Морозостійкість рослин

Екологічна фізіологія рослин

Морозостійкість – це здатність клітин, тканин і цілих рослин без ушкоджень переносити дію негативних температур, тобто температур нижче 0°С.

Знижені температури чинять на фізіологію і біохімію рослин різ- носторонні негативні впливи:

• а) збільшується розчинність вуглекислого газу у воді, що призводить до підвищення кислотності вакуолярного соку;

• б) знижується інтенсивність дихання, зокрема, у зв'язку з накопиченням особливих інгібіторів дихання, які руйнуються за вищої температури;

• в) знижується активність ферментів, що уповільнює багато метаболічних процесів, реакції синтезу припиняються, хоча реакції розпаду при цьому, навпаки, активізуються;

• г) порушується процес окиснювального фосфорилювання і рослини накопичують менше енергії у вигляді АТФ;

• д) зменшується інтенсивність фотосинтезу;

• е) сповільнюється поглинання мінеральних речовин коренями з ґрунту і їх транспорт в надземну частину рослини, особливо це стосується поглинання фосфору і нітратів.

За негативних температур безпосередньою причиною загибелі клітин, тканин і рослини в цілому часто виявляється утворення льоду саме в протопласті клітин. Лід відтягує на себе воду і висушує протопласт, а, крім того, кристали льоду механічно ушкоджують мембрани й органели. Лід є ще й біологічним каталізатором, який хаотично прискорює низку біохімічних процесів, порушуючи скоординованість метаболізму. Можливо, ще важливіша, ніж утворення льоду, холодова втрата мембранами клітин початкової структури з переходом в гелеподібний стан, що різко порушує весь метаболізм рослин.

Морозостійкість рослин, зокрема, визначається структурою мембран клітин. Зміна проникності мембран пов'язана із представленостю у їхньому складі жирнокислотних компонентів. Чим більше у мембрані насичених жирних кислот, тим вона жорсткіша, тобто менш лабільна, і тим частіше в ній виникають руйнування.

Негативні температури небезпечніші для клітин і рослин, що знаходяться в активному життєвому стані. Вони краще переносяться насінням та рослинами, які знаходяться у стані спокою. Має значення й швидкість відтавання замерзлих рослин. За повільного відтавання вони краще зберігають життєздатність.

Зниження температури зумовлює зміни і в транспортних процесах: поглинання NO3- слабшає, a NH4+ посилюється. Найбільш уразливим при дії низької температури виявляється транспорт NO3- з коріння в листя.

Люті морози небезпечні і для кореневих систем багаторічних рослин. Розтріскування замерзлого ґрунту призвоить до ушкоджень і навіть розриву коренів. Утворення крижаної кірки на поверхні ґрунту створює умови анаеробіозу, що викликає в клітинах коренів порушення дихання.

Адаптація рослин до негативних температур містить морфологічні й біохімічні компоненти. За багатьма особливостями вони аналогічні пристосуванням рослин до дії зниженої позитивної температури.

Передусім, адаптація виявляється в пристосованості онтогенезу рослин до сезонного температурного режиму. У районах з коротким літом і морозною осінню та зимою тривалість онтогенезу може зменшуватися: пізніше розпускається листя, пізніше починається цвітіння, плоди дозрівають раніше. Часто змінюється життєва форма рослин: у районах з холодними ночами рослини мають форму подушок зі щільною кроною, листки і пагони дуже опушені, що знижує тепловтрати, бруньки розташовуються біля самої поверхні ґрунту, що покращує їхній тепловий режим. У тропіках у деяких рослин є особливі “нічні бруньки”: для захисту від прохолодних ночей у таких рослин на ніч листя, що вже розпустилося, складається в бруньки.

Виявлено певні анатомо-морфологічні ознаки рослин, що корелюють з їхньою підвищеною морозостійкістю. Це дрібноклітинність тканин листка, жорсткіші стінки клітин, відсутність крохмальних зерен безпосередньо в хлоропластах.

Фізіолого-біохімічні адаптації полягають у природному “загартовуванні” рослин, яке автономно відбувається в період підготовки рослин до осінньо-зимових холодів. Згідно з роботами І.І. Туманова, виконаними в 1935–1940 pp., природне загартовування охоплює три основні послідовні етапи.

Перший етап полягає в припиненні активного росту рослини і стимулюється зниженням температури та скороченням тривалості дня. Зменшення довжини дня сприяє послабленню синтезу фітогор- монів – стимуляторів росту: ауксинів і гіберелинів, тоді як синтез гормонів-інгібіторів: абсцизової кислоти й етилену – посилюється. Вони викликають ще більше гальмування росту і його повну зупинку. У цей період знижується інтенсивність дихання, відбуваються його метаболічні перебудови, зокрема, зростає питома вага анаеробної фази дихання. Це сприяє накопиченню метаболітів, що беруть участь у підвищенні зимостійкості. Перехід на анаеробний тип дихання (еволюційно це більш давній процес) реєструється не лише за низької температури, а й внаслідок кисневої недостатності, посухи (закривання продихів). Мабуть, це вияв неспецифічної відповіді рослин на різні стресові дії.

Другий етап починається на тлі негативних температур порядку -5°С...–10°С і полягає у накопиченні в клітинах так званих захисних речовин – кріопротекторів. Захисними речовинами є цукри, аскорбінова кислота, геміцелюлоза. Особливо важливі спеціальні гідрофільні білки (білки холодового шоку), синтезуються під впливом спеціальних генів у присутності абсцизової кислоти.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Морозостійкість рослин“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин
  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами