Розвиток рослин вище був визначений як сукупність якісних змін морфоструктурних, фізіологічних і біохімічних особливостей рослини, що відбуваються упродовж онтогенезу. У процесі розвитку рослини набувають нових якостей і властивостей, формують нові структури, які у них були відсутні раніш.
Онтогенез зазвичай поділяють на кілька етапів на яких рослина відрізняється комплексом якісних особливостей. Таких систем поділу онтогенезу різного ступеня деталізації існує багато. Зазвичай у їх основі лежить чотирибальна шкала поділу онтогенезу, за якою розрізняють такі етапи:
• 1) ембріональний – це етап насіння, коли майбутня рослина знаходиться у формі зародка;
• 2) ювенільний – охоплює весь період передрепродуктивного розвитку рослини (від проростання насіння до початку переходу до репродукції);
• 3) зрілості – відповідає періоду життя рослини, коли вона здатна квітувати і плодоносити;
• 4) старості – на цьому етапі цвітіння і плодоносіння стають дуже мізерними або повністю відсутні, у структурі рослини накопичуються старечі структури, і воно поступово засихає і відмирає.
Рослини на ембріональному періоді життя зазвичай розглядають як представлені:
• а) насінням у стані глибокого спокою;
• б) насінням у стані вимушеного спокою;
• в) проростаючим насінням.
Протягом цих етапів у насінні відбуваються активні метаболічні процеси. На перших двох етапах вони спрямовані на синтез нуклеопротеїдів і фітогормонів, на останньому – на активізацію ферментів і мобілізацію запасних поживних речовин насінини на потреби зародка, що почав ріст. Для проростання насіння необхідний цілий комплекс екологічних чинників. Основним пусковим механізмом для проростання зазвичай є підвищення вологості та температури ґрунту. Залежить від температури і такий важливий параметр, як тривалість проростання насіння: здебільшого вона зростає при збільшенні відхилення від оптимальної температури.
Індивідуальне відношення проростаючого насіння до світла
У окремих видів насіння проростає тільки на світлі, в інших – тільки в темряві, а треті є байдужими щодо його дії. Важливими для забезпечення простання є й інші чинники: підвищений вміст кисню, достатня рихлість ґрунту (для польових культур щільність ґрунту не повинна перевищувати 1,43 г/см3).
Період від завершення формування сходів до набуття рослиною здатності до цвітіння і плодоносіння називають в різних шкалах періодизації онтогенезу по-різному: ювенільний, віргінильний, перед- генеративний, період вегетації і т.п. Рослини в передгенеративному стані відрізняються певними морфологічними особливостями. Зазвичай їхні листки мають простішу морфологічну будову, підвищену тіньовитривалість. Багато листопадних видів у цей період можуть бути вічнозеленими, зберігаючи зелене листя на зиму (наприклад, сходи модрини та ін.). Для ювенільних рослин характерне легше і швидке коренетворення.
У період зрілості рослини набувають здатність до цвітіння і плодоносіння. Для стану зрілості характерна не лише здатність до репродукції, а й зміна характеру метаболізму зі спрямуванням основних ресурсів рослини на формування і розвиток генеративних органів – квіток, плодів і насіння. Перехід рослин до розмноження пов'язаний з певним впливом на них екологічних чинників.
Термоперіодизм
Індукція цвітіння рослин температурним режимом дістала назву термоперіодизму. Щодо термоперіода розрізняють чотири групи рослин:
• 1. Індукція цвітіння підвищеними позитивними температурами (соя, шпинат, айстра та ін.).
• 2. Індукція цвітіння зниженими температурами (буряк, капуста та ін.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розвиток рослин“ на сторінці 1. Приємного читання.
