Ядро

Екологічна фізіологія рослин

У хімічному плані в ядрі переважають білки (73%), дуже значною є частка ДНК (14%) і ядерної РНК(12%).Увесь рідкий вміст ядра називають нуклеоплазмою.

По периферії ядро (рис. 2.6) вкрите ядерною оболонкою, що становить собою систему з двох мембран з перинуклеарним простором між ними. Специфічною особливістю ядерної оболонки є наявність в ній досить широких пор діаметром до 20 нм кожна. Через них відбувається обмін великими молекулами між нуклеоплазмою і гіалоплазмою.

Ядро містить одне або кілька ядерець. Вони на 80% складаються з білка й на 10–15% з РНК. Основна функція ядерець – це синтез ядерних білків. Хроматин ядра складається з молекул ДНК. У період поділу клітин хроматинова речовина оформлюється в хромосоми, кількість яких в ядрі соматичних клітин у рослин варіює від 4 до 1250.

Клітинне ядро є багатофункціональною частиною клітини. Передусім, як зберігач ДНК, ядро виконує генетичну функцію. Одночасно за рахунок синтезу інформаційної РНК, що потім надходить з ядра в цитоплазму, ядро визначає спрямованість і характер синтезу білків у клітині. Ядро служить і загальним регулювальником усього метаболізму клітини, так що клітини, позбавлені ядра, виявляються нежиттєздатними.

Пластиди

Пластиди є органелами, найважливішими для рослинної клітини. Залежно від структури, складу й функцій пластиди поділяються на кілька категорій: хлоропласти, лейкопласти та ін. Усі вони утворюються з пропластид – безбарвних недиференційованих пластид.

Електронна мікрофотографія хлоропласта з листка тютюну:

Рис. 2.7. Електронна мікрофотографія хлоропласта з листка тютюну:

1 – строма; 2 – тилакоїди; 3 – грана; 4 – крохмальні зерна; 5 – жирова крапля

Хлоропласти – це пластиди, властиві тільки зеленим рослинам, їхньою основною функцією є забезпечення процесу фотосинтезу, що полягає в синтезі органічних речовин з вуглекислого газу і води за рахунок енергії сонячного світла. Крохмаль, яки й утворюється на одному з етапів фотосинтезу, часто відкладається у вигляді зерен безпосередньо в хлоропластах і називається первинним крохмалем.

За формою хлоропласти (рис. 2.7) є овальними або лінзоподібними тільцями з поперечником 3–8 мкм. їх хімічний склад дуже складний. До нього, крім білків і ліпоїдів, входять також пігменти, головним з яких є зелений пігмент – хлорофіл, здатний поглинати енергію сонячних променів і спрямовувати її на синтез органічних речовин. Хлоропласти мають власну незалежну від ядра генетичну систему, що складається зі специфічної ДНК і РНК.

У формуванні хлоропластів бере участь подвійна білково-ліпоїдна мембрана. У структурному плані хлоропласти складаються з тонких, безперервних мембран – ламел у комплексі зі сплюснутими цистернами – тилакоїдами. У мембранах тилакоїлов зосереджені молекули хлорофілу. Хлорофілмісткі тилакоїди розташовані стопками. Кожну з них називають граною. На відміну від тилакоїдів та гран основні ламели хлоропласту не містять хлорофілу і є безбарвними. У сукупності вони формують строму хлоропласту.

Хлоропласти характерні, передусім, для листків рослин. Саме вони з хлорофілом, що міститься в них, надають листкам зеленого кольору. Основні тканини листка, у яких зосереджуються хлоропласти, – це стовпчаста й губчаста паренхіма. Залежно від характеру і

Хлоропласти (1) в клітинах стовпчастої (2) і губчастої (3) тканин листка. На нижньому епідермісі є один продих (4) із замикаючими клітинами у відкритому стані

Рис. 2.8. Хлоропласти (1) в клітинах стовпчастої (2) і губчастої (3) тканин листка. На нижньому епідермісі є один продих (4) із замикаючими клітинами у відкритому стані

сили освітлення хлоропласти переміщаються клітиною і розташовуються так, щоб процес фотосинтезу відбувався у оптимальних умовах (рис. 2.8).

Лейкопласти і хромопласти є спеціалізованими пластидами. Перші становлять собою центри запасання крохмалю, другі містять так звані додаткові пігменти – переважно каротиноїди. Каротиноїди поглинають ті частини сонячного спектру, які не сприймаються хлорофілом, і здебільшого служать для оптимізації теплового режиму листків.

Мітохондрії – це органели клітини, що виконують функцію дихання, у процесі якого органічні речовини окиснюються киснем до вуглекислого газу і води з отриманням хімічної енергії у формі АТФ. З мітохондрій АТФ транспортуються всією клітиною, забезпечуючи її енергетичні потреби.

Мітохондрії становлять собою дрібні овальні тільця (рис. 2.9), їх кількість у кожній клітині варіює від 500 до 2000 шт. і більше.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ядро“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро
  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами