Екологічний оптимум

Екологічна фізіологія рослин

Екологічний оптимум виду є таким поєднанням екологічних чинників, яке забезпечує оптимальний перебіг усіх фізіологічних процесів і дозволяє рослинам мати максимальну біологічну продуктивність. Закон оптимуму універсальний. Він визначає меха умов, за шейх можливе існування видів, а також міру мінливості цих умов.

Екологічний оптимум поділяють на аутекологічний, який відповідає умовам повної відсутності конкуруючих видів, і фітоценотичний, такий, що складається в умовах реальних фітоценозів з наявністю конкуруючих видів рослин. Формування фітоценотичного оптимуму забезпечується здатністю рослин до адаптації. Ця особливість рослин є однією з їх найвахеливіших властивостей: регулюючи свою життєдіяльність відповідно до змін умов середовища, рослини дістають можливість виживати і залишати потомство. При цьому еврибіонтні організми є найбільш екологічно пластичними, що забезпечує їх значне поширення, а стенобіонтні, навпаки, відрізняються низькою адаптаційною здатністю і, як наслідок, зазвичай мають обмежені ареали поширення.

Ці два види екологічного оптимуму не збігаються. На рис. 10.1 показано положення аутекологічного (1) і фітоценотичного (2 і 3) оптимуму у сосни звичайної по відношенню до рехсиму вологості. Бачимо, що за відсутності конкурентів оптимум цього виду відповідає середнім умовам зволоження, але в природних умовах конкуруючі види інших деревних порід зрушують фітоценотичний оптимум сосни в сухі або, навпаки, вологіші місцезростання.

На сучасному етапі можливості встановлення екологічного оптимуму для переважної більшості рослин України забезпечується

Положення аутекологічного (1) і фітоценотичного оптимуму (2 і 3) у сосни звичайної

Рис. 10.1. Положення аутекологічного (1) і фітоценотичного оптимуму (2 і 3) у сосни звичайної

наявністю фітоіндикаційних шкал. У таких шкалах наведені нижня і верхня межа оптимуму для 8–14 екологічних чинників (залежно від авторства фітоіндикаційних таблиць). В України Я.П. Дідухом (2011) шкали розроблені для 12 найбільш важливих екологічних чинників. Використання екологічних шкал дає можливість встановлювати для різних видів рослин для основних чинників зони їхнього оптимального діапазону.

Екологічні амплітуди виду по відношенню до різних чинників дуже різноманітні. У сукупності в природі це створює надзвичайне різноманіття адаптацій. Набір екологічних амплітуд по відношенню до різних чинників середовища складає екологічний спектр виду. Як приклад використання екологічних шкал на рисунках наведені зони екологічного оптимуму для двох видів дерев (рис. 10.2), двох видів кущів (рис. 10.3) і двох видів трав (рис. 10.4).

Зіставлення зон екологічного оптимуму тільки для шести видів рослин дозволяє дійти висновку, що вони несхожі, індивідуальні. Фахівцями за результатами вивчення екології великої кількості видів рослин, встановлено, що як точки екологічного оптимуму, так і зони екологічного оптимуму (екологічного ареалу) у різних видів рослин специфічні й індивідуальні. Немає двох видів рослин, у яких їхній екологічний оптимум повністю б збігався.

Уперше ця закономірність була сформульована у 1924 році Л.Г. Раменським як правило екологічної індивідуальності, згідно з яким екологія кожного виду рослин є своєрідною і неповторною. Крім того, так звана екологічна аксіома, або аксіомі адаптованості Ч. Дарвіна наголошує, що кожен вид рослин адаптований до специфічного, чітко визначеного для нього місцезростання.

Зона екологічного оптимуму дуба звичайного і сосни звичайної для семи основних екологічних чинників

Рис. 10.2. Зона екологічного оптимуму дуба звичайного і сосни звичайної для семи основних екологічних чинників:

Hd – вологість ґрунту; Ае – аерація ґрунту; Rc – кислотність ґрунту; Nt – вміст нітрогену в ґрунту; Тm – терморежим; Om – омброрежим; Lc – освітленість.

Ряд 1 і Ряд 2 нижня і верхня межі екологічного оптимуму відповідно

Зона екологічного оптимуму ліщини звичайної і мигдаля звичайного для семи основних екологічних чинників

Рис. 10.3. Зона екологічного оптимуму ліщини звичайної і мигдаля звичайного для семи основних екологічних чинників:

Hd – вологість ґрунту; Ае – аерація ґрунту; Rс – кислотність ґрунту; Nt – вміст нітрогену в ґрунту; Tm – терморежим; Om – омброрежим; Lc – освітленість.

Ряд 1 і Ряд 2 нижня і верхня межі екологічного сптимуму відповідно

Зона екологічного оптимуму лисохвоста лучного і ковили пірчастої для семи основних екологічних чинників

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічний оптимум“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум
  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами