До кріопротекторів належать і багатоатомні спирти: гліцерол, сорбітол, манітол, амінокислоти, наприклад пролін, який здатний замінювати воду в оболонці гідрата білків. Утворення цих сполук призводить до зниження точки замерзання цитоплазми. У такий спосіб клітини захищаються від утворення внутрішньоклітинного льоду й надмірного обезводнення. Накопиченню кріопротекторів сприяє режим знижених, але позитивних температур і перехід рослини в стан спокою. Підвищений вміст вільних цукрів у рослинах (зокрема, в озимих злаків у вузлах кущіння) є важливою передумовою стійкості рослин до заморозків і взагалі до зимівлі.
У цей період змінюються фізичні й хімічні властивості мембран у напрямі збільшення вмісту ненасичених жирних кислот. Чим стійкішою є рослина, тим вищий індекс ненасиченості подвійних зв'язків жирних кислот ліпідів. При загартовуванні підвищується вміст ліпідів, мембранних фосфоліпідів і збільшується їхня ненасиченість. При цьому також відбувається масштабна перебудова дихання: знижуються інтенсивність поглинання кисню і дихальний коефіцієнт, збільшується активність дегідрогенази, що супроводжується появою нових ізоферментів (пероксидаз, каталаз, поліфенолоксидаз, цитохромоксидаз).
Третій етап полягає в переведенні води з клітини у міжклітинники, що забезпечує при охолодженні цілу низку переваг: підвищуються в'язкість протопласта й осмотичний потенціал клітинного соку, а кристали льоду, що утворилися в міжклітинниках, не ушкоджують живого вмісту клітин, як це відбувається, коли кристали льоду утворюються безпосередньо в цитоплазмі, руйнуючи мембрани і органели. Виявлені особливі білки-антифризи, які сприяють виведенню води з клітин у міжклітинники. Вони ж перешкоджають проникненню кристалів льоду з міжклітинників у клітини. Важливу роль для остаточного завершення загартування відіграє вітрифікація – замерзання води без утворення кристалів льоду.
У сукупності при здійсненні цих процесів у природних умовах лід у клітинах не утворюється до температури –40°С. А якщо всі три етапи пройшли нормально, то, як показали штучні експерименти, рослини без шкоди можуть витримувати зниження температури навіть до –195 °С. Слід мати на увазі, що осінньому загартовуванню рослин сприяє сонячна погода без зайвої кількості опадів. І, навпаки, ускладнює його надлишок в ґрунті азоту і фосфору, а також кислий ґрунт, що погано аерується.
Важливу роль у морозостійкості відіграє створення тепла самою рослиною. Відомо, що при замерзанні води виділяється 331,6 Дж енергії на кожен грам води. Тому високе обводнення тканин є захистом від швидкого замерзання. Вважається, що активне заповнення водою квітконосів дозволяє лобелії вночі при заморозках до -7 °С зберігати температуру тканин вищою за 0 °С. Виявилося, що морозостійкі сорти яблуні, порівняно з неморозостійкими, містять більше води в тканинах. Корисним у зв'язку з цим виявляється прийняте на практиці рясне обприскування водою на ніч овочевих і декоративних культур перед настанням заморозку. Підвищує температуру тканин і активізація дихання. У озимих культур активне дихання клітин у зоні вузлів кущіння дозволяє зберігати в них позитивну температуру. У квіток Symphocarpus активність дихання настільки велика, що за нічної температурило –15°С, температура тканин квітки не падає нижче +10°С.
Рослини, які ростуть в холодному кліматі, мають вишу інтенсивність дихання, ніж рослини помірної зони, а найнижча інтенсивність дихання реєструється у рослин із вологих тропічних лісів. Підвищення активності дихання сприяє збільшенню продукування АТФ як енергетичного матеріалу, що забезпечує весь комплекс біохімічних адаптацій рослин до знижених температур.
Зимостійкість рослин
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Морозостійкість рослин“ на сторінці 2. Приємного читання.
