Як правило, чим вище концентрація ґрунтового розчину, тим менше рослина поглинає з нього мінеральних речовин.
Рослин розрізняють за здатністю до накопичення конкретних мінеральних елементів. За Т.В. Чирком (2002) види, які акумулюють той чи інший елемент навіть в умовах його відносного дефіциту в ґрунті, називаються акумуляторами. Види, що накопичують елемент прямо пропорціонально його рівню в середовищі, називаються індикаторами. їх використовують при фітоіндикації екологічного стану територій і в біомоніторингу. Рослини, у яких рівень мінерального елемента тривалий час залишається на низькому рівні навіть за його надлишку в ґрунті, називаються відбивачами.
2. Урівноваженість ґрунтового розчину полягає в тому, щоб іони мінеральних речовин знаходилися у ньому в оптимальному співвідношенні. Відомо, що окремий іон будь-якої мінеральної речовини в чистому вигляді для рослин є токсичним. Однак якщо в ґрунтовому розчині знаходиться суміш різних іонів, то вони пригнічують токсичну дію один одного. Цей ефект дістав назву антагонізму іонів. Створення урівноважених розчинів є дуже важливим для розроблення систем живлення рослин, в тому числі і при вирощуванні культур на поживних розчинах в дослідах або при гідропоніці.
Гарними антагоністами один для одного є пари іонів кальцій/ натрій, кальцій/магній, мідь/залізо, молібден/залізо, молібден/ман- ган та ін. Крім антагонізму іонів, відоме явище синергізму іонів, яке полягає у тому, що один іон підвищує поглинання і позитивну дію іншого іона. Нерідко говорять про адитивність іонів – у тому разі, якщо вони доповнюють один одного. Завдяки адитивності іонів можна покращувати умови мінерального живлення рослин, не підвищуючи доз мінеральних добрив, а забезп ечуючи урівноваженість ґрунтового розчину.
• 3. Буферність ґрунтового розчину проявляється у його здатності зберігати значення pH при внесенні до нього кислих або лужних сполук. Це дуже важлива властивість. Певною мірою вона дозволяє використовувати у якості добрив кислі або лужні солі.
• 4. Токсичні речовини в ґрунтовому розчині. Ґрунтовий розчин містить не лише іони біогенних мінеральних речовин. У ньому є й багато інших хімічних сполук. Для рослин особливо важлива наявність у ґрунтовому розчині речовин, токсичних для живих клітин коренів. Відомо, що токсичну дію справляють у високих концентраціях іони багатьох макро- і мікроелементів. Особливу небезпеку становить забруднення ґрунту радіоактивними речовинами і різними викидами промислових підприємств.
У цілому, властивості ґрунтового розчину мають бути оптимальними для рослин. Це одна з важливих умов для успішного перебігу в них фізіологічних процесів.
На нестачу елементів мінерального живлення в цілому або на дефіцит одного з макро- або мікроелементів усі види рослин реагують однаково: у них знижується рівень фотосинтезу, вони гірше ростуть, мають менший розмір, урожай насіння і плодів помітно нижчий за типовий. Проте є й специфічні ознаки дефіциту кожного з елементів живлення: вони виявляються у змінах форми пагонів і листків, у забарвленні листків, у їх деформації. Основними такими загальними ознаками в усіх видів рослини є такі:
• дефіцит нітрогену – листки за забарвленням блідо-жовті, дрібніші за розміром, ніж типові, раніше жовтіють і обпадають;
• дефіцит фосфору – листки мають темно-зелене, блакитнувате або червонувате забарвлення, по краях часто засихають;
• дефіцит калію – листки набувають жовто-бурого забарвлення, зморшкувасті, краї їх закручуються вниз;
• дефіцит кальцію – засихають і відмирають бруньки, відмирають кінчики коренів;
• дефіцит магнію – краї листків набувають жовтого, червоного або фіолетового забарвлення. Таке забарвлення листка виявляється і між жилками;
• дефіцит заліза – листки світло-зелені, на них з'являються світлі ділянки між жилками, це так званий хлороз листків;
• дефіцит міді – на кінцях листків білі ділянки, загальний хлороз листків;
• дефіцит бору – відмирають бруньки і кінчики коренів. Цвітіння не настає або дуже мізерне. Листки обпадають дуже рано.
У кожного з видів рослин у змінах характеру і забарвлення листків за нестачі елементів мінерального живлення є свої характерні особливості. На цьому заснований метод так званої листкової діагностики, який дозволяє, не вдаючись до складних хімічних аналізів ґрунту або тканин рослини, за змінами листків оцінювати, який саме елемент мінерального живлення міститься у ґрунті цього поля в недостатній кількості.
У рослин добре розвинені фізіологічні й морфологічні адаптації до дефіциту біогенних мінеральних речовин. Відомо, що на бідних ґрунтах корені ростуть швидше, активніше галузяться і несуть більше кореневих волосків. Завдяки хемотропізму ріст коренів у цих випадках орієнтований на ті ділянки ґрунту, де концентрація поживних речовин вища. Іншим способом вирішення проблеми дефіциту елементів живлення служить секреція в різосферу ферментів. Для мінерального живлення найбільш важливі нітратредуктаза, що бере участь у відновленні нітрату, і фосфатаза, яка в кислому середовищі гідролізує нерозчинні поліфосфати ґрунту, переводами їх в активний стан.
Позитивно впливають на ріст рослин на бідних ґрунтах наявність гумусу в ґрунті й органічні добрива. У разі вирощування рослин на органічних добривах їх продуктивність може бути вищою, ніж на еквівалентному за елементним складом мінеральному субстраті. У більшості випадків вищі рослини, залишаючись зеленими автотрофними організмами, отримують додаткове азотне живлення завдяки симбіотичним зв'язкам з грибами або бактеріями, які поселяються в різосфері або безпосередньо в коренях.
Отже, проблема дефіциту елементів мінерального живлення вирішується рослинами найрізноманітнішими способами: від посилення дії на ґрунт, реалізації механізмів активізації включення мінеральних елементів в метаболізм і до утворення угруповань з іншими організмами й навіть переходу на гетеротрофний спосіб живлення.
Кислотність ґрунту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механічний склад ґрунту“ на сторінці 3. Приємного читання.
