Транспірація

Екологічна фізіологія рослин

Усі надземні частини рослин практично безперервно випаровують воду. Закономірності цього випаровування за низкою особливостей істотно відрізняються від випаровування з поверхні неживих тіл, і тому воно дістало назву транспірації. Її роль у рослинах подвійна: 1) охолоджує листя рослин, не допускаючи їх небезпечного перегрівання сонячними променями, 2) включає ВКД, забезпечуючи підйом води і мінеральних речовин від коріння до листя.

Транспірація в основному відбувається з поверхні листків, яка є якісно неоднорідною. Ця поверхня складається із продихів і міжпродихових ділянок, вкритих кутикулою. У зв'язку з цим транспірація поділяється на два компоненти – продихову і кутикулярну.

Величина водовтрат рослин через кутикулярну транспірацію залежить в першу чергу від структури і потужності кутикули. Тому у лісових трав через тонку кутикулу на листках цих рослин кутикулярна транспірація становить 11-32% загальних водовтрат. Однак у рослин, листки яких вкриті восковим нальотом і мають потужний кутикулярний шар, вона значно менша.

Під продиховою транспірацією розуміється втрата води рослинами через продихи. Розміри продихової щілини невеликі, як максимум 40x12 мікрон, а її середня площа становить близько 89 квадратних мікронів. Здебільшого на частку продихових щілин припадає близько 1-2% загальної площі листа. Проте основний потік водяної пари, що втрачається при транспірації, йде саме через них.

Продиховий апарат служить одночасно для дифузії водяної пари і кисню та зустрічної дифузії молекул вуглекислого газу. Процеси ці мають протилежну спрямованість: потік парів води і кисню йде з рослини в атмосферу, а потік молекул вуглекислого газу – з атмосфери у товщу листків. Потреби фотосинтезу вимагають максимального розкриття продихів, а необхідність економного витрачання води – їх закриття. Стан стом рослин є в цьому плані лавіруванням, компромісом між “спрагою” і “голодом”.

Однією з найважливіших особливостей транспірації, як біологічного процессу, є її автономне регулювання живою рослиною. При цьому рослини виявляють здатність скорочувати розмір водовтрат при недостатньому надходженні води до поверхонь, з яких відбувається випаровування. Ця здатність виявляється незалежно від того, з якої поверхні йдуть водовтрати – через продихи або через кутикулу. Тому цей механізм називають позапродиховим регулюванням транспірації. Він однаковою мірою регулює розмір продихової та кутикулярної втрати води.

Позапродихове регулювання транспірації полягає у тому, що при підсиханні клітин листа транспіраційна віддача води в атмосферу прогресивно зменшується. Продихова транспірація регулюється шляхом відкриття й закриття продихових щілин.

Одним із провідних чинників, що визначають розмір транспірації, є сонячна радіація. Дефіцит вологості повітря, що має місце при посухах і суховіях, є одним із найбільш небезпечних для водопостачання рослин зовнішніх чинників. У наслідок цього водовтрати рослин шляхом транспірації здебільшого визначаються дефіцитом вологості повітря. Суттєво позначаються на водному балансі рослин і особливості їхнього мінерального живлення. Оцінюючи значення зовнішніх чинників в цілому, слід наголосити, що найбільшу добову і сезонну мінливість транспірації викликають режим сонячної радіації і дефіцит вологості повітря.

Водовтрати у рослин відбуваються не лише в період вегетації. Узимку, коли більшість деревно-чагарникових рослин знаходиться у безлистому стані, транспірація не припиняється і за від'ємних температур повітря.

Найбільш сприятливі умови для життєдіяльності рослин з погляду співвідношення поглинання води з ґрунту, транспірації та фотосинтезу складаються в уранішні години. У цей час втрати води ще невеликі, а умови для фотосинтезу гарні.

Ключові аспекти залежності транспірації від впливу екологічних чинників детальніше розглянуті у підрозділі 7.3.

Наступний розділ:

Ріст і розвиток


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Транспірація“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація
  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами