Нерідкими є й випадки коменсалізму, коли, наприклад, окремі особини рослин виконують роль “рослин-нянь”. Вони полягають в тому, що дорослі особини рослини створюють навколо себе особливе екологічне середовище – фітогенне поле, у межах якого проростання насіння та ріст і розвиток сходів є більш успішними. Одним із перших Т. МакОліфе в 1984 році в пустелі Сонора (США) виявив, що навколо дорослих особин деревоподібного кактуса опунції краще за все приживаються сходи й молоді рослини інших дидів кактусів (мамілярії, ехіноцеєусата ін.). Виявилося, що в цьому разі опунція як рослина-няня захищає своїми колючками молоді рослини від травоядних тварин. У пустелях Мексики фахівці встановили, що великі рослини кактусів є рослинами-нянями відносно сходів молочаю, унаслідок зменшення їхнього перегрівання прямими сонячними променями й підвищення вологості ґрунту, що сприяє фотосинтезу і водному балансу у цих молодих особин.
Відомі випадки, коли нянями є не окремі особини, а їх популяція в цілому. Зокрема, сходи й молодий підрост ялини звичайно тіньолюбиві і не виносять прямого сонячного освітлення. Тому на зрубах у ялинових лісах відновлення ялини ускладнене: її молоді рослини швидко гинуть. Однак після заростання вирубки березою і осикою ситуація змінюється. У тіні під наметом цих рослин створюються сприятливі умови для перебігу всіх фізіологічних процесів у молодих ялинок, і вони тут успішно приживаються. У результаті на зрубі поступово відновлюється ялиновий ліс. Отже, дійсно у цьому разі нянями для молодих рослин ялини є не окремі рослини берези або осики, а їхні популяції загалом.
Ефект популяційних нянь часом докорінно змінює рослинний покрив. В умовах пустель і напівпустель Середньої Азії місцями поширені солонці, на яких нерідко ростуть різні види лободи. У них глибока й потужна коренева система. Крім води, вона поглинає значну кількість солей з соленос ного шару – переважно хлоридів. Ці солі накопичуються в стеблах і листках лободи, а після їхнього засихання й обпадання потрапляють на поверхню ґрунту. Засолення верхнього горизонту ґрунту сприяє поселенню на таких ділянках галофітів – солянок і солеросів. Вигляд рослинного покриву поступово змінюється, а солонець перетворюється на солончак.
Дія рослин-нянь на сусідні рослини не обмежується зміною екологічного середовища в сприятливому для них напрямі. Іноді рослини-няні виділяють в повітря і в ґрунт особливі хімічні речовини – кайрамони, які сприятливо впливають на перебіг фізіологічних процесів у сусідніх рослин.
До явищ мутуалізма належить і мікотрофність зелених рослин, яка полягає в зрощенні коренів рослин з гіфами деяких фунтових фибів. У процесі життєдільності рослина виділяє в фунт через коріння близько 10% синтезованих органічних речовин. Завдяки цьому гриб отримує від рослини-хазяїна амінокислоти, вуглеводи, деякі фітогормони (ауксин) і вітаміни групи В. У свою чергу мікоризний гриб істотно підвищує забезпеченість рослини водою, фосфором, а також допомагає засвоювати важко розчинні сполуки азоту. Таке взаємовигідне співіснування називають мікоризою. Підраховано, що завдяки їй корені рослин поглинають з ґрунту майже в 15 разів більше води і мінеральних речовин. Тому в мікоризних рослин усі фізіологічні процеси відбуваються ефективніше, рослини краще ростуть і відрізняються підвищеною стійкістю до стресів.
Відомі три тили мікоризи: ендотрофна, ектотрофна і ектоевдотрофна. Вони досить часто зустрічаються як у трав, так і у дерев (рис. 11.3).
Серед голонасінних мікоризними є близько 70% видів, у покритонасінних до 80–90% видів. Абсолютно не мають мікоризи водні рослини. Серед вищих спорових мікориза не характерна для плаунів і хвощів. Серед покритонасінних мікоризи, зокрема, не мають осокові, хрестоцвітні, макові, гвоздичні, лободові. Деякі квіткові рослини взагалі не можуть нормально розвиватися за відсутності мікоризи (наприклад, орхідні). їх називають облігатно-мікотрофними.
Особливою формою мутуалізме є співіснування коренів бобових рослин (а також деяких рослин з інших родин) з бульбочковими бактеріями (рис. 11.4). Ці бактерії здатні фіксувати атмосферний молекулярний азот, переводячи його у зв'язаний стан. При цьому частина азотистих сполук, що утворилися, засвоюється вищою рослиною. У свою чергу, бактерії використовують речовини, що знаходяться в її
Рис. 11.3. Екотрофна мікориза на корені дуба (а), ендотрофна мікориза в клітинах кореня зозулинця (б – рання фаза, в – пізня фаза)
Рис. 11.4. Бульбочкові бактерії на корені люпину
коренях. Цей симбіоз дуже важливий для сільського господарства, оскільки сприяє підвищенню життєвості і врожайності культурних рослин, а також збагачує ґрунт доступними сполуками азоту.
У цілому, фітогенні чинники, впливаючи на фізіологічні процеси рослин або негативно, або позитивно, істотно змінюють рівень їхнього метаболізму, росту і розмноження. У посівах для того, щоб допомогти рослинам протидіяти впливу негативних фітогенних чинників доводиться вдаватися до ручного чи до механічного знищення бур'янів (прополки, культивації), або використовувати особливі хімічні препарати – гербіциди, які вибірково пригнічуюють або знищують сегетальну рослинність.
Зоогенні чинники
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин“ на сторінці 3. Приємного читання.
