Радіоактивне забруднення

Екологічна фізіологія рослин

Базовими поняттями радіоекології є “радіація”, “іонізація” та “радіонукліди”. Радіація, або радіоактивне випромінювання – це випромінювання енергії у вигляді частинок або електромагнітних хвиль, при проходженні яких через речовину відбуваються іонізація збудження атомів і молекул. Іонізація – це процес відриву електронів від атомів, унаслідок чого утворюються позитивно заряджені іони й вільні електрони. Згідно з сучасними уявленнями нуклідами називають кожен певний вид атомів того чи іншого хімічного елемента, ядра яких містять певну кількість протонів і нейтронів. Деякі з нуклідів нестабільні і знаходяться у стані ядерного розпаду. Такі нукліди називають радіонуклідами.

Радіонукліди створюють іонізуюче випромінювання двох видів:

• 1) короткохвильове електромагнітне випромінювання – рентгенівське і гамма-випромінювання;

• 2) корпускулярне випромінювання, що є потоками частинок: альфа- частинок, бета-частинок (електронів), протонів, нейтронів, важких іонів та ін.

Рентгенівське випромінювання є електромагнітними хвилями. Альфа-частинки (вони ж – ядра атома гелію) є відносною важкими і мають позитивний заряд. Бета-частинки – це звичайні електрони та позитрони, з проникною здатністю більшою, ніж в альфа-частинок. Гамма-випромінювання становить собою потік фотонів з високою енергією, споріднений звичайному світлу і схожий на рентгенівські промені, але із значно потужнішою проникною здатністю. Усі види цих випромінювань певною мірою несприятливі для живих організмів. Найбільш небезпечні серед радіоактивни х речовин 90Sr і 137Cs, які утворюються при ядерних вибухах, а також надходять у довкілля з відходами атомної промисловості. Завдяки хімічній схожості з кальцієм 90Sr легко проникає в корені, а потім і надземні частини рослин. При використанні таких рослин в їжу або корм тварин вони надходять у кісткову тканину.

Радіоактивне випромінювання у непорушеній біосфері планети має невисокий рівень і не є небезпечним для людини, рослин і тварин. Серйозну небезпеку для живих організмів створюють штучні радіонукліди, які потрапляють у природне середовище при виготовленні і випробуванні атомного озброєння, при аваріях; на атомних електростанціях (Чорнобиль, Фукусима). У результаті Чорнобильської аварії радіоактивного зараження зазнали 23% території Білорусі, 5% територій України і 1,5% територій Росії. Уперше проблема радіоактивного забруднення виникла в 1945 р. після вибуху атомних бомб, скинутих на японські міста Хіросіму і Нагасакі. До 1962 р. всі ядерні держави здійснювали випробування ядерної зброї в атмосфері, що викликало глобальне радіоактивне забруднення.

Іонізуюче радіоактивне опромінення є потужним стресовим чинником, що впливає на різні параметри і процеси життєдіяльності рослин. Різні типи випромінювань безпосередньо порушують багато фізіологічних процесів: дихання, фотосинтез, ріст, активний транспорт речовин рослиною, а також іонний баланс і синтез білка. У променевому враженні клітин рослин велику роль відіграють токсичні продукти окиснення біосубстратів і ненасичених жирних кислот, що утворюються при дії радіації. їх зазвичай називають радіотоксинами. Водорозчинні, а також ліпоїдні радіотоксини, що утворюються при опроміненні, взаємодіють з генетичними структурами і мембранами і, таким чином, порушують їх нормальне функціонування.

Пряма дія радіації полягає у радіаційно-хімічній іонізації молекул у місці поглинання енергії випромінювання. Це переводить молекули в збуджений стан. Непряма дія супроводжується ушкодженнями молекул, мембран, органоїдів, клітин у результаті дії продуктів радіолізу води, кількість яких у результаті опромінення різко зростає.

Встановлено, що всі негативні біохімічні зміни при дії радіації зростають за наявності кисню. Кисень, взаємодіючи з продуктами радіолізу води, сприяє більшому утворенню активних окисників. Дослідним шляхом встановлено, що при зниженні вмісту кисню в рослинних тканинах негативна дія радіації зменшується.

Серед молекулярних ушкоджень особливе місце належить радіаційному ураженню ДНК, яку часто називають основною мішенню при дії радіації на клітини. Структури ДНК унікальні. Якщо ушкодження молекул інших речовин можуть компенсуватися за рахунок молекул білків, що залишилися неушкодженими, полісахаридів і т. п., то в разі ДНК такий шлях неможливий.

При дії ушкоджувальних доз випромінювань в рослинах виникають різні морфологічні аномалії. Кількість листків на рослині збільшується або зменшується, самі листки змінююють розмір і, форму, стають асиметричними або скручуються. На їхній поверхні з'являються некротичні плями і пухлиноподібні розростання. У разі ураження стебел відбувається гальмування або прискорення їх росту, порушується порядок розташування листків, змінюється колір, з'являються пухлини і повітряне коріння. Відбувається також уповільнення або прискорення росту кореня, мають місце факти розщеплення головного кореня, відсутності бічного коріння, розвитку вторинного головного кореня, пухлин. Порушується утворення кореневих волосків. Відбувається також зміна квіток, плодів, насіння – прискорення або затримка цвітіння, збільшення або зменшення кількості квіток, зміна забарвлення, розмірів і форми квіток; збільшення або зменшення кількості плодів і насіння, зміна їхнього забарвлення і форми тощо.

За дії випромінювання у інтервалі низьких доз темпи росту рослин, які вегетують, прискорюються. Це явище називається радіостимуляціею. Стимулюючий ефект проявляється у результаті того, що утворені продукти пострадіаційного розпаду низькомолекулярних і високомолекулярних сполук за малих концентрацій збуджують клітини.

Різні види рослин мають різну радіочутливість. Найбільш чутливі до радіоактивних забруднень деревні породи, особливо хвойні (сосна, ялина, кедр, модрина). Ранні ознаки радіаційного ушкодження хвойних порід, що мають великі хромосоми (з погляду генетики це основні мішені радіаційної дії), виявляються вже при дозах 2–3 Гр (грей – одиниця поглиненої дози іонізуючого випромінювання, що відповідає енергії в 1 Дж, засвоєної 1 кг тканини). Листяні деревні породи в 5– 10 разів менш чутливі, ніжхвойні. Трав'янисті рослини і більшість кущів стійкіші за деревні рослини. Нижчі рослини (водорості, мохи, лишайники) ще стійкіше до опромінення. Проте мохи відрізняються найбільшою концентруючою здатністю відносно радіонуклідів. Коефіцієнт накопичення у них стронцію і цезію в 5–10 разів вищий, ніж у трав'яних рослин.

На рівні радіоактивного ураження рослин значний вплив справляють умови зовнішнього середовища. Підвищена вологість повітря збільшує накопичення на рослинах радіоактивних речовин, і навпаки, сильний дощ змиває їх з рослин. Забруднення рослин радіонуклідами з часом зменшується внаслідок різноманітних зовнішніх впливів: змивання дощем, здування вітром, обтрушування тваринами, опадання з відмерлим старим листям.

У рослин є певні захисні механізми проти радіоактивного опромінення. Захист на рівні клітини здійснюють речовини-радіопротектори. їхня функція полягає в гасінні вільних радикалів, ще виникають при опроміненні й ушкоджують багато біологічно важливих молекул (нуклеїнові кислоти, білки-ферменти, ліпіди мембран та ін.), а також у створенні локального браку кисню або в блокуванні реакцій за участю продуктів – похідних радіаційно-хімічних процесів.

Функцію радіопротекторів виконують сульфгідрильні сполуки (глютатіон, цистеїн, цистеамін та ін.) і такі відновники, як аскорбінова кислота, іони ряду металів й елементи мінерального живлення. Це в першу чергу бор, вісмут, залізо, калій, кальцій, кобальт, магній, натрій, сірка, фосфор, цинк. Радіопротекгорну дію справляє й низка ферментів: каталаза, пероксидаза, цитохроми, а також фітогормони – ауксин і гіберелова кислота.

Численні дослідження показали, що найрізноманітніші організми, зокрема рослини, мають набагато більшу радіостійкість, ніж необхідно в реальному житті. Це свідчить про те, що радіація була одним із важливих екологічних чинників, які брали участь в становленні сучасних форм життя. Припускають, що існування в усіх організмів потужного протирадіаційного захисту – одна із складових генетичної системи надійності організмів (Сарапульцев, Гераськин, 1991,1993).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Радіоактивне забруднення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення
  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами