Водний режим

Екологічна фізіологія рослин


Значення води для рослин


Життєдіяльність клітин, тканин і органів рослин обумовлена наявністю води. Вода є конституційною речовиною. Визначаючи структуру цитоплазми клітин і її органел, завдяки полярності молекул вона є розчинником органічних і неорганічних сполук, які беруть участь в обміні речовин, і виступає фоновим середовищем, в якому відбуваються всі біохімічні процеси. Легко проникаючи через оболонки і мембрани клітин, вода вільно циркулює по всій рослині, забезпечуючи перенесення речовин і тим сприяючи єдності метаболічних процесів організму. Завдяки високій прозорості, вода не перешкоджає поглинанню сонячної енергії хлорофілом.

Вміст води у тілі зелених рослин в середньому характеризується такими високими показниками: цитоплазма клітин 85–90, листки 80– 90, корені 75–95, плоди 84-95, насіння 5–5%.


Стан води в клітинах рослин


Вода в клітині представлена у кількох формах, що принципово відрізняються між собою. Основними з них є конституційна, сольватна, капілярна і резервна вода.

Частина молекул води, що входять в клітину, утворює водневі зв'язки з низкою радикалів молекул органічних речовин. Особливо легко водневі зв'язки утворюють такі радикали:

Цю форму води прийнято називати конституційною. Вона утримується клітиною з силою до 90 тис. бар.

Завдяки тому, що молекули води є диполями, вони утворюють із зарядженими молекулами органічних речовин цілісні агрегати. Така вода, пов'язана з молекулами органічних речовин цитоплазми силами електричного тяжіння, дістала назву сольватної. Залежно від типу рослинної клітини на частку сольватної води припадає від 4 до 50% її загальної кількості. Сольватна вода подібно до конституційної не має рухливості і не є розчинником.

Значна частка води клітини є капілярною, оскільки вона розміщується в порожнинах між макромолекулами. Сольватна і капілярна вода утримується клітиною з силою, яку називають матричним потенціалом. Він дорівнює 15–150 бар.

Резервною називають воду, що знаходиться всередині вакуолей. Вміст вакуолей є розчином цукрів, солей і низки інших речовин. Тому резервна вода утримується клітиною з силою, яка визначається величиною осмотичного потенціалу вакуолярного вмісту.


Поглинання води клітинами рослин


Оскільки для молекул води в клітинах немає активних переносників, то її переміщення в клітини і з клітин, а також між сусідніми клітинами здійснюється тільки за законами дифузії. Тому градієнти концентрації розчинених речовин виявляються основними двигунами для молекул води.

Рослинні клітини залежно від їх віку і стану поглинають воду, використовуючи послідовне включення трьох механізмів: імбібіції, сольватації і осмосу.

Імбібіція. При проростанні насіння починає поглинати воду завдяки механізму імбібіції. При цьому заповнюються вакантні водневі зв'язки органічних речовин протопласта, і вода активно надходить з довкілля в клітину. Порівняно з іншими силами, що діють у клітинах, імбібіційні сили колосальні. Для деяких водневих зв'язків вони досягають величины 90 тис. бар. При цьому насіння може набухати й проростати в порівняно сухих ґрунтах. Після заповнення всіх вакантних водневих зв'язків імбібіція зупиняється і включається наступний механізм поглинання води.

Сольватація. У процесі сольватації поглинання води відбувається шляхом побудови гідратаційних шарів навколо молекул органічних речовин протопласта. Загальна обводненість клітини продовжує підвищуватися. Інтенсивність сольватації істотно залежить від хімічного складу протопласта. Чим більше в клітині гідрофільних речовин, тими повніше використовуються сили сольватації. Гідрофільність зменшується у ряду: білки –> вуглеводи -> жири. Тому найбільшу кількість води на одиницю ваги шляхом сольватації поглинає білкове насіння (горох, боби, квасоля), проміжну – крохмалисте (пшениця, жито), а найменшу – олійне (льон, соняшник).

Сили сольватації поступаються за потужністю силам імбібіції, але вони все одно досить значні і досягають 100 бар. До кінця процесу сольватації обводненість клітини настільки велика, що утворюєтся капілярна волога, починають виникати вакуолі. Проте із моменту їх утворення сольватація припиняється, і подальше поглинання води можливе тільки за рахунок осмотичного механізму.

Осмос. Осмотичний механізм поглинання води діє тільки в клітинах, які мають вакуолю. Напрям руху води при цьому визначається співвідношенням осмотичних потенціалів розчинів, що входять в осмотичну систему.

Осмотичний потенціал клітинного соку, що позначається через Р, визначається за формулою:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Водний режим“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим
  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами