У процесі еволюції в усіх рослин виробилася система антиоксидантного захисту. Її складовою є синтез спеціальних ферментів – катапази, різноманітних пероксидазаз та ін. Особливо важливий фермент супероксиддисмутаза. Цей фермент забезпечує інактивацію активного кисню за схемою
Отже, активний кисень перетворюється на його звичайну форму, а перекис водню руйнується каталазою.
Антиоксидантним захистом є і процес підвищення вмісту вітамінів С і Е. Так, вітамін С успішно взаємодіє з перекисами і активною формою кисню і тим знижує їхню концентрацію в клітинах.
Нині отримані трансгенні рослини, що містять гени, які підвищують рівень антиоксидантного захисту. Такі рослини виявилися значно стійкішими до посухи і деяких інших видів екологічного стресу.
Згідно з сучасними даними, отриманими Д. Моліньє із співавторами (2000), стреси підвищують мінливість ДНК рослин, що робить генетичні механізми більш динамічними. Завдяки цьому стійкість до стресу може передаватися наступним поколінням.
Забезпечення стійкості рослин шляхом синтезу стресових білків, АБК й інших захисних речовин свідчить про те, що адаптації є не лише енергетично витратними, а й витратнішим метаболічно. Необхідність у синтезі захисних речовин змушує рослини спрямовувати на це матеріальні ресурси, в наслідок чого ростові і формотвірні процеси сповільнюються, рослини стають меншими за розмірами та менш продуктивними.
На основі вивчення молекулярних і біохімічних механізмів стресостійкості рослин вченими активно розробляються методи захисту рослин від стресу шляхом обробки певними хімічними речовинами. За сучасними даними, ефективною є обробка абсцизовою кислотою, цитокініном, брасиностероїдами і саліциловою кислотою (Шакірова, 2001). Йде активний пошук й інших препаратів.
Рівень стійкості й реагування на стресс визначається біологічними особливостями видів та їхнім генотипом. Рослини, що розрізняються за стійкістю, зазвичай на стресові дії реагують однотипно, але суттєво відрізняються за швидкістю фізіологічних і структурних перебудов.
У цілому, система неспецифічного фізіолого-біохімічного захисту рослин від екологічних стресів є досить різноманітною і в межах зони толерантності того чи іншого виду рослини досить ефективною. Вона може бути посилена обробкою рослин певними препаратами і створенням відповідних трансгенних сортів.
Створення трансгенних сортів, стійких до екологічних стресів, нині є напрямом, що активно розвивається. До основних генів, які мають здатність підвищувати стійкість рослин до несприятливих умов, належать такі:
• а) гени, що кодують ферменти, які активізують осмотичні протектори, що підвищує стійкість рослин до посухи;
• б) гени, що кодують білки транспорту іонів;
• в) гени антиоксидантного захисту;
• г) регуляторні гени, які контролюють неспецифічну відповідь на стресові чинники;
• д) гени, що кодують синтез LEA-білків;
• е) гени, що впливають на синтез фіто гормонів;
• ж) гени, що забезпечують синтез шаперонів.
Таблиця 4.1. Трансгенні рослини, стійкі до екологічних стресів
| Назва гена | Тип стійкості | Трансгенні сорти |
| CBF | Холод, посуха | Томати |
| DREB | Засолення ґрунту, посуха, холод | Тютюн, пшениця м'яка |
| NF-Y | Посуха | Кукурудза |
| WRKY | Осмотичний стрес | Рис |
| LOS4 | Засолення ґрунту | Горох |
| TBN | Важкі метали | Тютюн |
| SOD | Оксидантный стрес | Люцерна, кукурудза |
| ACC | Затоплення | Томати |
| AVP1 | Важкі метали | Буряк цукровий |
Як конкретні приклади, за даними Я.С. Колодяжної та ін. (2009), можна назвати гени, наведені в табл. 4.1.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стійкість до дії стресових чинників“ на сторінці 3. Приємного читання.
