Залізо входить до складу ферментів, які регулюють синтез хлорофілу. У разі його нестачі рослина втрачає зелений колір, її листки набувають блідо-жовтого забарвлення. Це явище називають хлорозом. Найбільш схильні до хлорозу каштан, біла акація, ялиця. Через низький вміст хлорофіла такі рослини не можуть рости за умов сильного освітлення. Вони поводяться як тіньові рослини.
Мікроелементи цинк, манган, бор і мідь входять до складу низки ферментів, що забезпечують фотосинтез й інші фізіологічні процеси. Молібден і кобальт – компоненти нітрогенази і нітратредуктази – відіграють важливу роль в нітрогенному обміні. Цинк активує такі важливі ферменти, яко ксидоредуктази, трансферази, гідролази, ліази, ізомерази і сингази. Бор небхідний для росту пилку, утворення квіток і плодів, проростання насіння.
На підставі наведених фактів абсолютно зрозумілим стає велике значення хімічного складу ґрунту і раціональної системи добрив для забезпечення життєдіяльності рослин. Висока родючість ґрунту- найважливіша умова інтенсивного фотосинтезу. Особливо швидку реакцію у відповідь у вигляді підвищення рівня фотосинтеза дає позакореневе внесення мінеральних добрив. Коли мінеральні елементи потрапляють на листки вони найшвидше засвоюються клітинами мезофіла.
Умови мінерального живлення рослин значною мірою змінюють співвідношення між різними продуктами фотосинтезу. Особливо виразно виявляється дія нітрогену і фосфору. Вирощування рослин на низькому фоні нітрогену сприяло зростанню серед продуктів фотосинтезу частки вуглеводів. Азотні добрива вже на ранніх етапах асиміляції завжди призводять до чіткого збільшення серед продуктів фотосинтезу частки білкових речовин. Фосфорне голодування зелених рослин за Загальної депресії фотосинтезу, аналогічно дефіциту нітрогена, призводить до посилення вуглеводної спрямованості фотосинтезу. Значний вплив на фізіологічні процеси рослин чинять й інші макро- і мікроелементи. Іони калію збільшують інтенсивність дихання, а нітрат-іони, навпаки, зменшують. Іони магнію активують фермент енолазу, іони калію – ацетил-Ko-фермент, іони мангана-пероксидазу.
У результаті мінеральні речовини ґрунту і їхня доступність для рослини виявляються провідним компонентом, який визначає родючість ґрунту. У неї включаються такі його основні параметри:
• 1) валова кількість мінеральних речовин у ґрунті;
• 2) кількість мінеральних речовин ґрунту, що знаходяться в доступній для рослин формі;
• 3) рівень розвиненості мікрофлори. У середньому в орних ґрунтах міститься близько 6–7 т/га різноманітних мікробів. Вони виконують найважливішу роботу з мінералізації органічних речовин і тим забезпечують колообіг мінеральних речовин в агросфері;
• 4) кількість у ґрунті гумусу, тобто високомолекулярних органічних речовин – білків, лігніну, целюлози, дубильних речовин та ін. Гумус безпосередньо коренями рослин не поглинається і не є джерелом мінерального живлення для рослин, але він служить як депо речовин, покращує життєдіяльність кореневих систем;
• 5) співвідношення у ґрунті основних мінеральних речовин. Оптимальним з фізіологічної точки зору вважається таке співвідношення, за якого вдається отримати найбільш високий урожай рослин. Як стандарт при визначенні оптимального співвідношення мінеральних речовин береться нітроген і по відношенню до нього оцінюють оптимальну кількість фосфору і калію.
Важливим чинником ґрунтового живлення рослин є поминальна здатність ґрунту (ПЗҐ). Під ПЗҐ мають на увазі здатність ґрунту утримувати різні речовини. Стосовно мінерального живлення рослин ПЗҐ – це здатність ґрунту утримувати іони й молекули, що включають макро- і мікроелементи.
Згідно з дослідженннями К.К. Гейдройца ПЗҐ ґрунту поділяються на такі види:
• 1. Механічна ПЗҐ, яка охоплює систему ґрунтових капілярів, в яких у вигляді суспензії утримуються ґрунтовий розчин, мікроби і частинки гумусу.
• 2. Фізична ПЗҐ полягає в здатності адсорбувати на поверхні фунтових частинок різні мінеральні речовини. Чим дрібнішими є фунтові частинки, тим фізична ПЗҐ вище. У середньому одна склянка орного фунту має здатну до адсорбції поверхню площею в 1,5 га.
• 3. Фізико-хімічна ПЗҐ пов'язана з фунтовими колоїдами, частки яких за рахунок електричного тяжіння утримують навколо себе іони мінеральних речовин. Як зазначалося вище, фунтові колоїди мають в основному негативний заряд і тому в найбільшій кількості утримують катіони. Особливо активно утримуються двовалентні катіони, менш міцно – одновалентні. Усі такі іони доступні для коренів рослин, але при цьому вони не вимиваються водою з фунту. Тому висока фізико-хімічна ПЗҐ є найважливішим чинником гарного мінерального живлення рослин.
• 4. Хімічна ПЗҐ полягає в утворенні нерозчинних у воді сполук мінеральних речовин.
• 5. Біологічна ПЗҐ полягає у зв'язуванні мінеральних речовин фунтовою мікрофлорою, що робить їх тимчасово недоступними для рослин.
У середньому у орних земель із загального фонду мінеральних біогенних елементів близько 98% міститься в органічній речовині фунту та у фунтових мінералах, близько 2% адсорбовано фунтовими колоїдами і тільки 0,2% знаходиться в фунтовому розчині. Гумус і тонкодисперсна фракція фунту є основним депо для мінеральних елементів. Проте фунтовий розчин є саме тим середовищем, з якого корені рослин отримують основну кількість мінеральних речовин. Тому властивості фунтового розчину винятково важливі для мінерального живлення рослин. До таких властивостей належать:
1. Концентрація ґрунтового розчину. Вона визначається у першу чергу кількістю мінеральних речовин у фунтовому розчині. Залежить від початкової родючості фінту, внесення мінеральних добрив, режиму опадів. Природно, що конценфація фунтового розчину є вищою при високих дозах мінеральних добрив і в суху погоду. Для концентрації фунтового розчину важливо, щоб його осмотичний потенціал не перевищував осмотичний потенціал клітин коренів. Інакше клітини віддаватимуть воду в фунт і через їхнє висушення почнеться відмирання кореневої системи.
Узагалі не слід вважати, що підвищення конценфації фунтового розчину, навіть у допустимій амплітуді, є сприятливим для рослин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механічний склад ґрунту“ на сторінці 2. Приємного читання.
