При аналізі хімічного складу зелених рослин виявляється, що його формують не лише вуглець, водень і кисень, які зв'язуються й включаються в органічну речовину при фотосинтезі, але також і низка інших хімічних елементів. Усього їх близько 60.
Основний внесок в побудову тіла рослин роблять три елементи, засвоєння яких відбувається у процесі фотосинтезу – водень, кисень і вуглець. Представленість мінеральних речовин в тілі рослин набагато скромніша – їх вміст не дуже великий і досягає близько 5% від загальної маси рослини, але в перерахунку на гектар це не так і мало – 200–400 кг.
Хімічні аналізи тіла рослин виявили низку загальних закономірностей у розподілі мінеральних елементів. Було встановлено, що між хімічним складом ґрунту й хімічним складом рослин немає прямої відповідності. Окремих хімічних елементів у ґрунті може бути багато, але в рослини вони або зовсім не надходять або надходять до них в дуже невеликих кількостях, а інших хімічних елементів, яких у ґрунті мало, у рослинах накопичується значна кількість – рослини ніби вибирають, вичерпують ці речовини з ґрунту. Отже, поглинання мінеральних речовин має чіткий вибірковий характер.
Різні види рослин мають здатність концентрувати у своїх тканинах різні хімічні елементи. Так, у золі картоплі і цукрових буряків міститься близько 50% оксиду калію. їх стали називати калійними рослинами. В усіх хрестоцвітих у золі переважає оксид сірки: його частка сягає 25%. Це сірчані рослини. У золі злаків до 40% ваги припадає на оксид кремнію. Очевидно, що такі відмінності забезпечуються механізмом вибіркового поглинання й акумуляції, властивої рослинам.
У цілому, виявляється, що мінеральні елементи є обов'язковим компонентом тіла всіх рослин і потрібні для його нормального росту та розвитку. Однак із 60 мінеральних елементі в, наявних у складі тканин рослин, тільки частина є дійсно необхідною для забезпечення їхньої життєдіяльності. Такі хімічні елементи дістали назву біогенних. Інші ж мінеральні речовини надодять до рослин чисто випадково, пасивно й фактично не потрібні для їхнього росту та розвитку. Такі мінеральні елементи називають абіогенними.
Окремі біогенні мінеральні елементи поглинаються і накопичуються в рослинах у більш-менш значних кількостях. Їх називають макроелементами. Інші, навпаки, наявні в рослинах також постійно, але в кількостях завжди набагато менших. Вони дістали назву мікроелементів.
До макроелементів належать:
| Нітроген | ||
| Фосфор | ||
| Калій | ||
| Сірка | ||
| Натрій | ||
| Кальцій | ||
| Магній | ||
| Кремній | ||
| До мікроелементів належать: | ||
| Залізо | ||
| Молібден | ||
| Бор | ||
| Манган | ||
| Цинк | ||
| Кобальт | ||
| Іод | ||
| Мідь | ||
| Хлор | ||
Елементи мінерального живлення в рослинах виконують такі функції:
• 1. Вони є конституційними речовинами, тобто потрібні для побудови молекул органічних речовин і входять до їх складу. Наприклад, нітроген входить до складу білків і амінокислот, кальцій – до складу пектинових речовин і т. п.
• 2. Багато елементів мінерального живлення, особливо мікроелементи, входить до складу ферментів, що каталізують біохімічні реакції.
• 3. Елементи мінерального живлення впливають на фізико-хімічні властивості цитоплазми і органел. Так, калій знижує в'язкість цитоплазми, а кальцій, навпаки, її підвищує.
• 4. Частина елементів мінерального живлення справляє вплив на осмотичні властивості протопласта, а отже, і на водообмін клітин і рослин у цілому.
• 5. Атоми мінеральних елементів у ряді випадків є центрами створення електричних полів у клітині і тим самим підтримують в ній оптимальний електричний потенціал.
Загальні закономірності мінерального живлення рослин. У мінеральному живленні рослин існують деякі загальні закономірності і правила.
Правило незамінності елементів мінерального живлення рослин. Воно стверджує, що фізіолого-біохімічна роль кожного з елементів мінерального живлення є унікальною й самостійною. Один мінеральний елемент не може замінити собою інший.
Правило нормованої потреби полягає у тому, що рослина споживає кожен з елементів мінерального живлення в тій кількості, яка потрібна для цієї рослини.
Закон мінімуму Лібіха, сформульований засновником теорії мінерального живлення Ю. Лібіхом, свідчить, що “урожай залежить від елемента живлення, який знаходиться в мінімумі”. Це означає, що у разі оптимального забезпечення рослини всіма мінеральними елементами вона матиме урожай, рівень якого залежить від генотипу цього виду і сорту. Однак якщо у цьому оптимальному комплексі мінеральних елементів один з них знаходитиметься у мінімальній кількості, то саме він і визначить розмір урожаю.
Правило залежності розміру урожаю від кількості того чи іншого елемента мінерального живлення. Правило стверджує, що у міру збільшення дози кожного з елементів мінерального живлення розмір урожаю спочатку збільшується, потім стабілізується, а при високих дозах мінерального елемента найчастіше починає знижуватися. Найлегше аналізувати це правило в графічному поданні (рис. 3.16). Видно, що в зоні А зростання дози того чи іншого мінерального елемента супроводжується закономірним збільшенням розміру урожаю. В інтервалі А має сенс користуватися мінеральними добривами як чинником управління розміром урожаю. Однак у зоні В подальше наростання доз цього мінерального елемента вже не викликає підвищення урожаю – його рівень стабілізується. У цій амплітуді вже не можна підвищити урожай, збільшуючи дози мінеральних добрив. Таке застосування добрив лише підвищить собівартість урожаю, а віддачі від них не буде. І, нарешті, у зоні С починає проявлятися пригнічуюча дія елемента мінерального живлення: в надоптимальних дозах він починає діяти на рослину токсично, і розмір урожаю зменшується.
Поглинання мінеральних речовин рослинами
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мінеральне живлення“ на сторінці 1. Приємного читання.
