Засолення ґрунту

Екологічна фізіологія рослин

Накопичення у ґрунтах великої кількість солей називають засоленням ґрунтів. Для рослин воно є негативним екологічним чинником з двохосновних причин: 1) підвищення осмотичного потенціалу ґрунтової вологи і, відповідно, порушення нормального водного балансу рослин; 2) прямої токсичної дії іонів натрію, хлору та інших речовин, що створюють засолення, на клітини кореня рослин. Заданими FAO – Продовольчої організації ООН, близько 22% земель, які знаходяться в сільгоспкористуванні, є засоленими. З кожним роком їхня площа зростає.

Розрізняють первинне (природне) засолення ґрунтів і вторинне, пов'язане з діяльністю людини.

Природне засолення ґрунтів буває двох видів – солончаки і солонці. Солончаки – це особливий тип ґрунту, за якого у верхніх його горизонтах міститься значна кількість розчинних солей, які перешкоджають нормальному росту більшості видів рослин. Залежно від хімізму засолення вміст солей у верхньому горизонті солончаків становить від 0,6-0,7 до 2-3% і більше. Солонці на відміну від цього містять водорозчинні солі не у верхньому горизонті ґрунту, а на деякій глибині. Вторинне засолення ґрунту пов'язане з накопиченням шкідливих для рослин солей в його верхніх шарах як результат помилок при виконанні зрошувальних робіт з використанням високомінералізованої води для поливу або при внесенні до ґрунтів великої кількості мінеральних добрив.

Найбільш поширене накопичення в засолених ґрунтах таких сполук як Na2CO3, MgCO3, Na2SO4, СаСO3, NaCl та ін. Залежно від переважного накопичення тих чи інших солей засолення може бути сульфатним, хлорилним, содовим або змішаним. Найбільш шкідливий вплив чинять іони Na+ і Сl.

Шкідливий пилив засолення на фізіологічні процеси у рослин в першу чергу полягає в тому, що в таких ґрунтах підвищений осмотичний потенціал ґрунтового розчину. Це значно гальмує поглинання води коренями рослин. Тому засолені ґрунти незалежно від їхньої вологості виявляються фізіологічно сухими. Крім того, надходження в рослини іонів натрію, хлору та інших речовин, які обумовлюють засолення, порушує будову хлоропластів, а також проникність мембран клітин, зокрема плазмалеми. Вона втрачає здатність до виборкового транспорту речовин. На засолених ґрунтах велика концентрація натрію перешкоджає накопиченню інших катіонів, зокрема таких необхідних для життя рослини, як калій і кальцій. На засолених ґрунтах у рослин часто порушується обмін нітрогена, накопичується аміак й інші отруйні продукти. У рослин на засолених ґрунтах (особливо в разі хлоридного засолення) виникає дефіцит сірки.

Несприятлива дія засолення ґрунтів позначається на кореневій системі рослин. У них ушкоджуються зовнішні клітини, які безпосередньо контактують із розчином солі. У цілому, на засолених ґрунтах у звичайних рослин істотно порушується продукційний процес, ріст і розвиток.

За реакцією на засолення ґрунту рослини поділяють на кілька груп.

Глікофіти – це рослини незасолених ґрунтів, неадаптовані до підвищеної концентрації солей у ґрунтах.

Галофіти – рослини засолених місцезростань, що мають здатність пристосовуватися в процесі онтогенезу до високої концентрації солей. Залежно від механізму пристосування галофітів поділяють на три підгрупи:

• а) евгалофіти – рослини, що накопичують у клітинах велику кількість солей без шкоди для свого росту розвитку. Зазвичай вони відрізняються м'ясистими стеблами і диспаш. Клітини рослин цієї підгрупи характеризуються високою концентрацією солей (до 7% солей у клітинному соку) і тому можуть поглинати воду з висококонцентрованого ґрунтового розчину;

• б) криптогалофіти, або солевидільні галофіти. Вони відрізняються тим, що солі поглинаються коренями, але не накопичуються у клітинному соці, а виділяються через спеціальні клітини на листках і стеблах. Внаслідок цього листки цих рослин зазвичай вкриті суцільним шаром солей. Рослини зазначеної групи характеризуються значною інтенсивністю фотосинтезу, що створює в них високу концентрацію клітинного соку. Ця особливість дозволяє їм поглинати воду із засолених ґрунтів;

• в) глікогалофіти, які відрізняються тим, що цитоплазма клітин їхніх коренів малопроникнена для солей, тому вони не надходять у рослину. Висока осмотична концентрація в клітинах рослин цієї групи створюється за рахунок інтенсивного фотосинтезу і накопичення розчинних вуглеводів.

В усіх галофітів тією чи іншою мірою виражені адаптаційні особливості фізіологічних і біохімічних процесів. Зокрема, у них має місце накопичення так званих захисних речовин, які роблять клітини більш стійкими до дії підвищеної концентрації солей. При засоленні починають експресируватися гени, що кодують ферменти синтезу проліну і бетаїну, ферменти CAM-шляху вуглецевого метаболізму, ферменти синтезу лігніну, а також кодуючі LEA -білки, аквапоріни, різні АТФази і протеази.

Абсолютна більшість культурних рослин належатьдо глікофітів, і тому при їхньому вирощуванні на засолених ґрунтах використовують особливі агротехнічні прийоми. П.А. Генкель як метод підвищення солестійкості рослин запропонував замочувати насіння перед посівом у розчинах солей. Для цього набрякле насіння витримують протягом години в 3% розчині хлористого натрію, після чого його промивають водою і висівають. Рослини, що виросли з такого насіння, характеризуються нижчою інтенсивністю обміну речовин, але є більш стійкими до засолення.

Запропонований й інший спосіб. Замочування насіння здійснюють протягом години в теплому (30-35 °С) 10% водному розчині амінокислоти проліну в термостаті за температури 30 °С. Потім насіння промивають у проточній холодній водопровідній воді, підсушують і висівають.

У сільськогосподарському виробництві основним методом боротьби із засоленням є меліорація, створення надійного дренажу і промивання ґрунтів після збору урожаю. На солонцях меліорацію здійснюють за допомогою гіпсування, яке призводить до витіснення натрію з ґрунтового поминального комплексу і заміщення його кальцієм. Перспективним вважається використання фітомеліорантів.

Показано, що деякі види рослин здатні поглинати NaCl із засолених ґрунтів і тим самим ефективно знижувати рівень їхнього засолення. Так, вирощування амаранта протягом 2–3 років на ґрунтах, засолених у результаті поливного землеробства, призводить до їх рекультивації, і вони стають сприятливими для посівів пшениці.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засолення ґрунту“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту
  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами