Після стабілізації стану хворого з ГСН призначають інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II. У пацієнтів зі зниженою ФВ, які ще не приймали ІАПФ (або БРА II), терапію необхідно розпочати якомога швидше, водночас контролювати артеріальний тиск і ниркову функцію.
Лікування бета-адреноблокаторами розпочинають відразу після епізоду декомпенсації. Для лікування СН рекомендовано такі бета-адреноблокатори, як карведілол, метопролол, бісопролол та небіволол. Терапію починають з мінімально переносимих доз (1,25-3,125 мг/добу) і поступово (протягом 2-4 тижнів, 2–4 місяців) дозу титрують до середньотерапевтичної і максимально переносимо!.
Антагоністи рецепторів мінералокортикоїдів (альдостерону) необхідно призначати якомога швидше, якщо не порушені ниркова функція і рівень калію. Вони проявляють мінімальний вплив на артеріальний тиск навіть у пацієнтів з гіпотензією. Таку терапію потрібно продовжувати й після виписування пацієнта для попередження подальших епізодів декомпенсації.
Дигоксин у пацієнтів зі зниженою ФВ можна призначити для контролю частоти шлуночкових скорочень при ФП, особливо, якщо неможливо від- титрувати дозу бета-адреноблокаторів. Дигоксин може також проявляти позитивний симптоматичний ефект і знижуватити потребу в госпіталізації, пов'язаної з СН у пацієнтів з тяжкою систолічною СН.
Немедикаментозна терапія ГСН
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)“ на сторінці 3. Приємного читання.
