Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)

Екстрена медична допомога

• 5.2. Вентиляція легень відповідно до показників газів крові.

• 5.3. Петльові діуретини, наприклад фуросемід 20-40 мг внутрішньовенно, при необхідності повторне введення через 1-4 год.

• 5.4. Морфін у дозах від 2 до 8 мг внутрішньовенно кожні 5–15 хв. Необхідний моніторинг дихання, антагоністом морфіну при апное є атропіну сульфат 0,1 % розчин по 0,5 мл підшкірно або внутрішньовенно.

• 5.5. Внутрішньовенно нітрати при відсутності гіпотензії; введення починають з дози 10 мкг/хв, титрують під контролем артеріального тиску.

• 5.6. Інотропні засоби: допамін, добутамін, левосимендан – по 100-200 мг препарату розвести в 250 мл фізрозчину NaCl (5 % глюкози), вводити внутрішньовенно, обов'язково повільно, під контролем AT і ритму серця.

• 5.7. Антагоністи альдостерону (спіронолактон чи еплеренон) у пацієнтів із фракцією викиду (ФВ) ЛШ <40 %. Еплеренон – початкова доза 25 мг 1 раз на добу з наступним збільшенням дози протягом 4 тижнів до 50 мг 1 раз на добу. Спіронолактон – початкова доза 25 мг 1 раз на добу, з поступовим збільшенням дози.

• 5.8. Ультрафільтрація плазми крові на сорбційних колонках.

У ряді випадків доводиться вдаватися до таких допоміжних заходів, як аспірація піни при масивному піноутворенні, ендотрахеальна інтубація трахеї, допоміжна і штучна вентиляція легень з позитивним тиском на видиху.

Кисень може бути застосований при гіпоксемії (Sp02 2 нижче 90 %), з якою пов'язаний підвищений ризик раптової смерті.

У більшості пацієнтів з диспное, яке спричинив НЛ, спостерігається швидка позитивна динаміка клінічної симптоматики при призначенні діуретиків внутрішньовенно, внаслідок негайної венодилатуючої дії і в подальшому виділення рідини. Оптимальна доза і шлях введення (болюсно або безперервно інфузією ) не визначені.

Такі опіати, як морфін, проявили високу ефективність у деяких пацієнтів із НЛ, оскільки вони знижують тривогу і зменшують дистрессиндром, повязаний з диспное. Опіати вважають венодилататорами, оскільки знижують переднавантаження і можуть також знижувати симпатикотонію.

Незважаючи на те, що такі вазодилататори, як нітрогліцерин, нітропрусид натрію, не мають надійних доказів у рандомізованих клінічних випробуваннях щодо їх ефективності, проте вони знижують як переднавантаження, так і післянавантаження, підвищують ударний об'єм, тим самим зменшують диспное та іншу клінічну симптоматику. Вазодилататори більшою мірою показані пацієнтам із гіпертензією, проте слід уникати їх призначення пацієнтам із систолічним артеріальним тиском нижче 110 мм рт. ст. Необхідно також уникати різкого падіння артеріального тиску, оскільки гіпотензія пов'язана з високою смертністю у пацієнтів з ГСН. Їх з обережністю слід призначати пацієнтам зі значним мітральним або аортальним стенозом.

Несиритид – людський Na-уретичний пептид, який діє переважно як вазодилататор та знижує диспное при призначенні до традиційної терапії діуретинами.

Застосовувати такі інотропні засоби, як добутамін, долалгін необхідно у крайньому разі в пацієнтів з вираженим зниженням серцевого викиду, оскільки виникає загроза гіпоперфузії життєво важливих органів, а також поглиблення ішемії міокарда та аритмії.

Доцільно використовувати левосимендан (інгібітор фосфодіестерази), якщо виникне необхідність протидіяти ефекту бета-блокатора.

Норепінефрин – препарат з переважною периферичною артеріальною вазоконстрикторною дією, деколи призначають тяжкохворим пацієнтам із вираженою гипотензією з метою підвищення артеріального тиску і перерозподілу серцевого викиду від кінцівок до життєво важливих органів (централізація кровообігу). Однак за рахунок підвищення післянавантаження в ЛШ, препарат проявляє несприятливий ефект, подібний до інотропів (норепінефрин і епінефрин). Слід призначати з обережністю у пацієнтів зі стійкою гіпоперфузією, незважаючи на достатній тиск серцевого наповнення.

Допамін у великих дозах (>5 мг/кг/хв) має інотропну та вазоконстрикторну дію. В низьких дозах (<3 мг/кг хв) може проявляти селективний вазодилатуючий ефект щодо ниркової артерії і сприяти виділенню натрію з сечею. Допамін може викликати гіпоксемію, тому слід контролювати сатурацію артеріальної крові, і додатково призначати кисень в міру необхідності.

Інші медикаментозні середники.

Надзвичайно важливо пацієнтам проводити профілактику тромбоемболії гепарином або іншими парентеральними антикоагулянтами, за винятком протипоказань чи відсутності необхідності (через терапію оральними антикоагулянтами).

Толваптан (антагоніст У2-рецепторів вазопресину) можна призначати пацієнтам зі стійкою гіпонатріємією (спрагу і дегідратацію розцінюють як несприятливі ефекти).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екстрена медична допомога» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Глава 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ. ПОРЯДОК НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ І ХВОРИМ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ. ЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАНІМАЦІЇ

  • Тема 2. Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, структура та завдання (наказ МОЗ України № 379 від 01.06.2009)

  • Тема 3. Нормативні документи щодо організації надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в Україні

  • Тема 4. Документація, яку використовують у роботі бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

  • Тема 5. Служба екстреної (швидкої) медичної допомоги України

  • Тема 6. Види екстреної медичної допомоги

  • Тема 7. Порядок госпіталізації пацієнтів бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги в лікувально-профілактичні установи

  • Тема 8. Алгоритм початкових дій бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місці події

  • Тема 9. Методика первинного та вторинного обстеження постраждалого

  • Тема 10. Поняття про термінальні стани

  • Тема 11. Етичні аспекти реанімації

  • Глава 2. ОСНОВНІ ВИДИ ПОРУШЕНЬ ДИХАННЯ Й СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ І ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У ДОРОСЛИХ. ЗУПИНКА КРОВООБІГУ Й ТЕХНОЛОГІЇ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛИМ

  • Клінічні прояви гострої дихальної недостатності

  • Основні ознаки та симптоми механічної асфіксії

  • Тема 2. Зупинка кровообігу і серцево-легенева та мозкова реанімація

  • Алгоритм функціональних обов'язків БЕ(Ш)МД та особливості виконання протоколу при раптовій зупинці кровообігу

  • Ритми не до дефібриляції (безпульсова електрична активність та асистолія)

  • Тема 3. Причини зупинки дихання та кровообігу (4Г та 4Т)

  • Тугий (напружений) пневмоторакс

  • Тема 4. Медикаменти, які застосовують під час серцево- легеневої та мозкової реанімації

  • Аміодарон

  • Сульфат магнію

  • Тема 5. Шляхи введення ліків під час серцево-легеневої та мозкової реанімації

  • Тема 6. Комплексне післяреанімаційне лікування

  • Комплексне післяреанімаційне лікування на госпітальному етапі

  • Допамін (допмін, дофамін)

  • Проведення продовженої ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції

  • Відновлення нормального об'єму циркулюючої крові і досягнення помірної гемодилюції

  • Застосування глюкокортикоїдів

  • Тема 7. Особливості виконання реанімаційних заходів у вагітних та новонароджених

  • Реанімація новонароджених безпосередньо після народження

  • Тема 8. Особливості виконання реанімаційних заходів у пацієнтів (постраждалих) в умовах стаціонару

  • Глава 3. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ, КАРДІОГЕННИЙ ШОК ТА ГІПЕРТЕНЗИВНИЙ КРИЗ

  • Обстеження пацієнта з ГКС на догоспітальному етапі

  • Рекомендації щодо обстеження хворих на ГКС (ЕНА, 2012)

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС без підйому сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Тактика лікування пацієнтів із ГКС із підйомом сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Алгоритм лікування ГКС з елевацією сегмента ST на догоспітальному етапі

  • Заходи при зупинці кровообігу

  • Медикаментозна терапія

  • Класифікація ГСН

  • Первинна оцінка та спостереження за пацієнтами з ГСН

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при високому артеріальному тиску

  • Невідкладна медикаментозна терапія ГСН при низькому артеріальному тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.)
  • Немедикаментозна терапія ГСН

  • Тема 2. Кардіогенний шок

  • Лікування кардіогенного шоку

  • Тема 3. Гіпертензивні кризи

  • Лікування гіпертензивних кризів

  • Лікування ГК на тлі гострої енцефалопатії

  • Лікування ГК на тлі гострої лівошлуночкової недостатності

  • Тема 4. Особливості гіпертензивних розладів під час вагітності

  • Прееклампсія

  • Тяжка прееклампсія

  • Еклампсія

  • Глава 4. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ, ГІПОТЕРМІЯ, УТОПЛЕННЯ, УРАЖЕННЯ СТРУМОМ, КОМИ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ, ОТРУЄННЯ НЕВІДОМИМ ГАЗОМ (НЕВІДОМОЮ РЕЧОВИНОЮ)

  • Клінічна симптоматологія та діагностика

  • Лікування і невідкладна допомога

  • Синкопе в контексті транзиторної втрати свідомості

  • Діагностика синкопе

  • Стратифікація ризику

  • Загальні принципи лікування синкопе

  • Тема 2. Гіпотермія: діагностика та екстрена медична допомога

  • Патогенез

  • Тема 3. Утоплення, види, патогенез, клініка, особливості надання екстреної медичної допомоги

  • Тема 4. Діагностика та лікування ураження електричним струмом

  • Тема 5. Коматозні стани, коми невизначеної етіології, коми при цукровому діабеті

  • Коми при цукровому діабеті (ЦД)

  • Гіпоглікемічна кома

  • Тема 6. Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

  • Патогенез

  • Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

  • Глава 5. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ: ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МЕХАНІЧНИХ ТРАВМАХ

  • Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

  • Тема 2. Травми нервової системи

  • Поєднана черепно-мозкова травма ЧМТ (ПЧМТ)

  • Тема 3. Травми щелепно-лицевої ділянки

  • Тема 5. Пошкодження грудної клітки

  • Клапанний пневмоторакс

  • Закриті пошкодження грудної клітки

  • Тема 6. Травми живота

  • Тема 7. Ушкодження опорно-рухового апарату

  • Тема 8. Синдром довготривалого стиснення тканин

  • Тема 9. Кровотеча і крововтрата

  • Тема 10. Травматичний та геморагічний шок

  • Травматичний шок

  • Тема 11. Ургентна сонографія при травмі (FAST-протокол)

  • Дослідження правого верхнього квадранта

  • Визначення вільної рідини в малому тазі

  • Пошук пневмотораксу

  • Дослідження перикарда

  • Глава 6. ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ МАСОВИХ УРАЖЕННЯХ

  • Тема 2. Порядок дій медичного персоналу екстреної медичної допомоги при ліквідації медичних наслідків надзвичайних ситуацій (масового ураження людей) відповідно до наказу МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р.

  • Поняття про територіальні плани реагування на надзвичайні ситуації

  • Тема 3. Загальна характеристика масового випадку

  • Схема залучення сил і засобів для надання медичної допомоги при численних і масових випадках

  • Тема 4. Поняття про медичне сортування: вступне, первинне, вторинне та евакуаційне

  • Етапи медичного сортування

  • Характеристика постраждалих відповідно до кольорових позначок при первинному сортуванні

  • Тема 5. Організація і надання медичної допомоги при виникненні масового випадку

  • Черговість госпіталізації постраждалих при проведенні медичного сортування на догоспітальному етапі

  • Тема 6. Організація і надання медичної допомоги при масових випадках службами екстреної медичної допомоги

  • Правила використання та порядок заповнення сортувальних браслетів і талонів