Нині у рослин виявлена велика різноманітність ферментів. Загальна їх кількість, імовірно, перевищує десять тисяч, у сотень з ник вже вивчені структура й основні властивості.
Ферменти об'єднують у певні групи на основі врахування характеру їхньої дії на субстрати. Тобто сучасна класифікація ферментів має функціональний характер. Розрізняють такі основні групи ферментів.
Гідролази. Гідролазами називають ферменти, які забезпечують синтез і розпад органічних речовин за участі води, яка або виділяється, або використовується в ході реакції. Реакції за участю гідролаз схематично можна подати у такий спосіб:
де R і R1 – радикали хімічних речовин, що беруть участь у реакції.
Гідролази – це велика група ферментів. Серед них найбільш важливими є пептидази і глікозідази.
Пептидази – це ферменти, які впливають на пептидні зв'язки в білках, синтезуючи білки з амінокислот або розкладаючи білки на амінокислоти. Глікозідази каталізують утворення або розрив кисневого зв'язку, що сполучає радикали в молекулах вуглеводів і глікозидів.
Ліази. Ці ферменти здійснюють каталіз реакцій синтезу і розпаду органічних речовин, що відбуваються без участі води:
Ізомерази. Ферменти цієї групи перетворюють речовини на їх ізомери:
Лігази. Ферменти цієї групи здійснюють синтез або розпад органічних речовин за участі фосфорної кислоти:
Трансферази. Ферменти трансферази переносять радикали від однієї молекули до іншої, здійснюючи обмін радикалами:
Оксиредуктази, або окисно-відновні ферменти – одні із найбільш важливих для метаболізму рослин білків-каталізаторів. Це пояснюється значним поширенням у обміні речовин окисно-відновних реакцій.
Окисно-відновний процес різні види оксиредуктаз здійснюють у різний спосіб. Одні з них працюють в безкисневих умовах і здійнюють окиснення й відновлення, відповідно, віднімаючи молекули во дню від субстрату або приєдуючи молекули водню до субстрату. Інші оксиредуктази активні тільки в середовищі, що містить кисень. Вони ведуть процеси окиснення і відновлення, віднімаючи або приєднуючи до субстрату молекули кисню. Особлива підгрупа ферментів ок- сиредуктаз здійснює окиснення, віднімаючи від субстрату електрон, а відновлення – приєднуючи електрон до субстрату.
Дія екологічних чинників на фізіологічні процеси в рослинах передусім виражається в їхньому впливі на ферменти: їх стан, активність. При цьому пристосування, адаптація рослин до екологічних умов зростання здійснюється шляхом включення механізму лабільності ферментів, через яку формується і лабільність метаболічних процесів, що дозволяє рослинам зберігати життєздатність навіть у несприятливих умовах існування.
У цілому, клітина – це складна яку хімічному, так і в структурному плані багатокомпонентна цілісність. Для клітин одночасно характерні як упорядкованість, так і динамічність структури, а також лабільність організації, яка забезпечує адаптацію фізіолого-біохімічних процесів до зовнішніх умов, що постійно змінюються. Поєднанім в клітинах рослин двох якостей – упорядкованості й жорсткості структури з одночасною її рухливістю і динамічністю – дістало назву принципу метастабільності. Англійський учений А. Хілл у зв'язку з цим писав: “Клітина – не стільки речовина, скільки процес, безперервний ланцюг дивним чином пов'язаних між собою подій”.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація ферментів“ на сторінці 1. Приємного читання.
