• б) дефіцит у тканинах рослин речовин, необхідних для розвитку патогенна;
• в) здатність утворювати навколо ураженої ділянки листка або стебла особливу захисну тканину, яка перешкоджає подальшому поширенню інфекції.
Сучасними дослідженнями показано, що у рослин досить добре розвинена система рецепції, яка дозволяє пізнавати зовнішні впливи. Рослини не мають здатності переміщуватися у просторі, але добре “розуміють” інформацію, що надходить ззовні, і адекватно на неї реагують. Тільки це реагування не механічне або акустичне, як у тварин, а фізіолого-біохімічне.
Сигналами, що запускають роботу імунної системи, є еліситори. Еліситори (від англ. elicit – виявляти, викликати) – це біотичні (ендогенні й екзогенні) речовини або абіотичні чинники, що сигналізують рослині про наявність патогена і індукують у рослинах комплекс неспецифічних захисних реакцій (неспецифічний адаптаційний синдром).
До екзогенних біотичних еліситорів належить сама поверхня грибів і бактерій, вірусів, ірунтової мікрофауни тощо. Ендогенні біотичні еліситори є похідними речовин самої рослини, що виникають у ході патологічного процесу (наприклад, олігомери пектину клітинних стінок утворюються в результаті їх деструкції патогеном). До абіотичних еліситорів належать хімічні речовини (солі важких металів, пестициди) або їх суміші і фізичні впливи (випромінювання, перепади температур, механічні ушкодження тощо).
На основі природних речовин, що забезпечують імунітет рослин до патогенів, вдалося синтезувати штучні еліситори. Прикладом таких речовин є препарат емістим.
Емістим є природним продуктом метаболізму симбіонтного гриба Acremonium lichenicola, який виділений з кореня женьшеню і містить ростові речовини цитокінінової і гібереліновоїприроди, в-лактамні антибіотики, циклоспорин С, алкалоїди з фітоалексиновою активністю, ізопреноїди, що гідроксилюються. Емістим сприймається рослиною за дуже низької концентрації, шляхом міжклітинних сигналів у клітинах листків. При цьому активізується комплекс захисних механізмів, що зумовлюють синтез лігніну, суберину, калози, і як наслідок відбувається зміцнення клітинних стінок. Отже, відбувається ланцюг подій: від зовнішнього сигналу через сигнальну систему на клітину до формування захисних реакцій у відповідь та утворення механічних бар'єрів на шляху інфекцій. У результаті рослина набуває неспецифічну стійкість до хвороб і несприятливих погодних умов. При цьому клітинні стінки рослин зміцнюються настільки, що деякі комахи-шкідники не можуть їх прокусити. Попелиці і нематоди різко втрачають інтерес до оброблених рослин і шукають собі інших, "не захищених", жертв.
Незважаючи на досить ефективну систему захисту рослин від патогенів через механізм “еліситор – фітоалексин”, грибні й бактерійні захворювання рослин залишаються досить поширеними. Це пов'язано з тим, що патогенні організми еволюціонують й удосконалюють способи паразитування. Таких способів нині встановлено досить багато. Патогени можуть взагалі не виробляти еліситорів, маскувати еліситори, “підробляючи” їхні молекули під молекули рослини-хазяїна, синтезувати еліситори нового типу, проти яких рослини ще не навчилися виробляти фітоалексини, і, нарешті, патогенні організми виробляють супресори, які блокують або затримують вироблення рослиною-хазяїном захисних речовин.
Антропогенні чинники середовища
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини“ на сторінці 3. Приємного читання.
