Холодостійкість рослин виражається у їхній здатності переносити низькі позитивні температури. Ця властивість особливо важлива для теплолюбних рослин, зокрема при інтродукції в північніші райони харчових, кормових або декоративних видів.
Рослини називаються холодостійкими, якщо вони не ушкоджуються і не знижують своєї продуктивності за температури від 0 до +10 °С.
У теплолюбних рослин при дії знижених температур відбуваються такі основні зміни:
• а) зменшується тургор клітин усіх надземних органів;
• б) відбувається розпад білків і накопичуються азотвмісні продукти, токсичні для рослин;
• в) у зв'язку з втратою кальцію порушується структура і функціонування мембран клітин;
• г) синтезуються стресові білки холодового шоку.
У рослин з низькою холодостійкістю у разі дії низьких позитивних температур відбуваються істотні порушення структури протопласта клітин і фізіологічних процесів. Зовнішніми симптомами холодового стресу рослин є в'янення листя і поява на них некротичних плям. Первинний ефект знижених позитивних температур пов'язаний з ушкодженням мембран і збільшенням їх проникності. Відбувається втрата мембранами іонів кальцію, вихід калію з цитоплазми. Під впливом холодового стресу змінюється молекулярна архітектура мембран, розташування в них ліпідних молекул, відбуваються конформаційні зміни білків. Аналогічним чином змінюються структура і властивості мембран мітохондрій і хлоропластів, що призводить до порушення процесів дихання і фотосинтезу. За тривалої дії зниженої температури настає загибель теплолюбних рослин.
Холодостійкість рослин значною мірою пов'язана з переважанням у молекулах фосфоліпідів ненасичених жирних кислот, що мають низьку температуру плавлення, завдяки чому цитоплазматичні мембрани навіть у разі сильного охолодження не втрачають властивої їм структури й зберігають високу проникність для води і розчинених речовин. Для холодостійких рослин характерна підвищена активність ферментів, зокрема АТФаз, і здатність до синтезу великого набору ізоферментів, що мають низький температурний оптимум.
Мембрани холодостійких рослин початково містять більше ненасичених жирних кислот і тому стійкіші, а крім того, у холодостійких рослин є особливі ферменти, які за знижених температур перетворюють насичені ліпіди мембрани на ненасичені. Ці ферменти дістали назву десатурази. У ланцюгах жирних кислот вони утворюють додаткові подвійні зв'язки. Чим більше таких зв'язків, тим довше мембрани зберігають свої функціональні властивості.
Низька температура як стресовий екологічний чинник призводить до цілої низки порушень у фізіологічних процесах рослин. У першу чергу відбувається гідроліз білків і вуглеводів та йде накопичення продуктів їх розпаду. Потім відбувається втрата іонів кальцію, яка викликає зміни у властивостях і структурі мембран клітин, що порушує їх проникність і призводить до багатьох зміщень у нормальному процесі метаболізму. Дуже набрякають хлоропласти і мітоходрії.
Ці зміни неспецифічні, вони схожі на стресові зміни від інших чинників. Таким чином, основні причини відмирання рослин при дії холоду полягають у незворотному збільшенні проникності мембран, порушенні метаболізму клітини, накопиченні токсичних речовин.
Стійкість рослин до холоду залежить від періоду онтогенезу. Різні органи рослин також розрізняються за стійкістю до холоду. Так, квітки рослин більш чутливі, ніж плоди і листки, а листки і корені чутливіші за стебла.
Про холодостійкість рослин опосередковано можна судити за показником суми активних температур. Чим меншою є ця величина, тим швидше рослини дозрівають і тим вища їхня стійкість до холоду. Найбільш холодостійка яра пшениця, ячмінь, овес. Теплолюбні рослини, що гинуть за температури нижчої ніж +10 °С, це квасоля, рис, сорго, рицина, арахіс, кавун, диня, гарбуз, огірки, кабачки, перець. Витримують температури +5 °С і нижче: картопля, томати, гречка, просо, кукурудза, соя. Різна реакція стійких і нестійких рослин на низькі температури пов'язана з відмінностями у складі жирних кислот, що входять у мембранні фосфоліпіди.
У сукупності стійкі зниження температури помітно зменшують врожайність сільськогосподарських культур. У кукурудзи в разі зниження температури від 25 °С до 15 °С синтез амінокислот падає на 17-32%. Незавершеність метаболічних процесів призводить до накопичення в рослинах простих цукрів. Нерідко зниження температури викликають спалахи грибкових захворювань рослин. Так, за спостереженнями М.С. Дуніна, за температури ґрунту 16– 18°С тверда головня пшениці практично не розвивається, але за температури 7-10 °С вона вражає у посіві від 40 до 60% рослин.
Для підвищення холодостійкості використовується передпосівне замочування насіння. Насіння теплолюбних культур, що вже почало проростати, протягом кількох діб витримують в умовах температур, що чергуються: 12 годин – за температури 15°С, 12 годин – за температури 15–22 °С. Ефективним є й використання мікроелементів (Ζn, Mn, Cu, B, Mo). Замочування насіння в розчинах борної кислоти, сульфату цинку або сульфату міді підвищує холодостійкість рослин. Є дані про позитивний вплив абсцизової кислоти, цитохінінів, хлорхолінхлорида на холодостійкість.
Агротехнічні прийоми, що сприяють підвищенню холодостійкості, базуються на створенні умов, за яких відбувається накопичення в тканинах рослин “захисних речовин”: цукрів, ліпоїдів. До цих прийомі" відносять передпосівне загартовування насіння, фосфорно- калійне підживлення, вирощування розсади перед висадкою в полі при нижньому рівні оптимальних температур. Позитивний ефект дає передпосівна обробка насіння абсцизовою кислотою або цитокініном.
Морозостійкість рослин
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Холодостійкість рослин“ на сторінці 1. Приємного читання.
