Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

Екологічна фізіологія рослин

Забруднення природного середовища при промисловому і сільськогосподарському виробництві відбувається в разі ігнорування вимог екологічного імперативу, міжнародних екологічних угод і державного законодавства. Законодавство встановлює для кожної забруднювальної речовини розмір гранично допустимого скиду (ГДС) і гранично допустимої концентрації (ГДК).

Несприятлива для рослин дія забруднюючих речовин має місце у разі перевищення при скиданні відходів допустимих показників. Орієнтація на безвідходне, екологічно чисте виробництво значно підвищує собівартість продукції і поки що реалізується не всіма підприємствами і господарствами. Тому добування певних природних ресурсів як сировини, і утворення відходів, є основними механізмами забруднення атмосфери, ґрунту і водоймищ. Такі забруднювальні речовини в багатьох випадках чинять негативний вплив на фізіологічні процеси рослин.

Екологічна дія забруднювальних агентів може виявлятися по-різному. Вона може зачіпати або окремі організми, або популяції, біоценози, екосистеми і навіть біосферу в цілому. На організменому рівні може відбуватися порушення окремих фізіологічні функцій, зміна морфогенезу, зниження темпів росту і розвитку, зниження стійкості до дій інших несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Забруднення газоподібними речовинами

Газоподібні речовини, які надходять в атмосферу в результаті тих чи інших виробничих процесів і чинять шкідливий вплив на рослини, називають екологічними токсикантами.

Сучасні рослини розвивалися в умовах, коли вміст шкідливих газів, що утворюються під час пожеж, природних хімічних процесів або вулканічної діяльності, у повітрі був невеликим. Шкідливий вплив промислових газів на рослини став виявлятися із середини XIX ст., як результат різкого росту процесів промислового виробництва. У промислово розвинених країнах забруднення повітря, за сучасними даними, більш ніж на 50% обумовлено транспортом, близько 20% припадає на опалювальні системи, стільки ж – на промислову діяльність (електроенергетику, виробництво нафти, паперу, хімічних речовин), близько 10% – на переробку й знищення відходів та ін. Україна входить до числа держав з небезпечно забрудненою атмосферою: тільки останніми роками в Україні в атмосферу викинуто більше ніж 100 млн тонн шкідливих речовин. Індекс забруднення атмосфери зі значенням “дуже високий” відзначається в п'яти містах України – Одесі, Горлівці, Армянську, Слов'янську і Дніпродзержинську.

Згідно 3 гіпотезою Ю.З. Кулагіна (1974), промислові гази і пил є новим, раніше не властивим рослинам екологічним чинником, що виник порівняно недавно, а їхні особини ше не виробили специфічних захисних пристосувань, які забезпечують нормальну життєдіяльність в умовах промислового середовища.

Ступінь шкідливості газоподібних речовин не є однаковим. Розрізняють такі ряди токсичності газоподібних забрудників і рослин:

F2 > С12 > SO2 > NO > С > СO2.

Загалом рослини поділяються на дві групи – газочутливі і газостійкі рослини. Добрими індикаторами загазованості, тобто високо газочутливим рослинами, є мохи і лишайники.

Фтор. Джерелом газоподібного фтору здебільшого виступають заводи з виплавки алюмінію і виробництва фосфатних добрив. Сталеливарні, цегляні і скляні заводи, а також спалювання вугілля також є додатковими джерелами забруднення навколишнього середовища фтором. Він справляє вплив на рослини не лише в газоподібній форм і, а в основному накопичуючись у ґрунтах. Додатковим джерелом забруднення ґрунтів фтором є фосфорні добрива. У разі одночасного забруднення середовища повітряним і ґрунтовим фтором активніше він поглинається рослинами з повітря, а не з ґрунту.

Токсична дія фтору на рослини пояснюється його пригнічуючою дією на багато ферментативних систем, що призводить до загального розладу обміну речовин. Заданими Ю.П. Танделова (2012), найбільш значний вплив фтору на метаболізм рослин виявляється у таких реакціях: а) зменшення вмісту хлорофілу; б) пригнічення синтезу крохмалю; в) ушкодження клітинних мембран; г) зниження темпів поглинання кисню і викликане цим порушення синтезу АТФ; д) руйнування ДНК і РНК. У результаті реакція рослин на забруднення фтором в першу чергу проявляється в послабленні темпів росту, зниженні врожайності. Проте найбільш небезпечним наслідком фторидного забруднення є накопичення його в кормових рослинах.

Рослини мають різну стійкість до високих концентрацій фтору. До стійких відносять спаржу, квасолю, капусту, моркву, вербу, а до чутливих – ячмінь, кукурудзу, гладіолус, абрикосу, сосну, модрину.

Хлор. Його іони потрібні рослинам. Хлор бере участь в енергетичному обміні, активуючи окиснювальне фосфорилювання. Він необхідний для утворення ізольованими хлоропластами кисню в процесі фотосинтезу, для стимулювання допоміжних перетворень, притаманних фотосинтезу, передусім тих з них, які пов'язані з акумуляцією енергії. Хлор у ґрунті позитивно впливає на поглинання коренями кисню, сполук калію, кальцію, магнію.

На відміну від цього газоподібний хлор С12 у разі його надмірної концентрації в повітрі діє на рослини негативно. У цій формі хлор знижує вміст хлорофілу, зменшує активність фотосинтезу, затримує ріст і розвиток рослин.

Оксид вуглецю (СО) – найбільш небезпечний і надзвичайно поширений газоподібний забрудник повітря. Природний рівень СО у повітрі становить 0,01-0,9 міліграм/м3. Утворення СО відбувається за неповного згоряння різного палива. Природним джерелом СО є лісові пожежі і фотохімічне перетворення органічних сполук в атмосфері. Близько 25% СО має антропогенне походження. Значна кількість (у США майже 40% усіх забруднень атмосфери) оксиду вуглецю надходить в атмосферу міст і промислових регіонів із відпрацьованими газами автотранспорту. Для рослин оксид вуглецю є антагоністом двоокису вуглецю, необхідного для фотосинтезу, і тому пригнічує їх ріст і продуктивність.

Оксид сірки SO2. Оксиди сірки надходять в атмосферу здебільшого при спалюванні різного виду викопного палива. За даними деяких джерел, припустима концентрація SO2 становить 0,00001 %. У великих кількостях він викликає ушкодження листків. Механізм цього явища пов'язаний з тим, що SO2 утворює солі K2SO4 і MgSO4, які накопичуються у вакуолях клітин листків. При переповненні вакуолі цими солями її функціонування порушується. У вічнозелених рослин, наприклад, у сосни, негативна дія оксиду сірки посилюється ще й тим, що, зв'язуючи магній у формі сульфату магнію, він призводить до порушення синтезу хлорофілу.

Заданими польових дослідів (Балацька, Тарабан, 1989). при підвищенні концентрації оксидів сірки у повітрі всього до 0,1 мілігра- ма/м3 урожай цукрового буряка знижується на 1,7%, конюшини – на 1,8%, пшениці – на 1,5%.

Однак основна шкода для рослин від оксиду сірки полягає в тому, що він викликає так звані кислотні дощі. Вони характеризуються підвищеним вмістом кислот (в основному сірчаної, яка утворюється при взаємодії оксиду сірки з атмосферною вологою) і зазвичай мають pH близько 4,5.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві
  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами