Мінеральне живлення

Екологічна фізіологія рослин

При аналізі хімічного складу зелених рослин виявляється, що його формують не лише вуглець, водень і кисень, які зв'язуються й включаються в органічну речовину при фотосинтезі, але також і низка інших хімічних елементів. Усього їх близько 60.

Основний внесок в побудову тіла рослин роблять три елементи, засвоєння яких відбувається у процесі фотосинтезу – водень, кисень і вуглець. Представленість мінеральних речовин в тілі рослин набагато скромніша – їх вміст не дуже великий і досягає близько 5% від загальної маси рослини, але в перерахунку на гектар це не так і мало – 200–400 кг.

Хімічні аналізи тіла рослин виявили низку загальних закономірностей у розподілі мінеральних елементів. Було встановлено, що між хімічним складом ґрунту й хімічним складом рослин немає прямої відповідності. Окремих хімічних елементів у ґрунті може бути багато, але в рослини вони або зовсім не надходять або надходять до них в дуже невеликих кількостях, а інших хімічних елементів, яких у ґрунті мало, у рослинах накопичується значна кількість – рослини ніби вибирають, вичерпують ці речовини з ґрунту. Отже, поглинання мінеральних речовин має чіткий вибірковий характер.

Різні види рослин мають здатність концентрувати у своїх тканинах різні хімічні елементи. Так, у золі картоплі і цукрових буряків міститься близько 50% оксиду калію. їх стали називати калійними рослинами. В усіх хрестоцвітих у золі переважає оксид сірки: його частка сягає 25%. Це сірчані рослини. У золі злаків до 40% ваги припадає на оксид кремнію. Очевидно, що такі відмінності забезпечуються механізмом вибіркового поглинання й акумуляції, властивої рослинам.

У цілому, виявляється, що мінеральні елементи є обов'язковим компонентом тіла всіх рослин і потрібні для його нормального росту та розвитку. Однак із 60 мінеральних елементі в, наявних у складі тканин рослин, тільки частина є дійсно необхідною для забезпечення їхньої життєдіяльності. Такі хімічні елементи дістали назву біогенних. Інші ж мінеральні речовини надодять до рослин чисто випадково, пасивно й фактично не потрібні для їхнього росту та розвитку. Такі мінеральні елементи називають абіогенними.

Окремі біогенні мінеральні елементи поглинаються і накопичуються в рослинах у більш-менш значних кількостях. Їх називають макроелементами. Інші, навпаки, наявні в рослинах також постійно, але в кількостях завжди набагато менших. Вони дістали назву мікроелементів.

До макроелементів належать:

Нітроген
Фосфор
Калій
Сірка
Натрій
Кальцій
Магній
Кремній
До мікроелементів належать:
Залізо
Молібден
Бор
Манган
Цинк
Кобальт
Іод
Мідь
Хлор

Елементи мінерального живлення в рослинах виконують такі функції:

• 1. Вони є конституційними речовинами, тобто потрібні для побудови молекул органічних речовин і входять до їх складу. Наприклад, нітроген входить до складу білків і амінокислот, кальцій – до складу пектинових речовин і т. п.

• 2. Багато елементів мінерального живлення, особливо мікроелементи, входить до складу ферментів, що каталізують біохімічні реакції.

• 3. Елементи мінерального живлення впливають на фізико-хімічні властивості цитоплазми і органел. Так, калій знижує в'язкість цитоплазми, а кальцій, навпаки, її підвищує.

• 4. Частина елементів мінерального живлення справляє вплив на осмотичні властивості протопласта, а отже, і на водообмін клітин і рослин у цілому.

• 5. Атоми мінеральних елементів у ряді випадків є центрами створення електричних полів у клітині і тим самим підтримують в ній оптимальний електричний потенціал.

Загальні закономірності мінерального живлення рослин. У мінеральному живленні рослин існують деякі загальні закономірності і правила.

Правило незамінності елементів мінерального живлення рослин. Воно стверджує, що фізіолого-біохімічна роль кожного з елементів мінерального живлення є унікальною й самостійною. Один мінеральний елемент не може замінити собою інший.

Правило нормованої потреби полягає у тому, що рослина споживає кожен з елементів мінерального живлення в тій кількості, яка потрібна для цієї рослини.

Закон мінімуму Лібіха, сформульований засновником теорії мінерального живлення Ю. Лібіхом, свідчить, що “урожай залежить від елемента живлення, який знаходиться в мінімумі”. Це означає, що у разі оптимального забезпечення рослини всіма мінеральними елементами вона матиме урожай, рівень якого залежить від генотипу цього виду і сорту. Однак якщо у цьому оптимальному комплексі мінеральних елементів один з них знаходитиметься у мінімальній кількості, то саме він і визначить розмір урожаю.

Правило залежності розміру урожаю від кількості того чи іншого елемента мінерального живлення. Правило стверджує, що у міру збільшення дози кожного з елементів мінерального живлення розмір урожаю спочатку збільшується, потім стабілізується, а при високих дозах мінерального елемента найчастіше починає знижуватися. Найлегше аналізувати це правило в графічному поданні (рис. 3.16). Видно, що в зоні А зростання дози того чи іншого мінерального елемента супроводжується закономірним збільшенням розміру урожаю. В інтервалі А має сенс користуватися мінеральними добривами як чинником управління розміром урожаю. Однак у зоні В подальше наростання доз цього мінерального елемента вже не викликає підвищення урожаю – його рівень стабілізується. У цій амплітуді вже не можна підвищити урожай, збільшуючи дози мінеральних добрив. Таке застосування добрив лише підвищить собівартість урожаю, а віддачі від них не буде. І, нарешті, у зоні С починає проявлятися пригнічуюча дія елемента мінерального живлення: в надоптимальних дозах він починає діяти на рослину токсично, і розмір урожаю зменшується.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мінеральне живлення“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення
  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами