Механічне забруднення природного середовища

Екологічна фізіологія рослин

Цей вид антропогенних впливів на рослини полягає у накопиченні на природних територіях різних відходів й сміття. Забруцники поділяються на:

• 1) хімічно стійкі (що не розкладаються): такі, що не входять у природний колообіг речовин, а тому дуже повільно руйнуються в навколишньому середовищі;

• 2) забрудники, що руйнуються біологічними процесами: входять у природний кругообіг речовин і тому швидко зникають або такі, що зазнають руйнування біологічними агентами в штучних системах.

Звалище сміття на узліссі

Рис. 12.2. Звалище сміття на узліссі

Механічні забруднення небезпечні прямим знищенням окремих рослин і загальним порушенням цілісності рослинного покриву. Особливо страждають від механічного забруднення рослини в заплавах річок і лісова рослинність (рис. 12.2.). Велику шкоду механічне забруднення наносить рослинам водойм усіх типів – від невеликих озер до Світового океану.

Забруднення важкими металами

Важкі метали є групою хімічних елементів з атомною масою більше ніж 40. Деякі з них є мікроелементами і потрібні для нормального росту рослин. Однак низка інших – свинець, кадмій, ртуть, нікельта інші – є екотоксикантами і шкідливі для рослин. їхня підвищена концентрація у ґрунтах засвідчуєтся у місцях виходу певних гірських порід і зонах дії ряду металургійних підприємств. На таких ґрунтах багато видів рослин здатні накопичувати важкі метали, причому вміст в органах рослин може в десятки і навіть сотні разів перевищувати їхній вміст у довкіллі.

Існує велика кількість даних, які розкривають характер токсичної дії важких металів на рослини. Потрапляючи в рослини, вони негативно діють на цілу низку фізіологічних процесів: фотосинтез, дихання, синтез білків. Одним з найбільш поширених негативних ефектів важких металів є їх взаємодія з SH-радикалами білків, що призводить до інактивації ферментів. Нині відомі більше 100 ферментів, що інактивуються важкими металами.

Багато важких металів впливають і на світлову фазу фотосинтезу, порушуючи транспорт елекіронів, переважно пов'язаний з фотосистемою II, що обумовлено зміною структури тилакоїдних мембран.

Важкі метали здебільшого інгібують поглинання клітинами кореня як катіонів, так і аніонів. Гальмування поглинання макро- і мікроелементів може бути обумовлене конкуренцією з важкими металами за переносники.

Є відомості про те, що важкі метали порушують структуру ДНК і РНК рослин.

У дії різних важких металів на рослини має місце певна специфічність. Надлишок свинцю в рослинах, пов'язаний з його високою концентрацією в ґрунті, інгібірує дихання і пригнічує процес фотосинтезу. Зовнішні симптоми негативної дії свинцю – поява темно- зеленого листя, скручування старого листя, чахле листя. Концентрація металу вища ніж 10 міліграм/кг сухої речовини є токсичною для більшості культурних рослин.

Кадмій у метаболізмі рослин є антагоністом низки елементів живлення (Zn, Cu, Mn, Ni, Se, Ca, Mg, P). За його впливу в рослин відбуваються затримка росту, ушкодження кореневої системи і хлороз листя. Типовим результатом дії кадмію і деяких інших важких металів е зменшення вмісту хлорофілу, причому концентрація хлорофілу Ь знижується більшою мірою, ніж хлорофілу а.

Виявлена негативна дія нікелю на ріст рослин – цей важкий метал викликає хлороз листя, затримує ріст коренів.

У дослідах Е.А. Макарова і С. А. Солдатова (2012) з люцерною під дією важких металів у тканинах рослин змінювалося співвідношення вільної і зв'язаної води. Частка вільної води порівняно з контролем збільшувалася на 73–83%, при цьому зростала транспірація. У результаті рослини ставали низькопосухостійкими.

Проте багато рослин здатні накопичувати здебільшого в надземних органах велику кількість важких металів у концентраціях, що багаторазово перевищують їх в ґрунті. Ці рослини так і називаються рослинами-акумуляторами. Вони процесі еволюції сформували конститутивні механізми стійкості до важких металів. Це дозволяє їм акумулювати токсичні елементи в метаболічно інертних органах й органелах або включати їх у хелати і тим самим переводити у фізіологічно безпечні форми.

Концентрація важких металів в культурних і їстівних дикорослих рослинах важлива й для людини, тому як зазвичай саме рослинна їжа виступає основним джерелом надходження важких металів в організм людини і тварин. За різними даними, з нею надходить від 40 до 80% важких металів, і тільки 20–40% – з повітрям і водою. Тому від рівня накопичення металів в рослинах, які використовуються в їжу, значною мірою залежить здоров'я населення.

Рослини виробили цілу низку пристосувальних механізмів, які не допускають надходження важких металів у клітини або знижують їхню шкідливість. Ці механізми захищають клітинний метаболізм від наявних у довкіллі важких металів. Вони реалізуються через: зв'язування важких металів клітинною стінкою і речовинами (ексудатами), що виділяються клітиною; зниження надходження в клітину важких металів і викид їх з цитоплазми в апопласт; хелатування в цитоплазмі пептидами і білками; репарацію пошкоджених білків і компартментацію металів у вакуолі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механічне забруднення природного середовища“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища
  • Забруднення пестицидами