Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин

Екологічна фізіологія рослин

У разі близького розташування особин вони можуть справляти одна на одну суто механічні впливи. Так, на зрубах на місці соснових лісів часто одночасно відновлюються сосна і береза. При сильному вітрі взимку гнучкі гілки берези, розгойдуючись, збивають ХВОЇНКИ з молодих сосен, розташованих поблизу.

Конкуренція за простір між двома видами Paramecium

Рис. 11.1. Конкуренція за простір між двома видами Paramecium

Нерідко надземні частини сусідних рослин конкурують за світло і вуглекислий газ, а їх корені в ґрунті – за воду і елементи мінерального живлення. Дефіцит цих важливих ресурсів, які "розділяються" між рослинами, призводить до порушення фотосинтезу, водообміну, багатьох метаболічних процесів. У природних фітоценозах конкуренція за простір і ресурси часто викликає пригнічення одних рослин іншими. У посівах уникнення такої конкуренції досягається шляхом оптимізації просторового розміщення культурних рослин. При цьому вельми важливим є визначення норми висіву насіння й способу розташування особин. Завдяки врахуванню цих показників стає можливим сформувати посіви із такою щільністю культурних рослин, за якої вони не чинять негативного впливу одна на одну і одночасно на полях не залишається прогалин, які б заростали бур'янами.

Фітогенні чинники не лише впливають на розподіл ресурсів між сусідніми рослинами, вони також нерідко змінюють умови місцезростань так, що останні стають або сприятливими для сусідніх рослин, або, навпаки, несприятливими.

Відомо, що у хвойних лісах процеси розкладання відбуваються повільно, оскільки у хвої специфічний хімічний склад: вона містить багато лігніну і смол, тому гумус, що утворюється, має кислу реакцію. Це робить такий ґрунт несприятливим для рослин, пристосованих до росту на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією.

Особливою формою конкуренції між рослинами є алелопатія. Це біологічна здатність рослин виділяти в довкілля хімічні речовини, які шкідливі для сусідніх рослин. У загальному вигляді такі речовини називають колінами. Важливі дослідження з вивчення алелопатії виконані С.І. Чернобривенко і А.М. Гродзинським, які на величезному фактичному матеріалі показали значущість алелопатії як механізму взаємодії між рослинами.

В основному алелопатично активними хімічними сполуками є ефірні олії, органічні кислоти та ін. Вони можуть виділятися як надземними частинами рослин у повітря, так і коренями в ґрунт. За даними Н.П. Клишонога (2008), речовини, які виділяються, справляють пригнічуючу дію на такі бур'яни, як лобода біла, щетинник зелений та ін.

Часом токсичними виявляються не лише кореневі виділення, а й опале листя, стерня.

Вважається, що у посівах неприбрані залишки урожаю позитивно впливають на родючість ґрунту, збагачуючи його органічними та мінеральними елементами, необхідними для росту і розвитку рослин, які вирощуються на цьому полі в подальші роки. Проте показано, що пожнивні залишки, розкладаючись на поверхні ґрунту або в його глибині, часто вивільняють фітотоксичні речовини. Це впливає на продуктивність наступних культур на цій ділянці поля. Наприклад, у післяжнивних залишках вівса, пшениці, рису, сорго й кукурудзи знаходяться фенолкарбонові кислоти (кумарова, бузкова, ванілінова, ферулова і оксибензойна), які пригнічують ріст проростків пшениці. Було доведено, що гречка – поганий попередник для гороху саме через токсичність її пожнивних залишків для цієї культури.

До важливих явищ пригнічення фізіологічних процесів з подальшим зниженням життєвість рослин належать паразитизм і напівпаразитизм. Серед видів вищих рослин є рослини-паразити, suci підтримують своє існування цілком за рахунок метаболитів рослини-хазяїна, і напівпаразити, що зберігають зелене листя, але присмоктуються коренями до рослини-хазяїна і в такий спосіб одержують від неї воду й органічні речовини. Повним паразитом є рослини вовчка, які прикріплюються до коренів соняшнику і повністю живуть завдяки йому (рис. 11.2). Особини вовчка повністю позбавлені зеленого листя, не здійснюють фотосинтез, у них немає й розвиненої кореневої системи. Вони дуже виснажують соняшник, і його врожайність помітно знижується.

Іншою паразитичною рослиною в Україні є повитиця. При проростанні її насіння первинний корінець частково занурюється в ґрунт і здійснює обертальні ростові рухи, орієнтуючись на біохімічні речо-

Ліворуч – загальний вигляд рослин вовчка соняшникового, справа – схема, що ілюструє спосіб прикріплення вовчка до коренів соняшнику за допомогою присосків

Рис. 11.2. Ліворуч – загальний вигляд рослин вовчка соняшникового, справа – схема, що ілюструє спосіб прикріплення вовчка до коренів соняшнику за допомогою присосків

вини, які продукує рослина-хазяїн. Після досягнення контакту із нею корінець повитиці засихає, але активно росте її стебло, яке обвивається навколо стебел рослини-хазяїна і за допомогою спеціальних присосків витягає з них поживні речовини. Особливо шкідлива повитиця в посівах конюшини, де вона не просто виснажує особини культурної рослини, але часто призводить до їх повного засихання.

З напівпаразитів на луках досить поширені різні види родів очанка і перестріч. У цих рослин є зелені листки, вони здійснюють фотосинтез, але прикріплюючись до рослин-хазяїв вони їх виснажують і знижують у них рівень продукційного процесу.

Конкурентні стосунки у будь-яких формах послабляють їх учасників, тому в процесі формування рослинних угруповань виробилися механізми пом'якшення шкоди від конкуренції для фізіологічних процесів в організмах рослин, що взаємодіють. Основний з таких механізмів – це неспівпадання реалізованих екологічних ніш. Це досягається завдяки незбіганню у видів екологічних амплітуд, їхньої приуроченності до різних місцезростань або до різного часу використання спільної території. Так, у листяних лісах конкуренція між деревами і лісовими травами пом'якшена завдяки розташуванню їхніх кореневих систем у різних горизонтах ґрунту. Лісові ефемероїди (представники родів анемона, пшінка, проліска) уникають конкуренції за світло й вуглекислий газ і підтримують високий рівень фотосинтезу завдяки ранньому початку вегетації, так що на той час, коли в дерев й інших видів лісових трав сформуються листки, ефемероїди повністю проходять цикл вегетації, устигають відквітувати і дати плоди.

Фітогенні екологічні чинники у ряді випадків чинять позитивний вплив на рослини. Таких ситуацій у світі рослин набагато більше, ніж прийнято вважати.

Стосунки типу мутуалізму полягають, як правило, у зміні екологічних чинників місця існування у сприятливий бік для сусідніх рослин або одного й того самого біологічного виду, або рослин інших видів. Це призводить до поліпшення у рослин показників росту і формоутворення завдяки кращій доступності ресурсів й оптимізації умов росту. Відповідно покращується процес репродукції. Найбільш поширеними і типовими є такі позитивні фітогенні впливи, як “ефект групи” і “рослини-няні”.

Ефект групи полягає у тому, що нерізко рослини одного виду при їх розташуванні групами отримують переваги. Основна з них полягає в поліпшенні запилення, а, отже, утворення плодів і насіння. Поодинокі й далеко розташовані одна від одної анемофільні особини мають значно менше шансів на результативне запилення порівняно з їх груповим ростом. Позитивна роль розміщення групами виявляється і у видів, які запилюються комахами. Багаторазово було доведено, що бджоли, як і інші види тварин-обпилювачів, краще відвідують групи квітуючих рослин. Витрати енергії в комах на перельоти з однієї квітки на іншу для збору нектару або пилку в цьому разі істотно знижуються порівняно з ситуаціями, коли рослини розташовані поодиноко й далеко одна від одної. Так, в одне із спостережень за кущами калини було показано, що при їхньому розміщенні групою зав'язування плодів виявилося на 22,7% більшим порівняно з кущами, які були розташовані поодиноко.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зелені рослини – особлива форма життя

  • Середовище існування рослин

  • Залежність фізіологічних процесів від інтенсивності дії екологічного чинника

  • Біотичні чинники

  • Клітина – базовий осередок процесів життєдіяльності

  • Мембранні системи клітини

  • Цитоплазма

  • Ядро

  • Ферменти. Залежність ферментативної активності від екологічних чинників

  • Класифікація ферментів

  • Основні фізіологічні і біохімічні процеси в рослинах

  • Пігментна система зелених рослин

  • Хімізм фотосинтезу

  • Темпові реакції фотосинтезу

  • Дихання

  • Мінеральне живлення

  • Поглинання мінеральних речовин рослинами

  • Водний режим

  • Роль ґрунту у водопостачанні

  • Проведення води по рослині

  • Транспірація

  • Ріст і розвиток

  • Спокій у житті рослин

  • Регулювання процесу росту рослин

  • Розвиток рослин

  • Адаптації у рослин

  • Концепція стресу в рослин

  • Стійкість до дії стресових чинників

  • Концепція адаптивних стратегій у рослин

  • Життєві форми рослин

  • Еколого-ценотичні групи

  • Режим освітленості як екологічний чинник

  • Адаптація пігментної системи до умов освітлення

  • Взаємодія екологічних чинників і фотосинтез

  • Повітря як екологічний чинник

  • Механізми зв'язування вуглекислого газу

  • Вплив кисню на фізіологічні процеси рослин

  • Екологія водообміну в рослин

  • Поглинання води як екологічно обумовлений процес

  • Транспірація і її залежність від екологічних чинників

  • Фізіологічні основи посухостійкості рослин

  • Водний дефіцит

  • Посухостійкість

  • Вчення про критичні періоди

  • Регулювання водного режиму рослин у посівах при зрошуванні

  • Дія надлишкової вологості на фізіологічні процеси у рослин

  • Температура як екологічний чинник

  • Фотосинтез

  • Стійкість рослин до підвищених температур

  • Холодостійкість рослин

  • Морозостійкість рослин

  • Зимостійкість рослин

  • Ґрунт і його роль у життєдіяльності рослин

  • Механічний склад ґрунту

  • Кислотність ґрунту

  • Вологоємкість і водопроникність

  • Температура ґрунту

  • Засолення ґрунту

  • Реагування рослин на комплекс екологічних чинників

  • Екологічний оптимум

  • Біотичні чинники середовища і їхній вплив на фізіологічні процеси у рослин
  • Зоогенні чинники

  • Вплив патогенних грибів і мікроорганізмів на рослини

  • Антропогенні чинники середовища

  • Радіоактивне забруднення

  • Забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів при промисловому і сільськогосподарському виробництві

  • Механічне забруднення природного середовища

  • Забруднення пестицидами