Спостереження за рослинами показують, що з часом їх стан змінюється. Ці зміни багатогранні і, зокрема, супроводжуються динамікою розміру особин: їхньої висоти, ваги, кількості метамерів (листків, пагонів, органів розмноження). У сукупності всі ці явища, що відбуваються у процесі життєдіяльності особин, називають онтогенезом рослин. Онтогенез – це сукупність усіх змін і трансформацій, яких зазнає живий організм з моменту виникнення до відмирання.
У онтогенезі прийнято розрізняти дві складові. Суто кількісні зміни розглядають як ріст, а якісні – як розвиток рослини. Ріст визначається як збільшення розмірів і маси тіла рослини, пов'язане з процесом новоутворення елементів структури рослинного організму. Можна тлумачити ріст і дещо інакше: як збільшення розмірів рослини і/або її органів, обумовлене процесом новоутворення клітин, тканин і органів рослини внаслідок продукційного процесу.
Розвиток являє собою сукупність якісних змін морфоструктурних, фізіологічних і біохімічних особливостей, що мають місце в рослині упродовж онтогенезу під впливом її генотипу та екологічних чинників.
В основі росту рослин лежить діяльність меристем. На відміну від тварин, рослини ростуть упродовж усього періоду їх життя, а він у деяких видів охоплює кілька століть і навіть тисячоліть. Це пов'язано з тим, що клітини меристематичної тканини рослин зберігають здатність до ділення і диференціації дуже тривалий час. Та й самі меристеми не зосереджені в одному місці рослинного організму, а розподілені по окремих його органах. Існують верхівкові меристеми (на кінцях пагонів і на кінчиках коріння), інтеркалярні, а також камбіальні, розміщені по товщині стебла і кореня.
Рослини не ростуть упродовж усього онтогенезу з однаковою швидкістю. Темпи росту на різних етапах онтогенезу істотно відрізніються.
На перших його етапах ріст уповільнений, потім він різко прискорюється, а наприкінці кінця життя рослини знову сповільнюється. При графічному поданні темпів росту (рис. 3.23) ця закономірність дістала назву великої кривої росту, або кривої росту Сакса (на честь її першовідкривача). Іноді її ще називають сигмоподібною кривою.
Як свідчить рис. 3.23, у кривій росту розрізняють три частини. Спочатку (зона А кривої) ріст уповільнений. Це лаг-фаза. Пізніше він стає дуже швидким, відповідаючи логарифмічній кривій, тому цю другу частину кривої і відповідний до неї період росту (зона В) називають лог-фазою. До кінця онтогенезу (зона С) ріст дедалі більше сповільнюється, і крива переходить у плато.
Особливості росту вегетативних органів рослин
Ріст і формотворення у рослин базується на діяльності особливої твірної тканини – меристеми. У цьому сенсі ростові процеси жорстко локалізовані: вони відбуваються у конусах наростання і місцях зосередження меристем, їх розташування є жорстко закономірним. Завдяки активним діленням клітин меристем формуються всі інші тканини рослин і йде утворення нових метамерів.
Корінь. Корінь має верхівкову меристему, що знаходиться на кінчику кожного окремого кореня. Вона захищена кореневим чохликом. Ріст кореня у товщину забезпечує латеральна меристема, що залягає по довжині кореня.
Рис. 3.23. Велика крива росту рослин:
А – лаг-фаза; В – лог-фаза; С – стаціонарна фаза
При проростанні насіння меристема зародкового кореня активізується раніше від інших меристем, і тому на початку проростання розриває насінну шкірку і завжди першим з'являється первинний зародковий корінець. І далі корінь зазвичай росте швидше, ніж пагони. Це пов'язано з особливістю кореневої діяльності: поглинання води і мінеральних солей вимагає контакту кореня все з новими і новими шарами ґрунту. При оцінці розвитку кореневих систем рослин найважливішим індикатором виявляється довжина коренів, що припадає на одиницю площі ґрунту. У різних культурних рослин залежно від прийнятоїтехнологіїїх вирощування цей параметр лежить в амплітуді від 10 до 1000 см/см2.
Активність росту кореня визначається надходженням органічних речовин з надземної частини рослини. Обмеження фотосинтезу негайно призводить до гальмування темпів росту кореня.
Дуже чутливий корінь до температури: зазвичай краще за все він росте за температури ґрунту 10-15 °С. У холодніших ґрунтах коренева система розвивається слабко. Температурний оптимум для кореня індивідуальний. Для гороху він дорівнює 10 °С, картоплі 14-16 °С, для цукрового буряку 12–19 °С, для кукурудзи – 20 °С.
Функціонування кореневих систем залежить і від їхнього забезпечення киснем. За умови, що вміст вільного кисню в ґрунтовому повітрі стає меншим за 5%, ріст кореня практично припиняється. Хоча загалом вимоги рослин до рівня аерованості ґрунтів є видоспецифічними. Дуже вимогливі томати і горох, а рис і кукурудза завдяки розвитку аеренхіми, що несе великий запас повітря, набагато менш чутливі до зниження аерації ґрунту. У кукурудзи ця властивість підсилюється ще й внаслідок формування повітряних коренів на нижніх вузлах стебла.
Ріст кореня значною мірою залежить від щільності ґрунту. Він має бути досить рихлими. Корені культурних рослин практично припиняють ріст при щільності ґрунту вищій ніж 1,7-1,8 г/см3.
Напрямок росту кореня визначається системою тропізмів. Особливо важливі геотропізм і гідротропізм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ріст і розвиток“ на сторінці 1. Приємного читання.
