Зелені рослини – особлива форма життя

Екологічна фізіологія рослин


Особливості життєдіяльності зелених рослин


Живі організми на земній кулі представлені кількома основними групами. Це рослини, тварини, гриби і мікроорганізми. Головна відмінність рослин від тварин і більшості мікроорганізмів, безперечно, пов'язана з характером живлення. Для зелених рослин характерний автотрофний тип живлення, заснований на процесі фотосинтезу, за якого нова органічна речовина створюється із простих неорганічних сполук, тоді як тварини живляться гетеротрофно, тобто використовують в їжу готову органічну речовину.

Фотосинтез, властивий зеленим рослинам, – це унікальний фізіолого-біохімічний процес, за якого із вуглекислого газу повітря і води за рахунок сонячної енергії, що поглинається зеленим пігментом хлорофілом, утворюються органічні речовини.

Не лише спосіб живлення сам по собі відрізняє рослини від тварин. З автотрофністю рослин пов'язана ціла низка інших їхніх особливостей, які випливають з автотрофності і визначають своєрідність життєдіяльності рослин.

Для будь-яких живих організмів важливу роль відіграє розподіл харчових ресурсів у просторі. їжа тварин сконцентрована в певних місцях. У фітофагів – там, де ростуть їстівні рослини, у м'ясоїдних хижаків – там, де знаходиться їхня жертва. Виникає необхідність знайти цю їжу і переміститися в місце ΰ знаходження. Тому тваринні – істоти рухливі.

“їжа” рослин, а головні її компоненти – це вуглекислий газ і сонячне випромінювання, навпаки, порівняно рівномірно розподілена в просторі. Це стосується як водних, так і наземних рослин. У групі зелених водоростей рухливими є тільки найпримітивніші одноклітинні форми або види з міксотрофними типом живлення, тобто здатні як здійснювати фотосинтез, так і поглинати готові органічні речовини.

Переважна більшість фотосинтезуючих водоростей як продукт фотосинтезу утворює кисень, його бульбашки залишаються в клітинах і сприяють спливанню таких водоростей у верхні шари води, де вище освітленість. У якихось спеціальних органах руху в цьому разі немає необхідності, тому в міру еволюції всі одноклітинні зелені водні рослини втрачали органи руху – джгутики.

У наземних фотосинтезуючих рослин витрата значної кількості матеріальних ресурсів і енергії на формування органів руху виявилася невигідною. Переміщення туди, де в повітрі тимчасово може бути дещо більшою концентрація вуглекислого газу або яскравіше світить сонце, не закрите хмаринкою, а ґрунт дещо вологіший, особливих вигод не дає. Витрати матеріально-енергетичних ресурсів у рослин на побудову органів руху і переміщення в просторі для отримання таких мізерних і ненадійних переваг у живленні явно себе не виправдовують. Тому рослини – це організми нерухомі.

Отже, нерухомість рослин цілковито зумовлена особливостями їхнього живлення.

У процесі тривалої еволюції у зелених сухопутних рослин відповідно до їх автотрофності і нерухомості сформувалася досить типова морфологія на структура. У них розвиваються генеративні (спорангії, спори, квітка, плід, насіння) та вегетативні структури (рис. 1.1). Вегетативних органів тільки три. Основний з них – це листок, у клітинах якого здійснюється фотосинтез. Формування листової поверхні у кожного з видів зелених рослин визначаєть-

Схема будови тіла вищої рослини на прикладі дводольної рослини

Рис. 1.1. Схема будови тіла вищої рослини на прикладі дводольної рослини:

1 – головний корінь; 2 – бічні корені; З – сім'ядолі; 4 – гіпокотипь; 5 – епікотиль; 6 – вузол; 7 – пазуха листка; 8 – пазушна брунька; 9-міжвузля; 10-листок; 11 -квітка; 12 – верхівкова брунька; 13 – стебло

ся генетичними та екологічними чинниками. Це створює величезну різноманітність форм і структур листкового апарату, який навіть у одного виду рослини в різних екологічних умовах істотно змінюється. Однак функції зелених листків загалом завжди залишаються однаковими: поглинання вуглекислого газу і сонячної енергії.

Кореневі системи зелених рослин структурно менш різноманітні, їхні основні функції полягають в закріпленні, фіксації рослини на певному місці і в поглинанні з ґрунту води та мінеральних речовин, необхідних для процесу фотосинтезу.

Стебло виконує роль сполучення листя і коріння. Ксилемою стебла вверх по рослині піднімаються вода й іони мінеральних речовин, які потрібні для фотосинтезу та метаболізму в цілому, а флоемою вниз по рослині переміщуються готові органічні речовини, що служать для формування й росту кореня.

Нерухомість дозволила зеленим рослинам економно витрачати матеріально-енергетичні ресурси і тим самим стала певною перевагою, але вона ж істотно обмежила можливість рослин пристосовуватися до мозаїчного і винятково мінливого екологічного середовища шляхом зміни місця “проживання”. Як компенсація нерухомості в зелених рослин у процесі еволюції сформувався цілий комплекс структур і властивостей, які забезпечують їх виживання саме як нерухомих організмів. Цей комплекс називають механізмом тонкого налаштування (fine-tuning) рослини на місце її існування. Його складовими виступають біохімічні, фізіологічні й морфологічні адаптації. Для рослин такий механізм особливо важливий, оскільки однаковою мірою при поширенні насіння вітром, тваринами або іншими агентами насіння проростає там, куди воно випадково потрапило, і новій молодій рослині необхідно пристосуватися до екологічних умовами саме цього місця. Переміститися вона не може.

Нерухомість рослин у першу чергу компенсується філотаксисом – здатністю змінювати положення листків у просторі з формуванням листкової мозаїки і цілою системою тропізмів, які визначають напрямки росту пагонів і кореня. Вони допомагають рослинам повніше використовувати ресурси вуглекислого газу, світла, мінеральних речовин і води в тих місцях, де вони знаходяться.

Завдяки позитивному геотропізму корінь завжди росте у вниз за градієнтом сили тяжіння, а через негативний геотропізм пагони завжди ростуть вгору. Гідротропізм забезпечує ріст коренів рослин у ґрунті у напрямку підвищення його вологості, а хемотропізм визначає їхній ріст у бік тих ділянок ґрунту, де вище концентрація необхідних мінеральних речовин. У цілому, система орієнтованих ростових процесів певною мірою компенсує загальну нерухомість рослини: вона дозволяє рослині в тому місці, де проросло її насіння, зайняти позицію, яка є найбільш екологічно сприятливою. Отже, формотвірний процесс це важлива особливість рослин, що забезпечує максимальну пристосованість до умов зростання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зелені рослини – особлива форма життя“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя
  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами