Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

Екологічна фізіологія рослин


Будова типової клітини рослин


Важливість вивчення біології клітин для розуміння впливу екологічних чинників на фізіологічні процеси визначається тим, що всі фізіолого-біохімічні перетворення реалізуються на базі клітинних структур. Клітини в рослинах – це основні одиниці будови, функціонування і розвитку.

Окремих біохімічних процесів, що реалізуються всередині кожної клітини, дуже багато. Деякі такі перетворення близькі, але відбуваються у протилежних напрямках. Наприклад, у клітині може одночасно здійснюватися як синтез, так і розкладання цукрів. Реалізація всіх таких процесів у клітині забезпечується шляхом просторового відокремлення ланок метаболізму одна від одної. Відбувається це завдяки наявності всередині клітин рослин особливих внутрішньоклітинних структур, які називають органелами. Саме органели, як і інші частини клітин, спеціалізуються на здійсненні певних фізіологічних процесів. Таке просторове відокремлення біохімічних процесів дістало назву принципу компартменталізацїї. Він не лише забезпечує перебіг різних біохімічних процесів у різних відсіках – компартаментах клітини, а й наголошує, що вміст клітини – це не гомогенна суміш різних хімічних речовин, а чітко структурована біологічна система.

На рис. 2.1 показані основні елементи, що входять до складу типової рослинної клітини, а на рис. 2.2 наведено співвідношення цих елементів. Клітина рослини оточена клітинною оболонкою, під якою знаходиться увесь її живий вміст, – протопласт, а також вакуоля, заповнена водним розчином органічних і неорганічних речовин. У свою

Будова рослинної клітини

Рис. 2.1. Будова рослинної клітини:

1 – клітинна оболонка: 2 – лізосома; 3 – жирова крапля; 4 – вакуоля; 5 – тонопласт; 6 – мікротрубочка; 7 – ендоплазматична сітка: 8 – мітохондрія; 9 – рибосоми; 10 – ядерце: 11 – хроматин: 12 – ядро; 13 – плазмолема; 14 – диктіосома; 15-хлоропласт

Схема, що ілюструє співвідношення між різними частинами рослинної клітини

Рис. 2.2. Схема, що ілюструє співвідношення між різними частинами рослинної клітини

чергу, протопласт поділяють на цитоплазму, ядро і органели. Органели досить різноманітні. їх класифікують на основі виконуваних функцій та особливостей структури. Цитоплазма і ядро також структуровані.

Відповідно до складної структури клітини рослин, її хімічний вміст також відрізняється великою різноманітністю. В клітинах переважає вода. Її не менше ніж 60–80% від загальної маси речовин. З органічних сполук найбільш поширені білки, ліпіди і вуглеводи. Досить широко представленими і важливими за роллю є їхні вторинні метаболіти: вітаміни, фітогормони, смоли та ін.


Склад, структура та функції компонентів клітини



Клітинна оболонка


Відмінною особливістю рослинних клітин є наявність у них клітинної оболонки. Функціональні вимоги до клітинної оболонки зводяться до забезпечення міцності, необхідної для протидії зовнішнім механічним впливам на клітину та внутрішнього тиску на неї протопласта. Оболонка має достатню стійкість й інертність до зовнішніх хімічних дій.

Зазвичай основу клітинної оболонки складають целлюлоза, лігнін і пектин. Найважливіший будівельний матеріал оболонки – целюлоза. Її ниткоподібні молекули здебільшого розташовані пучками, в яких окремі молекули пов'язані між собою водневими зв'язками. Такі пучки молекул целюлози називаються мікрофібрилами. Мікрофибрили, усвою чергу, утримуються одна біля одної завдяки пектину, утворюючи з ним структурну основу клітинної оболонки.

Залежно від віку клітини і її положення в рослині до складу оболонки може входити та чи інша кількість лігніну, що надає їй високу жорсткість і міцність. У міру збільшення віку клітини оболонка товщає. Прийнято поділяти її шари на серединну пластинку з пектину, первинну, вторинну і третинну оболонку. Ці шари оболонки утворюються послідовно, і після утворення вторинної і, тим більше, третинної оболонки, які майже непроникні для багатьох речовин через високий вміст лігніну, живий вміст таких клітин відмирає, і вони стають структурними компонентами механічної тканини або ксилеми.

Мікрофібрили целюлози, пектин і лігнін не розташовуються безперервним масивом, між Їхніми молекулами залишаються проміжки – порожнини, зазвичай заповнені водою. Система таких порожнин у товщі клітинної оболонки дістала назву вільного простору. Він дуже важливий для забезпечення обміну клітин з довкіллям і для виконання низки інших функцій. Крім того, у товщі клітинної оболонки в її вторинних і третинних шарах є місця, де відсутні відкладення целюлози, лігніну й інших речовин. Це так звані пори.

Пори двох сусідніх клітин протистоять одна одній, утворюючи канальці. Багато з них містять плазмодесми – тяжі протопласта, що вступили в область пори. Унаслідок цього у межах пори протопласти сусідніх клітин контактують однин з одним. Вони розділені лише тонким шаром первинної оболонки й серединною пластинкою.

До складу клітинної оболонки входять і білки. Важливу роль відіграє білокекстенсин, який забезпечує зв'язок між молекулами целюлози і тим надає оболонці цілісності і міцності. Ще більш важливу роль відіграють білки лектини, які мають властивості рецепторів, тобто здатність розпізнавати характер зовнішніх впливів на клітину. Вони відіграють важливу роль у захисті клітин рослин від зовнішніх інфекцій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності
  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами