• 2. Виражена кома. Без свідомості, виникають некоординовані рухи, можливі стовбурові симптоми (порушення ковтання), розлади дихання (патологічні ритми), порушення гемодинаміки, функції тазових органів.
• 3. Глибока кома. Без свідомості, захисні реакції відсутні, відсутність рогівкового рефлексу, атонія м'язів, арефлексія, часто гіпотермія, тяжкі порушення дихання, кровообігу, функцій внутрішніх органів (рис. 4.16).
• 4. Термінальна (позамежова) кома. Без свідомості, захисні реакції відсутні, арефлексія, розширення зіниць, критичні порушення життєво важливих функцій (рівень AT не визначається або мінімальний, апное), що потребує спеціальних заходів підтримки життєдіяльності. Термінальна кома, як правило, розвивається при загибелі стовбурових відділів мозку, що є показником смерті мозку.
Смерть мозку. Запропоновано багато критеріїв діагностики смерті мозку. Ідеальними критеріями є ті, які не дають жодного шансу на помилку. Найбільш достовірні критерії смерті мозку:
Рис. 4.16. Коматозний стан хворого.
• припинення всіх функцій нервової системи, повна та стійка відсутність свідомості, відсутність самостійного дихання, атонія всіх м'язів, відсутність реакцій на зовнішні подразники і рефлексів стовбура мозку;
• повна відсутність електричної активності головного мозку – ізоелектрична лінія на електроенцефалограмі;
• відсутність мозкового кровотоку (підтверджується за допомогою церебральної ангіографії та радіоізотопної сцинтиграфії).
Для визначення ступеня тяжкості коми використовують шкалу Глазго (див. главу 1). За шкалою Глазго клінічні ознаки диференційовані за ступенем їх вираженості, що відображено в балах. Для отримання інформації про ступінь зміни свідомості бали підсумовують. Що більшою є сума балів, то менший ступінь пригнічення функцій мозку і навпаки. Якщо сума балів 15 – кома відсутня; 13-14 – оглушення; 10-12 – сопор; 4-9 – кома; 3 – смерть мозку. Чим менше балів за шкалою ком Глазго, тим більш вірогідна смерть пацієнта: 8 балів і вище – є шанси на покращення; менше ніж 8 балів – ситуація є загрозливою для життя; 3–5 балів – потенційно летальний кінець, особливо, якщо виявлено фіксовані зіниці.
Лікар, що проводить огляд хворого, передусім повинен відповісти на запитання, чим зумовлений коматозний стан і чи не є він наслідком церебральної патології. Насамперед варто визначити наявність чи відсутність однобічного паралічу. У легких випадках коми, коли збережені спонтанні рухи, з'ясувати це питання нетяжко. Виникаючі у відповідь на зовнішні відносно інтенсивні подразнення (щипок, укол) рухи захисного характеру визначають на "здоровому" боці тіла і відсутні або різко ослаблені на паралізованому. Рефлекси на руках і ногах зазвичай (але не постійно) підвищені з боку геміплегії. У разі глибокої коми значно важче діагностувати локальні симптоми однобічного ураження. У таких випадках у діагностиці допомагає наявність асиметрії мімічної мускулатури (опущення кута рота, симптом "парусіння" щоки з паралізованого боку). При постукуванні по виличній дузі виникають скорочення лицьової мускулатури на здоровому боці, а з боку паралічу вони відсутні. Анізокорія найчастіше буває з боку розширеної зіниці за наявності субдуральної або епідуральної гематоми. Однак різний діаметр зіниць можливий при порушеннях кровообігу в ділянці стовбура, переломі основи черепа, тромбозі кавернозного синуса. Іноді при викликанні корнеального рефлексу виникає захисний рух у "здоровій" руці, що дає можливість визначити бік ураження. При різкому натисканні на ділянку пупартової зв'язки непаралізована нога згинається в кульшовому і колінному суглобах, а паралізована залишається нерухомою.
При тяжкому коматозному стані захисні рефлекси пригнічені. У цьому випадку варто визначити стан м'язового тонусу в руках. Лікар піднімає обидві руки хворого, потім – одночасно їх відпускає. На неушкодженому боці рука падає повільніше, ніж на паралізованому. Варто також звернути увагу на стан м'язів хворого в цілому. На паралізованій половині прогин м'язів тулуба виражений більше, ніж на здоровій. Останнє характерне для м'язів живота і стегон. Внаслідок гіпотонії виникає ще один постійний симптом – провисання паралізованої стопи назовні (іноді вона зовнішнім боком навіть торкається ліжка). Якщо цей симптом нечіткий, то можна відвести обидві стопи назовні, а потім їх відпустити. При цьому уражена стопа, на відміну від здорової, не повертається у вихідне положення.
Відносно швидко після виникнення локальних порушень головного мозку (інсульт, травма) виникає симптом Бабінського на боці, протилежному вогнищу ураження. Виявлення симптому з обох боків має менше діагностичне значення. Відомо, що двобічний симптом Бабінського може з'являтися у хворих як протягом, так і відразу після епілептичного нападу, на деяких стадіях анестезії, при різних інтоксикаціях і навіть в умовах глибокого сну. Виявлення ізольованого двобічного симптому Бабінського ще не вказує на наявність локального органічного церебрального ураження. Асиметрично виражений симптом Бабінського може вказувати на тяжкість вогнищевого ураження. Виявлення чітких вогнищевих неврологічних симптомів свідчить про церебральний генез коматозного стану.
Лікування і невідкладна допомога при комах. Одним з основних завдань лікування хворих, які перебувають у коматозному стані, є максимальна оксигенація крові для профілактики (лікування) гіпоксії мозку (рис. 4.17). Тому доцільна оксигенотерапія 100 % киснем. Важливою проблемою є підтримка прохідності дихальних шляхів. Якщо легенева вентиляція неефективна або глибина коми <8 балів, починають штучну
Рис. 4.17. Оксигенотерапія у коматозних хворих.
вентиляцію легень. При потребі проводять інтубацію трахеї трубкою з манжеткою. Роздування манжетки запобігає аспірації мокротиння, шлункового вмісту в легені. Якщо після інтубації трахеї продовжує виділятися велика кількість мокротиння, проводять періодичну обережну аспірацію його з дихальних шляхів через інтубаційну трубку.
У шлунок для звільнення його від вмісту вводять товстий зонд (при порушенні ковтання і дихання – тільки після інтубації трахеї). Випорожнення шлунка є особливо важливим у випадках отруєнь. Викликати блювання у хворих, які перебувають у коматозному стані, неприпустимо! Після промивання шлунка хворому вводять через зонд активоване вугілля або інший сорбент, що зв'язує токсичні продукти.
Для адекватного забезпечення мозку киснем необхідна підтримка кровообігу. Для цього постійно контролюють AT, частоту і ритм скорочень серця, якщо необхідно, проводять їх корекцію. Забезпечують внутрішньовенний шлях уведення лікарських засобів, переважно катетеризацію магістральних вен (плечової, підключичної або внутрішньої яремної). У разі значної артеріальної гіпотензії вводять симпатоміметики, плазмоза- мінники. Систолічний AT підтримують (якщо це вдасться з'ясувати) у межах звичного для хворого рівня.
Варто також усунути інші (екстрацеребральні) чинники розвитку коми. Якщо відома речовина, вживання якої спричинило отруєння, якомога раніше починають введення антидоту або антагоніста. Важливим компонентом лікування є усунення генералізованого судомного синдрому, оскільки повторні напади судом незалежно від їх етіології поглиблюють ушкодження тканини мозку. Зменшенню глибини коми може сприяти нормалізація температури тіла, тому починають якомога раніше. Особливо шкідлива гіпертермія для головного мозку – зростають його метаболічні потреби, поглиблюється порушення дихання, водно- електролітного балансу. Зниження температури тіла можна досягнути зовнішнім охолодженням тіла (рис. 4.18), введенням ненаркотичних анальгетиків. У випадках гіпотермії проводять поступове зігрівання тіла до температури не нижче 36 °С.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті“ на сторінці 3. Приємного читання.
