Адаптація – здатність рослин пристосовуватися до умов місцезростань
Адаптація є сукупністю фізіологічних, біохімічних і морфологічних реакцій, які забезпечують пристосування рослин до екологічних чинників. Прояв адаптацій суттєво залежить від видової належності рослини. Вона може адаптуватися до екологічного середовища тільки в межах, обумовлених її генотипом. Чим вищою є здатність рослини змінювати метаболізм, ростові і формотвірні процеси відповідно до умов існування, тим ширше норма її реакції і кращою є здатність до адаптації.
У рослин існує дві форми адаптації – активна і пасивна. Активна адаптація полягає у швидкому формуванні захисних механізмів, включаючи синтез хімічних сполук, які сприяють пристосуванню до умов місцезростань та виживанню в них. Пасивна адаптація – це своєрідний “відхід” від стресових чинників, але у зв'язку з нерухомістю рослинних організмів вона базується на таких механізмах як перехід у стан спокою, скорочення періоду вегетації тощо.
Адаптація в будь-якій її формі досягається за допомогою різних механізмів: генетичних, біохімічних, фізіологічних, морфологічних, анатомічних та ін.
Важливою особливістю рослин, пов'язаною з адаптацією, є пластичність, яка дозволяє їм досить швидко пристосовуватися до постійно діючих екологічних чинників, а також до їх флюктуацій і спрямованих змін. Пластичність охоплює як внутрішні фізіологічні процеси, так і формоутворення у рослин. Без цієї властивості адаптація рослин як нерухомих організмів, взагалі була б неможливою.
Для реалізації процесу адаптації потрібна послідовність певних актів: 1 – сприйняття стану параметрів екологічного середовища → 2 – “обробка” отриманої інформації → 3 – відповідна реакція із боку рослини.
У біології структури, що відповідають за сприйняття зовнішніх впливів, називають рецепторами. Рецептори властиві всім живим організмам, але система рецепторів рослин влаштована зовсім не так, як у тварин: у рослин відсутні спеціальні органи зору, слуху, дотику та ін., характерні для тварин. Рецептарами у рослин є молекули органічних речовин і молекулярні комплекси, які входять до складу мембран клітин. Ці рецептори здатні сприймати сигнали фізичної, механічної, осмотичної, хімічної або іншої природи і передавати їх на центри метаболічної активності або навіть на геном клітини.
Рецепторні системи рослин трирівневі. Перший рівень – це сприйняття стану екологічного середовища на рівні молекул, другий, – на рівні клітини і її органел і третій – на рівні цілої рослини.
Молекулярно-біохімічний рівень сприйняття стану екологічного середовища реалізується переважно ферментами і мембранними системами клітин. Наприклад, основними рецепторами сприйняття температури є ферменти. Залежно від температури їх активність змінюється, що відбивається на рівні метаболічних процесів, а від останніх залежить ріст і продуктивність рослин. Інший приклад – рецепторами світла у рослин є пігменти: хлорофіл, каротиноїди, фітохроми та ін. Залежно від рівня освітленості і спектрального складу світла в хлоропластах змінюється співвідношення хлорофілу “а” і хлорофілу “b”, що зумовлює зміни у фотосинтетичному процесі. У цілому, молекулярно-біохімічний рівень рецепції є основним і найбільш важливим для рослин. Він достатньо досконалий і навіть дозволяє рильцям квітів розпізнавати свій і чужий пилок. При цьому перший проростає і доставляє спермії до яйцеклітини, а другий інгібується і розчиняється.
Мембранно-клітинний рівень рецепції реалізується в плазмолемі – зовнішній клітинній мембрані. Рослини, стійки до дії стрессоров, порівняно із нестійкими, вирізняються вищою стабільністю клітинних мембран.
Надходження в рослини іонів або молекул різних речовин при мембранній рецепції регулюється механізмом "фліп-флоп"-переско- ків білків. Вони відрізняються субстратною специфічністю і здатні переносити через мембрани тільки іони певного виду. Мембрани є також рецепторами електричних потенціалів. Наприклад, у горизонтально розташованого пагона негативний геотропізм обумовлюється зміною електричного потенціалу клітин нижньої частини пагона, що передається на молекули ауксину. Реакцією у відповідь є переміщення молекул ауксину, яке призводить до зміни напряму росту, і пагін починає підніматися вгору.
Рецепція на рівні цілого організму реалізується відносно таких чинників, як дія сильного вітру, фітофагів різного типу і т. п.
Рецепторна система рослин у наслідок її багаторівневості є досить ефективною. Вона дозволяє рослинам “оцінювати” стан місцезростання і адекватно реагувати на це. Залежно від діючого екологічного чинника і механізму його сприйняття розрізняють кілька видів рецепції:
• а) хеморецепція – здатність розпізнавати різні хімічні речовини і їхню концентрацію;
• б) фоторецепція – здатність сприймати рівень освітленості і спектральний склад світла, здійснювана переважно пігментами і фітохромом;
• в) рецепція гравітації – розпізнавання гравітаційної дії, що зазвичай здійснюється через крохмальні зерна, які переміщуються під дією сили тяжіння у той чи інший бік клітин рослин;
• г) тигморецепція – сприйняття дотику до сторонніх предметів, що є певним аналогом відчуття дотику у тварин і людини.
Передача сигналів від рецепторів до метаболічних центрів і меристем здійснюється різкими шляхами: ксилемою, флоемою і живими клітинами через систему плазмодесм.
А.А. Жученко (1988) одним із перших наголосив, що адаптації рослин є найбільш енерговитратними порівняно з іншими процесами, які відбуваються у рослинах. Оскільки основним постачальником енергії, зконцентрованої в молекулах АТФ, є мітохондрії, що здійснюють процес дихання в рослин, то успішність перших етапів адаптації завжди залежить від надходження до цих органел дихального матеріалу (вуглеводів і ліпідів у першу чергу), а також від їхньої забезпеченості киснем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адаптації у рослин“ на сторінці 1. Приємного читання.
