Метаболізм
Сукупність хімічних перетворень речовин у живих рослинах становить собою обмін речовин, або метаболізм. Обмін речовин е одним із сутнісних явищ і проявів життєдіяльності. Уся сукупність біохімічних процесів, що відбуваються при метаболізмі, може бути поділена на дві категорії:
• 1) асиміляцію – засвоєння речовин і їх ускладнення;
• 2) дисиміляцію – розпад, спрощення речовин і часто їх виділення з
рослини в довкілля.
Реакції асиміляції найчастіше є створенням складних органічних речовин тіла рослин з простіших. Вони можливі тільки в разі витрати енергії на формування нових хімічних зв'язків у молекулах цих речовин і тому називаються ендотермічними реакціями.
Біохімічні процеси і реакції, які відбуваються прижиттєво в рослинах, – іїі vivo, відрізняються від аналогічних реакцій, що відбуваються in vitro, тобто в умовах пробірки або колби. Проходження реакцій в рослинах здійснюється швидше і в “більш м'яких” умовах. Так, реакція розкладання звичайного цукру може бути проведена в умовах лабораторії, і для цього потрібні або температура вище 100 °С, або дія сильних кислот. Ця сама реакція в клітинах рослин відбувається за звичайної температури і відсутності сильних реагентів. Вивчення показало, що така особливість біохімічних реакцій пов'язана із наявністю в клітинах рослин особливих біологічних каталізаторів – ферментів.
На основі аналізу біохімічних реакцій, що відбуваються в рослинах за участю каталізаторів-ферментів, встановлено, що механізм дії ферментів полягає у зниженні порогу активації молекул речовин, задіяних у реакції. Важливою особливістю каталізу такого типу є збереження молекул ферменту, які після завершення одного етапу процесу знову здатні до аналогічної участі в з'єднанні між собою нових молекул субстратів. Те, що ферменти не витрачаються в біохімічних реакціях, дуже важливо: це дозволяє рослинам тривалий час вести біохімічні процеси за участі невеликої кількості ферменту. Хоча результативність роботи будь-якого ферменту прямо пропорційна його кількості в клітині (рис. 2.13).
Ферментами в рослинах є лише білки. Утворення ферментів з молекул білка є універсальним правилом. Більше того, виявилося,
Рис. 2.13. Залежність швидкості біохімічної реакції (Vmax) від концентрації в клітині ферменту (Е), який е каталізатором для цієї реакції
що більшість структурних білків, наявних у клітинах рослин, має ферментативну активність (за винятком запасних білків). Тому в біохімії навіть склався афоризм: “Кожен фермент – це білок, а кожен білок – це фермент”.
Ферментів-білків, що є простою білковою молекулою, небагато, їх називають однокомпонентними ферментами. Переважна більшість ферментів – це ферменти двокомпонентні. їхня молекула складається з білка і сполученої з ним активної групи, активного радикала небілкової природи. Цей радикал називають коферментом, або простетичною групою.
Властивості ферментів
Усі ферменти мають низку загальних властивостей. Основним з них є такі:
• 1. Напрям дії ферменту залежить від природи хімічної реакції. Найчастіше один і той самий фермент каталізує як пряму, так і обернену реакцію. Встановлено, що ферменти, які вільно знаходяться в протоплазмі, каталізують реакції переважно в напрямку розпаду складних органічних речовин, а ферменти, молекули яких вбудовані в мембрани протопласта й органел, каталізують біохімічні процеси в бік синтезу. Саме вбудованість більшості молекул ферментів у мембранні структури клітин визначає переважання в живих клітинах процесів синтезу, що лежать в основі росту і продуктивності рослин.
• 2. Важливою властивістю ферментів є специфічність їхньої дії. Вона полягає в тому, що кожен з ферментів спеціалізований на роботі з певними видами субстратів або типами біохімічних процесів.
• 3. Ще однією загальною властивістю ферментів є залежність їхньох активності від температури. Пояснюється вона білковою природою ферментів. Зона їх дії лежить в амплітуді температури від 0 до +50–60 °С, а оптимум зазвичай припадає на температуру 25–35 °С (рис. 2.14). Однак оптимальна температура, за якої фермент найбільш активний, може значною мірою розрізнятися в різних ферментів.
Для встановлення температурної залежності ферментів використовують особливий показник Q10. Він обчислюється шляхом визначення активності ферменту за звичайної температури, а потім за температури на 10°С вище. Q10 знаходять як співвідношення цих двох оцінок активності:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників“ на сторінці 1. Приємного читання.
