На догоспітальному етапі або в приймальному відділенні проводять: аналіз глюкози крові; аналіз сечі на ацетон; інсулін короткої дії 20 ОД внутрішньом'язово; 0,9 % розчин хлориду натрію внутрішньовенно із швидкістю 1 л/год; захист від переохолодження.
У реанімаційному відділенні або відділенні інтенсивної терапії продовжують моніторний лабораторний контроль:
• 1. Експрес-аналіз глюкози крові – щогодини до зниження глікемії до 13-14 ммоль/л, в подальшому – 1 раз на 2 години.
• 2. Аналіз сечі на ацетон (при можливості – кетонові тіла в сироватці) -
• 2 рази на добу (у перші 2 доби, в подальшому – 1 раз на добу).
• 3. Загальний аналіз крові і сечі; натрій і калій в плазмі крові, креатинін сироватки, газоаналіз і pH капілярної крові, коагулограма, ЕКГ.
• 4. Щогодинний контроль за діурезом (постійний сечовий катетер) до усунення дегідратації або до відновлення свідомості і довільного сечовипускання.
Проводять регідратапію такими розчинами:
• 1. 0,9 % розчин хлориду натрію (при рівні натрію плазми <150 ммоль/л),
• 3 розрахунку 500 мл/год – дітям, 500-1000 мл/год – дорослим.
• 2. 0,45 % розчин хлориду натрію – гіпотонічний (при рівні натрію плазми >150 ммоль/л).
Схема 4.4. Надання невідкладної допомоги при діабетичній кетоацидотичній комі.
• 3. При глікемії <14 ммоль/л – 5,0-10,0 % розчин глюкози, можливо разом з фізіологічним розчином.
• 4. Колоїдні плазмозамінники (при гіповолемії – систолічний АТ<80 мм рт. ст. або центральний венозний тиск <4 мм водн. ст.).
Швидкість регідратації: перша година – 1000 мл фізіологічного розчину; друга і третя години – по 500 мл фізіологічного розчину; у подальшому – по 300-500 мл фізіологічного розчину. Швидкість регідратації корегують залежно від показника центрального венозного тиску або за правилом: об'єм введеної за годину рідини може перевищувати годинний діурез не більш ніж на 500-1000 мл. Припиняють інфузію при можливості самостійного приймання рідини. Пероральна регідратація: при тяжкій дегідратації та ацидозі лише маленькі часті ковтки прохолодної води; при клінічному покращенні, відсутності блювання – рекомендують фруктові соки, оральні регідратуючі розчини тощо; об'єм рідини повинен відповідати розрахованій для внутрішньовенної регідратації.
Інсулінотерапія: режим невисоких доз. Протягом першої години: 10- 14 ОД інсуліну короткої дії внутрішньовенно струминно. Інсулін короткої дії – 0,1 ОД/кг/год внутрішньовенно на ізотонічному розчині хлориду натрію до зниження глікемії до 14 ммоль/л, використовуючи насос/пер- фузор. У випадку, коли встановити інфузійну систему неможливо, вводять інсулін короткої дії 0,251 ОД/кг внутрішньом'язово кожні 2–4 години. Якщо протягом 2 год терапії глікемію знизити не вдалося, дозу інсуліну збільшують вдвічі, при цьому рівень глюкози не повинен знижуватися більш ніж на 5,5 ммоль/год. У подальшому (до зниження глікемії до 14 ммоль/л): інсулін короткої дії по 4-8 ОД/год (в середньому 6 ОД/год) внутрішньовенно безперервно за допомогою перфузора або в краник/гумку інфузійної системи.
• Приготування розчину інсуліну для перфузора: 50 ОД інсуліну короткої дії, 2 мл 20,0 % сироваткового альбуміну людини, довести загальний об'єм суміші до 50 мл за допомогою 0,9 % розчину хлориду натрію.
• Приготування розчину для внутрішньовенного краплинного введення інсуліну: на кожні 100 мл 0,9 % розчину хлориду натрію – 10 ОД інсуліну короткої дії і 2 мл 20 % сироваткового альбуміну людини (швидкість інфузії 40-80 мл/год).
При відсутності 20 % сироваткового альбуміну людини сорбція інсуліну на склі і пластику у флаконі та інфузійних системах становить від 10 до 50 %, що ускладнює контроль і корекцію введеної дози. Тому введення інсуліну доцільно здійснювати в краник/гумку інфузійної системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Коми при цукровому діабеті (ЦД)“ на сторінці 2. Приємного читання.
