Порушення ритму:
• 1. Зі зниженням температури брадикардія переходить у фібриляцію передсердь (ФП), в подальшому – в фібриляцію шлуночків, що призводить до появи асистолії. При діагностуванні фібриляції шлуночків – проводять дефібриляцію, а при асистолії – електрокардіостимуляцію.
• 2. Порушення ритму інші, ніж ФП, мають тенденцію до самостійного зникнення при підвищенні температури та зазвичай не вимагають негайного лікування. При тяжкій гіпотермії брадикардія може бути фізіологічним явищем, тому немає показань до електричної стимуляції, хіба що брадикардія зберігається незважаючи на нормотермію.
• 3. Якщо виявлено фібриляцію шлуночків/шлуночкову тахікардію (ШТ), необхідно виконати дефібриляцію. Якщо ФШ/ШТ далі утримуються після З дефібриляцій, то наступні можна виконати лише після зігрівання пацієнта до температури вище ЗО °С.
Медикаментозна терапія. З огляду на те, що більшість постраждалих з гіпотермією – алкоголіки, у яких є виснаження тіаміну (і оскільки причиною гіпотермії може бути хвороба Верніке), слід призначити внутрішньовенно тіамін з наступним введенням 50–100 мл 40 % розчину глюкози. При призначенні антибіотиків, стероїдів і тиреоїдних гормонів необхідний індивідуальний підхід. Серйозна і часто прихована інфекція може або спровокувати, або ускладнити гіпотермію. Хоча антибіотики зазвичай не застосовують до виявлення певної інфекції, рекомендований ретельний пошук можливих інфекційних ускладнень. Рутинна терапія стероїдами, як правило, не показана, однак пацієнтам з анамнезом ураження надниркових залоз або їх недостатністю, що передує гіпотермічному епізоду, а також особам з мікседематозною комою слід призначити гідрокортизон (100 мг). Гіпотермію і гіпотиреоїдизм маскують багато клінічних ознак. Хоча більшість хворих із мікседематозною комою знаходяться в стані гіпотермії, гіпотиреоїдизм є лише у незначної кількості пацієнтів з гіпотермією; рівень тиреоїдних гормонів частіше є нормальний або дещо надмірний. Введення тироксину у великих дозах показана пацієнтам з мікседематозною комою, але протипоказане іншим пацієнтам з гіпотермією. Таким чином, терапія тиреоїдними гормонами показана лише хворим із підтвердженим (анамнез) гіпотиреоїдизмом, тиреоїдектомією.
Часто виникає необхідність у проведенні протишокової терапії, корекції водно-електролітного та кислотно-основного балансів.
Зігрівання. Застосовують пасивне зовнішнє зігрівання (тепле приміщення, вкривання ковдрою тощо) (рис. 4.9). Активне зовнішнє зігрівання (ковдри з підігрівом, гарячі ванни) застосовують при гіпотермії тяжкого ступеня (температура тіла нижче 32 °С), проводять дуже обережно і тільки у хворих без тяжких супутніх захворювань (ІХС, інсульт тощо). У деяких випадках під час проведення інтенсивного зовнішнього зігрівання можуть поглиблюватись ацидоз і гіперкаліємія. Найефективнішим є внутрішнє зігрівання: інгаляція зволоженого кисню, нагрітого до 42-45 °С через маску чи ендотрахеальну трубку; у периферичні вени вводять розчини, підігріті до 36-40 °С; промивання шлунка підігрітою водою через назогастральний зонд (див. Додаток 2).
Перитонеальний діаліз дозволяє провести зігрівання швидше, ніж будь-який інший метод. Це найпоширеніший метод, який можна провести швидко і без особливих технічних труднощів. Метод має низку переваг: крім забезпечення швидкого зігрівання, дозволяє вивести токсичні речовини і провести корекцію електролітних порушень. Стандартний розчин для діалізу підігрівають до 40-45 °С, швидко вводять і через годину видаляють. Швидке внутрішнє зігрівання можна досягти і за допомогою екстракорпорального кровообігу при використанні зігрітого гемодіалізного розчину або кардіопульмонального шунтування, яке передбачає застосування артеріовенозного шунта з проміжним теплообмінником; часто для цього використовуютькров зі стегнової артерії, яка надходить у нагрівач, а потім повертається в стегнову вену. Цей метод дозволяє дуже швидко зігріти пацієнтів при глибокій гіпотермії, однак він вимагає спеціального обладнання та підготовленого персоналу.
Алгоритм зігрівання:
• 1. Якнайшвидше зніміть мокрий та холодний одяг, обсушіть шкіру, вкрийте теплими ковдрами. Цей метод ефективний при легкій гіпотермії.
• 2. Зігрівання за допомогою джерел теплого повітря та вливань теплих розчинів ефективне при лікуванні пацієнтів з важкою гіпотермією зі збереженим кровообігом. Також можна застосувати теплу вологу дихальну суміш, промивання розчинами з температурою 40 °С шлунка, черевної порожнини, плевральної порожнини чи сечового міхура.
• 3. У випадку зупинки кровообігу застосування екстракорпорального кровообігу – оптимальний метод зігрівання пацієнта.
• 4. Уникайте надмірного зігрівання пацієнта. В пацієнтів у стані коми, терапевтична гіпотермія (32-34 °С) може бути корисною.
Рис. 4.9. Пасивне зовнішнє зігрівання при гіпотермії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Патогенез“ на сторінці 2. Приємного читання.
