Дофамін вводять внутрішньовенно краплинно. Для цього 200 мг (1 ампулу) препарату розводять в 250-500 мл 5 % розчину глюкози. Дозу в кожному конкретному випадку підбирають поступово, залежно від динаміки артеріального тиску. Зазвичай починають з 2-5 мкг/кг 1 на хв (5-10 крапель на 1 хв), поступово збільшують швидкість введення до стабілізації систолічного артеріального тиску на рівні 100-110 мм рт. ст. Перед вживанням суху речовину у флаконі розчиняють у 10 мл розчинника, а потім розводять в 250-500 мл 5 % розчину глюкози. Внутрішньовенну інфузію починають з дози 5 мкг/кг на 1 хв, збільшуючи її до появи клінічного ефекту. Оптимальну швидкість введення підбирають індивідуально (до 40 мкг/кг на 1 хв), дія препарату починається через 1-2 хв після введення і дуже швидко припиняється після його закінчення у зв'язку з коротким (2 хв) періодом напіврозпаду.
D. Неспецифічні протишокові заходи. Одночасно з введенням симпатоміметичних амінів з метою впливу на різні ланки патогенезу шоку застосовують такі препарати: глюкокортикоїди: преднізолон – 100-120 мг внутрішньовенно струминно; гепарин – 10 000 ОД внутрішньовенно струминно; натрію гідрокарбонат – 100–120 мл 7,5 % розчину; реополіглюкін – 200-400 мл, якщо введення великої кількості рідини не протипоказане (наприклад, при поєднанні шоку з набряком легень).
Незважаючи на розробку нових підходів до терапії кардіогенного шоку, летальність при цьому ускладненні інфаркту міокарда становить від 65 до 100 %. Тому найкращим лікуванням шоку є його профілактика, яка полягає у швидкому та повному купіруванні больового синдрому, порушень ритму серця і обмеження ділянки інфаркту. Зазвичай дотримуються такого алгоритму:
Тема 3. Гіпертензивні кризи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування кардіогенного шоку“ на сторінці 2. Приємного читання.
