переважно старшого віку на тлі значної втрати води (при проносах, блюванні, опіках, надмірному потовиділенні та діурезі). Гіперосмолярну кому можна запідозрити, визначивши осмолярність плазми. При зростанні осмолярності плазми понад 320 мОсм/л коматозний стан у хворого розцінюють як гіперосмолярний.
Особливістю лікування таких хворих є масивна регідратаційна терапія гіпотонічними розчинами натрію хлориду (0,45 %) та глюкози (2,5 %) з корекцією рівня глікемії на тлі інтенсивної терапії основного захворювання. Протипоказано вводити 4 % розчин натрію гідрокарбонату, осмлярність якого втричі вища від осмолярності плазми.
Лактацидотична кома і лактацидоз виникає у хворих з декомпенсацією ЦД на тлі гіпоксії (порушення зовнішнього дихання чи киснево- транспортної функції крові). В умовах дефіциту кисню в клітинах блокується окисне фосфорилювання, накопичуються кінцеві продукти анаеробного дихання – молочна кислота. Найчастіше причинами гіпоксії у таких хворих можуть бути пневмонії, шоки, анемії.
При лікуванні таких хворих, крім базисної інтенсивної терапії, насамперед потрібно ліквідувати гіпоксію:
• 1) відкорегувати функцію зовнішнього дихання (при необхідності – ШВЛ);
• 2) налагодити оксигенотерапію (киснева маска, ендоназальний катетер, гіпербаротерапія тощо);
• 3) вивести хворого з шокового стану;
• 4) при вираженій анемії – гемотрансфузійна терапія;
• 5) антигіпоксанти (цитохром С, натрію оксибутират);
• 6) знизити інтенсивність клітинного метаболізму (нормалізувати температуру тіла, застосовувати седативні засоби, нейролептики).
Гіпоглікемічна кома
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Коми при цукровому діабеті (ЦД)“ на сторінці 3. Приємного читання.
