Адаптованість рослин до екологічного середовища забезпечується це й властивістю їхніх клітин, яка називається тотипотентністю. Тотипотептність – це здатність молодих клітин диференціюватися в будь- яку з клітин дорослої рослини. У нормі у тварин тотипотентність властива тільки заплідненій яйцеклітині (зиготі), проте в рослин тотипотентність може бути реалізована кожною неспеціалізованою соматичною клітиною. Тотипотентність клітин виявляється в поширеній здатності рослинного організму до відновлення втрачених частин – регенерації. Добре відомим прикладом регенерації є утворення при живцюванні рослин додаткових коренів на зрізаних пагонах.
Необхідність захищати себе від фітофагів зумовила появу у рослин цілої низки морфологічних захисних пристосувань. Це різні шипи й колючки. Сформувалася також лінія біохімічного захисту, яка охоплює утворення в рослинах широкого асортименту різних токсинів, глікозидів і алкалоїдів, біосинтез яких практично повністю відсутній у тварин.
Відрізняються рослини від тварин і за тривалістю росту. Ріст рослин у період вегетації є практично постійним процесом (особливо ріст і галуження кореневих систем), тоді яку тварин він пов'язаний тільки з першими етапами онтогенезу.
Рослини ростуть, тварини переміщуються. Рослини реагують на довкілля формоутворенням, а тварини – зміною поведінки.
Зіставляючи особливості рослин і тварин, слід наголосити, що їжа рослин отримується ними із довкілля поверхнею листків і коренів. Чим більшою є ця поверхня, тим ефективніше відбувається поглинання вуглекислого газу, світла, іонів мінеральних речовин і води. Через це відношення поверхні (s) до об'єму (v) у рослин має тенденцію до максимізації, тобто s/v → ∞. На відміну від цього принцип побудови тіла тварин на основі особливостей їхньої фізіології інший – він спрямований на мінімізацію зовнішньої поверхні: s/v → 0.
У цілому рослини за багатьма параметрами форми і властивостями істотно відрізняються від тварин, але при цьому мають дуже тонко й точно функціонуючі механізми виживання та розмноження. Просто механізми у них не такі, як у тварин.
Відмінності у способі живлення у рослин і тварин виявляється не лише в окремих особин, вони охоплюють і їхні популяції, тобто сукупності особин, у формі яких існують усі види живих організмів.
Положення окремої особини тварин у межах території, яку займає їхня популяція, не фіксоване, тоді як рослини завжди знаходяться в певних локусах популяційного поля й прикріплені до нього кореневою системою. У цьому разі популяційне поле – це територія, на якій більш-менш компактно проживають особини одного таксономічного виду.
В основі всіх особливостей рослин лежать фізіологічні процеси, кожен з них має певну спрямованість і реалізується залежно від екологічних особливостей місця існування. Більшість рослин – багатоклітинні організми, і усі їхні фізіологічні процеси прив'язані до певних клітин та внутрішньоклітинних структур, а також груп клітин, що утворюють рослинну тканину, спеціалізовану на реалізації певної фізіологічної функції. Наприклад, хлоренхіма – процесу фотосинтеза, ксилема – проведенні води і мінеральних речовин.
Середовище існування рослин
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна фізіологія рослин» автора Скляр В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зелені рослини – особлива форма життя“ на сторінці 2. Приємного читання.
