• 5. Токсична кома, що розвивається при токсикоінфекціях, різних інфекційних захворюваннях, панкреатитах, ураженнях печінки й нирок, екзогенних отруєннях (алкоголем, барбітуратами, фосфорорганічними сполуками, наркотичними аналгетиками тощо).
Найчастіше виникають коми внаслідок екзо- і ендогенних інтоксикацій (47 %), неврологічних захворювань (40 %), аноксії або ішемії мозку через внутрішні кровотечі (13 %).
Клінічна симптоматологія та діагностика. Незважаючи на диференційований генез і механізми розвитку різних видів ком, у їх клінічній картині багато спільного. Найхарактернішими ознаками є відсутність свідомості, зміна рефлекторних реакцій (зниження, підвищення, відсутні), зниження або підвищення м'язового тонусу із западанням язика, порушення дихання (ритми Чейна-Стокса, Біота, Куссмауля, гіпо- або гіпервентиляція, припинення дихання) і ковтання. Часто спостерігають зниження AT, зміни пульсу, оліго-, анурію, порушення водного балансу (гіпо-, гіперкаліємія, гіпернатріємія тощо), кислотно-основного стану, терморегуляції, відсутність перистальтики.
Діагностувати вид коми складно, особливо при відсутності анамнестичних даних. Встановленню діагнозу може сприяти огляд речей, виявлених у хворого: рецептурних бланків, записників, медикаментів або упаковок з-під них. У таких випадках діагноз ґрунтується на характерних рисах клінічної картини. Клінічне обстеження передбачає насамперед оцінку дихальної і серцево-судинної системи.
Характер дихання. Глибоке брадипное визначають при комах з ацидозом. Шумне дихання типу Куссмауля – важливий симптом діабетичної коми (на відміну від гіпоглікемічної). Останнє спостерігається також при уремічній та печінковій комі. Брадипное зумовлене токсичним впливом на дихальний центр. Найчастіше буває при отруєнні снодійними препаратами та опіатами. Брадипное може бути наслідком підвищеного внутрішньочерепного тиску при черепно-мозковій травмі, пухлинах головного мозку, іноді при отруєнні етанолом (алкогольна кома). Тахіпное найчастіше спостерігають при комах, зумовлених інтоксикацією (харчові отруєння, атропін, адреналін). Поява тахіпное в процесі розгортання коми може свідчити про приєднання до основної патології інфекції або про прогресування серцевої недостатності. Дихання типу Біота свідчить про зниження збудливості дихального центру і спостерігається при комах церебрального типу (тобто у разі захворювань головного мозку). Дихання типу Чейна- Стокса спостерігаються при порушенні кровообігу в стовбуровому відділі головного мозку, а також при гострому інфаркті міокарда, поєднаному з порушенням мозкового кровообігу, при тяжкому отруєнні морфіном, алкоголем. Таке дихання погіршує прогноз захворювання.
Характер пульсу. Напружений пульс характерний для хворих із гіпергідратацією при уремічній, гіперглікемічній комах тощо. Можливе зміщення серцевого поштовху вліво та донизу, розширення меж серця вліво. Прослуховується ритм галопу, іноді шум тертя перикарда. Напружену брадикардію спостерігають при еклампсії без зміщення серцевого поштовху та помірним розширенням лівої межі серця. Брадикардія характерна також для геморагічного інсульту, есенціальної гіпертензії і супроводжується зміщенням лівої межі серця та серцевого поштовху вліво, акцентом II тону над проекцією аорти. М'яка тахікардія може бути при діабетичній комі, отруєнні адреналіном та беладоною. Симптоми інфекційного процесу (лихоманка, висипання та ін.) більше свідчать про інфекційно-токсичну кому. Сповільнення пульсу спостерігають при отруєнні морфіном, снодійними препаратами. Виражена брадикардія (менше 40 скорочень на хвилину) вказує на наявність повної передсердно-шлуночкової блокади, що підтверджується вислуховуванням "гарматного" тону Стражеска, посиленням І тону зі значним поштовхом. Миготлива аритмія (МА) в коматозному стані може бути симптомом мітрального стенозу з характерною аускультативною картиною ("котяче муркотіння", плескаючий І тон, пресистолічний шум, акцент II тону над легеневою артерією, "ритм перепілки"). Часто МА супроводжує тиреотоксичну кому. Кома разом з МА може бути зумовлена тромбозом чи емболією мозкових судин. МА свідчить про пригнічення серцевої діяльності і погіршує прогноз.
Шкірні покриви. Під час огляду шкірних покривів звертають увагу на колір шкіри, її вологість, тургор, наявність набряків. Виявлення на шкірі передньої поверхні стегон хворих множинних слідів від ін'єкцій та інфільтратів найчастіше свідчить про введення інсуліну; множинні сліди від ін'єкцій в ліктьових згинах, флебіти, рубці, судинні "доріжки" вказують на наркоманію. Різкий гіпергідроз із психомоторним збудженням чи комою, судомами спостерігають при гіпоглікемії. Зміна кольору шкіри має різний характер і іноді в поєднанні з іншими симптомами може мати певне диференційно-діагностичне значення. Рожево-вишневе забарвлення шкіри і слизових оболонок у хворого з порушенням свідомості характерне для отруєння чадним газом чи атропіноподібними речовинами. Жовтяничність шкіри і слизових оболонок спостерігають при ураженнях печінки, зумовлених різними чинниками. Різка блідість шкірних покривів, "мармуровість" шкіри – ознака анемії, шоку, внутрішньої кровотечі.
Запах повітря, що видихається. Нерідко діагноз вдається встановити за специфічним запахом з рота постраждалого, запахом блювотних мас чи промивних вод. Специфічні запахи мають спиртні напої, продукти переробки нафти, феноли, формалін, камфора, фосфорорганічні інсектициди, ацетон. Так, фосфорорганічні інсектициди мають характерний запах гнилого часнику; синильна кислота і ціаніди – запах гіркого мигдалю, скипидар – запах фіалок, нікотин – запах тютюну. Запах алкоголю в повітрі, що видихається, в поєднанні з пригніченням свідомості може вказувати на алкогольну кому. Однак варто мати на увазі, що при цьому можуть бути і внутрішньомозкові катастрофи (тяжка закрита черепно-мозкова травма, субарахноїдальні крововиливи нетравматичного генезу, гострі порушення мозкового кровообігу), гіпо- і гіперглікемічні коми, отруєння іншими речовинами (нейролептики, транквілізатори, снодійні та ін.), поєднані з алкогольним сп'янінням. Запах ацетону може бути як при екзогенних отруєннях ацетоном, так і при діабетичній кетоацидотичній комі.
Неврологічний статус. У хворих з пригніченою свідомістю особливу увагу необхідно приділяти наявності нещодавніх травм – саден і синців. Ретельно обстежують волосяну частину голови на наявність ран, підапоневротичних гематом, які можуть поєднуватися з переломами кісток склепіння черепа і внутрішньочерепними гематомами. Кровотеча, а також лікворея з зовнішнього слухового ходу в екстреній ситуації є інформативною ознакою перелому основи черепа, ніж рентгенологічне дослідження. Особливої уваги потребує однобічне різке звуження зіниці (міоз) (рис. 4.14), яке можна спостерігати на початковій стадії вклинення стовбура мозку в мозочок. Міоз може швидко змінювати мідріаз на боці вклинення, після чого фотореакція знижується. Двобічний виражений міоз – це ознака безпосереднього ушкодження нижніх відділів середнього мозку чи вторинної компресії стовбура мозку внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску. Часто цей симптом буває при отруєннях опіоїдами, фосфорорганічними інсектицидами, антихолінестеразними речовинами, барбітуратами, деякими транкві
Рис. 4.14. Міоз.
лізаторами. Двобічний міоз буває при прогресуючому тромбозі основної артерії мозку. При здавленні стовбура спонтанним крововиливом і травматичними гематомами однобічний мідріаз до 5-6 мм з втратою фотореакції та з прогресуючим пригніченням свідомості, нестабільною гемодинамікою і порушенням дихання свідчить про прогресування компресії стовбура мозку з ушкодженням окорухового нерва на боці ураження. Це найчастіше спостерігають при масивних прогресуючих внутрішньочерепних гематомах шкіри, гіперемія обличчя і гіпертермія найімовіршіше свідчить про отруєння М-холінолітичними речовинами (атропін, димедрол, циклодол, настоянка беладони, дурману тощо). Симптоми подразнення мозкових оболонок (ригідність потиличних м'язів, симптоми Брудзінського, Керніга) – непостійні при невідкладних станах. У перші години захворювання не відстежується залежність між ступенем запальних явищ, набряком мозку і вираженістю менінгеальних симптомів. Якщо менінгеальні симптоми не виявлено, то це не свідчить про відсутність патологічного процесу, що впливає на оболонки мозку. Виявлення ж менінгеальних симптомів є одним з додаткових підтверджень ураження чи подразнення мозкових оболонок. Синдроми децеребраційної і декортикаційної ригідності більшою мірою властиві об'ємним процесам та токсичним і травматичним ураженням головного мозку.
Важливе діагностичне значення має темп розвитку коматозного стану. Раптовий розвиток коми властивий судинним порушенням (крововилив, ішемічний інсульт, епілепсія, черепно-мозкова травма). Значно повільніше наростають симптоми коматозного стану при ендогенних інтоксикаціях (діабетична, печінкова, ниркова коми). Такі ж симптоми спостерігають при коматозних станах інфекційного походження (енцефаліти, менінгіти, загальні інфекції). Важливим методом є дослідження електричної активності серця, яке необхідно проводити всім хворим у стані коми ще на догоспітальному етапі, тому що допомагає виявити гострі порушення коронарного кровообігу (ішемічні вогнища в стінках шлуночків або передсердь, порушення провідності тощо). В умовах блоку інтенсивної терапії, куди направляють хворих, значну допомогу у встановленні етіології коматозного стану можуть дати результати лабораторного дослідження. Вони підтверджують або спростовують ті припущення, які виникли під час початкового клінічного обстеження. Виявлення, наприклад, підвищеного рівня цукру в крові свідчить про більшу ймовірність у хворого діабетичної коми. Про це ж свідчить
Рис. 4.15. Мідріаз.
Інколи діагностують одно- або двобічний мідріаз (рис. 4.15). Двобічне розширення зіниці при комі може вказувати на отруєння фенотіазидами. Двобічний мідріаз із відсутністю реакції зіниці на світло та з психомоторним збудженням, сухість
наявність у сечі ацетону. Підвищення рівня білірубіну в крові властиве печінковій комі, а високі цифри залишкового азоту та креатиніну в крові – нирковій. Однак збільшення вмісту цукру й азоту в крові іноді може мати місце і при деяких інших коматозних станах і не є абсолютно специфічною ознакою зазначених вище захворювань. Якщо в анамнезі є ознаки можливого отруєння чадним газом, істотну допомогу може надати дослідження крові на карбоксигемоглобін. Велику роль у діагностиці коматозних станів відіграє дослідження спинномозкової рідини. Наявність у лікворі крові свідчить про геморагічний характер порушень мозкового кровообігу. Високий цитоз є наслідком гострих запальних захворювань головного мозку (менінгіти). Білково-клітинна дисоціація може навести на думку про можливість туморозного процесу в головному мозку. В умовах стаціонару можливе проведення аксіальної комп'ютерної томографії або магнітно- резонансної томографії для диференційної діагностики гострих судинних, туморозних та інших процесів.
Найпоширенішою є клінічна класифікація ком за глибиною і ступенем тяжкості.
За глибиною коматозного стану виділяють:
• 1. Легка кома. Свідомість і довільні рухи відсутні, хворі не відповідають на запитання, захисні реакції адекватні, рогівковий і сухожилкові рефлекси, а також реакція зіниць на світло збережені, але можуть бути знижені, дихання і геодинаміка не порушені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті“ на сторінці 2. Приємного читання.
