Патогенез

Екстрена медична допомога

Порушення ритму:

• 1. Зі зниженням температури брадикардія переходить у фібриляцію передсердь (ФП), в подальшому – в фібриляцію шлуночків, що призводить до появи асистолії. При діагностуванні фібриляції шлуночків – проводять дефібриляцію, а при асистолії – електрокардіостимуляцію.

• 2. Порушення ритму інші, ніж ФП, мають тенденцію до самостійного зникнення при підвищенні температури та зазвичай не вимагають негайного лікування. При тяжкій гіпотермії брадикардія може бути фізіологічним явищем, тому немає показань до електричної стимуляції, хіба що брадикардія зберігається незважаючи на нормотермію.

• 3. Якщо виявлено фібриляцію шлуночків/шлуночкову тахікардію (ШТ), необхідно виконати дефібриляцію. Якщо ФШ/ШТ далі утримуються після З дефібриляцій, то наступні можна виконати лише після зігрівання пацієнта до температури вище ЗО °С.

Медикаментозна терапія. З огляду на те, що більшість постраждалих з гіпотермією – алкоголіки, у яких є виснаження тіаміну (і оскільки причиною гіпотермії може бути хвороба Верніке), слід призначити внутрішньовенно тіамін з наступним введенням 50–100 мл 40 % розчину глюкози. При призначенні антибіотиків, стероїдів і тиреоїдних гормонів необхідний індивідуальний підхід. Серйозна і часто прихована інфекція може або спровокувати, або ускладнити гіпотермію. Хоча антибіотики зазвичай не застосовують до виявлення певної інфекції, рекомендований ретельний пошук можливих інфекційних ускладнень. Рутинна терапія стероїдами, як правило, не показана, однак пацієнтам з анамнезом ураження надниркових залоз або їх недостатністю, що передує гіпотермічному епізоду, а також особам з мікседематозною комою слід призначити гідрокортизон (100 мг). Гіпотермію і гіпотиреоїдизм маскують багато клінічних ознак. Хоча більшість хворих із мікседематозною комою знаходяться в стані гіпотермії, гіпотиреоїдизм є лише у незначної кількості пацієнтів з гіпотермією; рівень тиреоїдних гормонів частіше є нормальний або дещо надмірний. Введення тироксину у великих дозах показана пацієнтам з мікседематозною комою, але протипоказане іншим пацієнтам з гіпотермією. Таким чином, терапія тиреоїдними гормонами показана лише хворим із підтвердженим (анамнез) гіпотиреоїдизмом, тиреоїдектомією.

Часто виникає необхідність у проведенні протишокової терапії, корекції водно-електролітного та кислотно-основного балансів.

Зігрівання. Застосовують пасивне зовнішнє зігрівання (тепле приміщення, вкривання ковдрою тощо) (рис. 4.9). Активне зовнішнє зігрівання (ковдри з підігрівом, гарячі ванни) застосовують при гіпотермії тяжкого ступеня (температура тіла нижче 32 °С), проводять дуже обережно і тільки у хворих без тяжких супутніх захворювань (ІХС, інсульт тощо). У деяких випадках під час проведення інтенсивного зовнішнього зігрівання можуть поглиблюватись ацидоз і гіперкаліємія. Найефективнішим є внутрішнє зігрівання: інгаляція зволоженого кисню, нагрітого до 42-45 °С через маску чи ендотрахеальну трубку; у периферичні вени вводять розчини, підігріті до 36-40 °С; промивання шлунка підігрітою водою через назогастральний зонд (див. Додаток 2).

Перитонеальний діаліз дозволяє провести зігрівання швидше, ніж будь-який інший метод. Це найпоширеніший метод, який можна провести швидко і без особливих технічних труднощів. Метод має низку переваг: крім забезпечення швидкого зігрівання, дозволяє вивести токсичні речовини і провести корекцію електролітних порушень. Стандартний розчин для діалізу підігрівають до 40-45 °С, швидко вводять і через годину видаляють. Швидке внутрішнє зігрівання можна досягти і за допомогою екстракорпорального кровообігу при використанні зігрітого гемодіалізного розчину або кардіопульмонального шунтування, яке передбачає застосування артеріовенозного шунта з проміжним теплообмінником; часто для цього використовуютькров зі стегнової артерії, яка надходить у нагрівач, а потім повертається в стегнову вену. Цей метод дозволяє дуже швидко зігріти пацієнтів при глибокій гіпотермії, однак він вимагає спеціального обладнання та підготовленого персоналу.

Алгоритм зігрівання:

• 1. Якнайшвидше зніміть мокрий та холодний одяг, обсушіть шкіру, вкрийте теплими ковдрами. Цей метод ефективний при легкій гіпотермії.

• 2. Зігрівання за допомогою джерел теплого повітря та вливань теплих розчинів ефективне при лікуванні пацієнтів з важкою гіпотермією зі збереженим кровообігом. Також можна застосувати теплу вологу дихальну суміш, промивання розчинами з температурою 40 °С шлунка, черевної порожнини, плевральної порожнини чи сечового міхура.

• 3. У випадку зупинки кровообігу застосування екстракорпорального кровообігу – оптимальний метод зігрівання пацієнта.

• 4. Уникайте надмірного зігрівання пацієнта. В пацієнтів у стані коми, терапевтична гіпотермія (32-34 °С) може бути корисною.

Пасивне зовнішнє зігрівання при гіпотермії.

Рис. 4.9. Пасивне зовнішнє зігрівання при гіпотермії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Патогенез“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез
  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів