Широко відомими є реформи Петра І щодо перетворення монастирів, яких у 1700-1701 рр.. в Росії нараховувалося 1 201, з яких 965 чоловічих і 236 жіночих.
Як відмічає І. Смолич, одне принципове ядро містилося у всіх розпорядженнях щодо чернецтва, монастирів і їх побуту: прагнення зробити монастирі корисними для держави.
• 30 грудня 1701 р. був виданий царський указ, який встановлював монастирям визначене утримання — по 10 руб. грошима і по 10 чвертей хліба на кожного.
• 1707 р. було підготовлено опис церковних маєтків, уточнений 1710 р.
Відбувалося також перетворення установ, які відали вилученим з церковного управління майном. Указом від 24 січня 1701 р. був створений Монастирський приказ. Матеріальний збиток церкві за перший період діяльності Монастирського приказу (1701-1720 рр.) становив 6 407 дворів.
• 1720 р. Монастирський приказ переведений у відання Синоду; останній встановив, що церковні вотчини від світських управителів занепали.
• 1724 р. Монастирський приказ перейменований на "Камор-кон- тору синодального уряду".
• 25 січня 1721 р. було прийнято Духовний регламент про ченців, який став основним законом, що визначав місце Руської православної церкви в імперії.
Наступники Петра І продовжували реформування у церковній сфері188.
• 29 вересня 1726 р. "Камор-контору синодального уряду" замінила Колегія економії синодального управління.
• 1726 р., за правління Єкатерини І, земські справи та економія всіх церковних маєтків надходили у розпорядження Колегії економії синодального управління.
Указ 1727 р. зобов'язував повідомляти про доходи у Священний Синод, а витрати здійснювати за згоди Колегії.
• 1733 р. Колегія економії синодального управління отримала права Монастирського приказу.
• 15 квітня 1738 р. Колегія економії синодального управління передана з компетенції Синоду до відання Сенату, в якому знаходилася до 15 липня 1744 р.
• 1741 р. архієреї та монастирі отримали право на самостійне розпорядження господарськими справами.
Монастирськими селами мали управляти не монастирські служителі, а відставні офіцери, тобто вводилося управління за участі світських осіб.
• 15 квітня 1744 р. було видано Указ про скасування Колегії та повернення всіх доходів до управління Священного Синоду (за церковними установами у цей період значилися землі з населенням до 1 млн. душ, тобто майже десятої частини всього податного населення в державі).
• 1754 р. почалося складання зведених даних про кількість душ, які лічилися за архієрейськими домами і монастирями. Результати мали наступний вигляд. У 23 єпархіях, які були описані, нараховувалося 647 481 душа чоловічої статі. За найбільшими дев'ятьма ставропігійними монастирями числилося 203 597 душ чоловічої статі. Таким чином, за Єлізаветинськими відомостями, у 20 тис. поселеннях значилося 851 078 душ чоловічої статі.
• 1762 р., 21 березня був виданий Указ Петра ІІІ про вилучення з відання Синоду питань управління церковними і монастирськими маєтками і повернення їх до Колегії економії — органу Сенату.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
