Пестициди – це хімічні препарати, які синтезують і використовують для захисту сільськогосподарської продукції та рослин, в тому числі для знищення паразитів, для боротьби з переносниками небезпечній захворювань тощо. Пестициди залежно від об'єкта дії, зокрема, поділяються на такі групи:
• 1) гербіциди – використовуються для знищення бур'янів;
• 2) фунгіциди – для боротьби з грибковими захворюваннями рослин;
• 3) зооциди – для знищення шкідливих хребетних тварин;
• 4) нематоциди – для знищення нематод;
• 5) дефоліанти – для видалення листків;
• 6) дефлоранти – для видалення квіток;
• 7) інсектициди – проти шкідливих комах;
• 8) арборициди – для знищення небажаної деревної і чагарникової рослинності.
Потрапляючи за межі агроекосистем, пестициди негативно діють на різні компоненти природних екосистем: пригнічують ріст рослин, зменшують біологічну продуктивність фітоценозів, видову різноманітність рослинного і тваринного світу, знижують чисельність корисних комах і птахів, а зрештою становлять небезпеку і для людини. Пестициди, що містять хлор (ДЦТ, гексахлоран, діоксин, дибензфуран та ін.), відрізняються не лише високою токсичністю, а й надзвичайною біологічною активністю і здатністю накопичуватися в різних ланках харчового ланцюга.
Багато видів пестицидів знижує продуктивність рослин внаслідок знищення комах-запилювачів. Близько 80% усіх квіткових рослин запилюється комахами: бджолами, джмелями й іншими корисними комахами, які становлять усього близько 20% усіх видів комах.
Важливою екологічною характеристикою пестицидів є їхня здатність мігрувати за профілем ґрунтів, а також в рослини, воду й повітря. Пестициди здатні накопичуватися, акумулюватися в ґрунтах
Рис. 12.3. Забруднення в Україні ґрунтів залишковими кількостями пестицидів (джерело: сайт skyworlds.net)
сільськогосподарських утіль. Накопичення залишків пестицидів в ґрунті залежить і від природи токсиканта. Найбільш стійкі – хлорорганічні сполуки і група дієнів. Вони зберігаються в ґрунті протягом кількох років. До того ж чим вищою є доза, тим більш тривалий час зберігається токсикант. Фосфорорганічні сполуки і похідні карбамідної кислоти втрачають свою токсичність менш ніж за три місяці і при розпаді не утворюють токсичних метаболітів, що робить ці сполуки переважними. Заданими М.А. Горшкова, міграція хлорорганічних пестицидів з ґрунту в рослини може досягати 30, у воду 10–15, у повітря – 28%.
Карта, наведена на рис. 12.3, засвідчує, що забрудненість окремих регіонів України залишковими кількостями пестицидів є досить високою. Світовий океан можна вважати акумулятором особливо стійких пестицидів. Так, для найкраще вивченого з них ДЦТ (4,4- дихлордифенілтрихлорметилметан) встановлено, що в гідросферу надійшло більше ніж 25% загальної кількості цієї використаної речовини. Отже, використання стійких пестицидів має бути обмеженим або забороненим. Наприклад, застосування ДЦТ вже заборонено у всьому світі.
Пестициди можуть впливати на обмінні процеси в рослинах, що позначається на хімічному складі і харчовій цінності рослинної продукції. Нерідко під впливом пестицидів змінюється склад вітамінів, вуглеводів, мінеральних речовин у плодах, ягодах, овочах, зерні.
У цілому, починаючи з середини XIX століття і до цього часу вплив антропогенних чинників на світ рослин швидко зростає і набуває дедалі більш різнобічного характеру. В умовах розвитку глобальної екологічної кризи середовище існування рослин змінюється, дія антропопресії на фізіологічні процеси, що відбуваються в їх організмах, посилюється. Крім того, методами генної інженерії створюються принципово нові форми рослин, що докорінно фізіологічно й біохімічно відрізняються від раніше існуючих видів і сортів.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення пестицидами“ на сторінці 1. Приємного читання.
