Старообрядці

Економіка та релігія

Общинна форма діяльності є притаманною старообрядництву, яке окремі дослідники вважають подібним до протестантизму.

Дослідник церковного розколу, російський письменник П.І Мельников (Андрій Печерський) відзначав такі його риси, як нерухомість суспільного життя, заперечення всякого прогресу; нелюбов до всього нового, особливо до іноземного; глибока віра у святість і непомильність зовнішнього обряду, який має на собі печатку доніконовської старовини і старої народності.

Але стереотипне уявлення про старообрядців, що відрізняються лише обрядовістю і концентрують діяльність на відстоюванні хресного знамення трьома перстами, вшануванні ікон, написаних за традиційними зразками та боротьбі проти всіх іноземних нововведень, змінюється, якщо дослідити їх внесок у розвиток промисловості й торгівлі.

Так, Петро І надав пільги поморським розкольникам, які заснували в Олонецькій губернії гірничі заводи і відшукали золоті рудники. За часів правління Єкатерини ІІ, яка припинила переслідування старовірів, вони масово повернулися з-за кордону, вийшли з лісів і оселилися в містах, перетворившись на підприємливих і багатих торговців, фабрикантів, ремісників. У Москві та її околицях, Владимирській і Ярославській губерніях з'явилася велика кількість фабрик, що належала розкольникам. Їм також були відведені для поселення родючі землі у Сибіру, Самарській губернії, саратовському Заволжі, Новоросійському краї.

За указом 1764 р. старообрядцям було дозволено приписатися у купецький стан (до указу тим, хто належав до селянської громади, зробити це було практично неможливо). У кінці ХУІІІ — на поч. ХІХ ст. значна частина російських капіталів опинилася у старообрядців.

У сучасній російській історіографії є відомості про зосередження у руках старообрядців дореволюційної Росії 60% всього капіталу держави. Російський дослідник А. Стадников пише, що старообрядці Москви і Московської губернії володіли до середини ХІХ ст. не менш як 75% фабричного виробництва бавовняних тканин, 63% виробництва шерстяних тканин, 23% виробництва сукна.

В Україні старообрядці заселили Поділля, Волинь, Бессарабію, Валахію, з 70-х р. ХУІІІ ст. почали заселяти Київщину.

Старовіри, отримавши землі на умовах довічної оренди, використовували прогресивні методи ведення господарства. Так, зразковим було господарство старообрядців у слободі Красилівка, що відзначав відомий дослідник ХІХ ст. Л. Похилевич: "це невелике село, чудово улаштоване, населене виключно велико росіянами-старообрядцями в один час із замошенськими і чорнобильськими старообрядцями. ... деякі займаються хліборобством, дорого сплачуючи за незручну землю і перетворюючи її на гарну добривом і постійною працею. Але значна частина населення займається торгівлею і промисловістю. У Красилівці можна знайти: землекопів, колодязників, пічників, штукатурів, каменярів, теслярів та інших".

Після відміни кріпосного права поряд з орендними господарствами з'явилися великі латифундії старообрядців-промисловців, вихідців переважно з Стародубщини (Чернігівщини). 1886 р. було прийнято положення про порядок викупу орендованих земельних ділянок у поміщицьких володіннях. Одразу практично в усіх старообрядських слободах Київщини (таких, як Замош'є, Глінна, Покровська, Спаська, Красилівка) почався процес придбання землі під урядову позику.

У Києві 20% від усіх старообрядців становило купецтво. З оголошених на 1849 р. десяти капіталів першої гільдії п'ять належало старообрядцям. Підприємницькою діяльністю уславилися династії Дехтерьових, Попових, сім'ї Бугаєвих, Булишкіних, Самофалових, Істоміних, Кузнєцових, Борисових. У руках київських купців-старообрядців була зосереджена практично вся залізна і залізно-скобяна торгівля міста. Вони мали свої представництва у Вільно, Мінську, Тулі, Бердичеві, Одесі, Харкові та ін.

Старовіри розвивали чавунно-ливарне і мідне виробництво, яке було базою для розвитку харчової (особливо цукрової і винокурної) промисловості, цегляне виробництво тощо. Показовою, наприклад, була діяльність Родіона Дехтерьова, який у 1852 р. побудував передовий на ті часи завод мідних, залізних і чавунних виробів. Завод постачав фільтри та інше обладнання для цукрової промисловості, труби, ректифікатори, парові котли і машини — для винокурної промисловості Правобережної України Він вважався одним з найкращих у Південно-Західному краї та успішно конкурував з аналогічними зарубіжними підприємствами.

Вчений Д. Расков, зазначаючи, що виключна роль старообрядців у торгівлі хлібом, лісом, сіллю, у модернізації текстильної промисловості пояснюється або через внутрішні світоглядні установки, або через зовнішні соціальні умови чи становище "меншості" у суспільстві, розробляє саме перший напрямок.

Він виділив характерні для стилю господарювання риси старообрядців:

• 1. "Мирська аскеза" — сувора етика аскетичного християнства, що передбачає включення підприємницької діяльності у світ священного. До праці слід ставитися так же серйозно, як і до релігійних обрядів. Суворе підпорядкування життєвого устрою правилам християнського життя робило старообрядців більш раціональними. У споживацькій сфері аскетизм накладав жорсткі обмеження: відмову від розкошів і “радощів життя”, неприйняття чуттєвої культури.

• 2. Працелюбність. Більша дисциплінованість і відносна продуктивність надавали старообрядцям переваг при наймі на роботу.

• 3. Ощадливість. Відмова від марнотратства та обмеженість споживання сприяли швидкому нагромадженню капіталів, необхідних для інвестування у нові галузі і розвитку торгівлі.

• 4. Взаємна довіра і дух громади. Для старообрядців (як і для іудеїв) було характерним усвідомлення власної вибраності, що передбачало більший ступінь довіри до своїх одновірців.

• 5. Імперативи соціального служіння, а також спасіння й зміцнення громади. Орієнтуючись на Старий Завіт, старообрядці лояльно ставилися до торгівлі й підприємництва, але не розглядали багатство як самоціль, а лише як засіб для збереження і зміцнення громади. Це знаходило свій прояв у розподілі зароблених благ серед старообрядців.

Подібні риси, що сприяли успішній підприємницькій діяльності старообрядців (стриманість і аскетизм у домашньому житті; тверезість; єднання і взаємна підтримка, готовність прийти на допомогу одновірцям) виділяє й Б. Ананьїч.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Старообрядці“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • > ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОНОМІКИ ТА РЕЛІГІЇ

  • Участь церкви у створенні національного доходу

  • Обчислення національного доходу за Г. Кінгом

  • Національний дохід за розрахунками Б. Белла

  • Ревізія податного обкладання у Російській державі (1720 р.)

  • "Орелігійнення" продуктивних сил

  • "Релігійний економізм"

  • > БАЗОВІ ЕКОНОМІЧНІ НОРМИ, ПОНЯТТЯ, НАСТАНОВИ, ПРИПИСИ У СВЯЩЕННИХ КНИГАХ І РЕЛІГІЙНИХ ВЧЕННЯХ

  • Процес праці у релігійних вченнях

  • Даосизм: бездіяльна дія

  • Конфуціанство: діяльність заради суспільства

  • Буддизм: перевага споглядання над практичною діяльністю

  • Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини

  • Християнство: релігійно-економічний зміст поняття праці

  • Іслам: праця — один з видів служіння Аллаху

  • Землеволодіння в іудаїзмі

  • Ставлення до багатства у національних і світових релігіях

  • Релігійне нормування позики

  • Накладання та збір податків

  • Відносини оподаткування у християнстві

  • Благодійництво як перетворена форма сплати податків

  • Еволюція економічних понять у християнському вченні

  • Католицька соціально-економічна доктрина ХІХ—ХХ ст.

  • Руська Православна Церква про сучасні принципи та правила господарювання

  • Протестантизм як революційний шлях модифікації базових релігійно-економічних норм

  • Сучасна соціальна позиція протестантських церков

  • Ставлення до матеріальної сторони життя у сучасному іудаїзмі

  • Відмінності у вирішенні господарських питань всередині ісламу

  • Реформаторський рух в індуїзмі

  • Конфуціанство і модернізація економіки

  • Модифікації шляхом пристосування

  • Старообрядці
  • Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки

  • ГОСПОДАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

  • Монастирське землеволодіння

  • Повинності селян на користь монастирів

  • Торгівля

  • Промисли

  • Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.

  • Поземельна власність монастирів

  • Державна грошова допомога монастирям

  • Промислова і торгова діяльність

  • Доходи від нерухомості

  • Церковне промислове будівництво

  • Облаштування монастирських готелів

  • Доходи соборів і приходських церков

  • Монастирські багатства

  • Доходи від продажу релігійних товарів і послуг

  • Пожертвування на користь монастирів

  • Монастирські грошові капітали

  • Витрати церковних установ — власні та соціально спрямовані

  • Діяльність закладів сфери послуг. Благодійництво

  • Церковна бухгалтерія

  • Католицька церква

  • Землеволодіння і землекористування

  • Використання лісів

  • Садівництво і городництво

  • Виноградарство і виноробство

  • Тваринництво

  • Промислове виробництво

  • Участь у будівельних роботах

  • Організація лікувальних закладів

  • Мормони (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів)

  • ВИКОРИСТАННЯ РЕЛІГІЙНИХ УСТАНОВОК В ЕКОНОМІЧНІЙ діяльності

  • Власність

  • Ставлення до праці

  • Оплата праці

  • Партнерська угода і підприємницький прибуток

  • Правила торгівлі

  • Кредитування

  • Суботні заборони

  • Харчові заборони

  • Релігійно-економічні настанови в ісламі

  • Ісламська економіка

  • Праця в ісламі

  • Сільське господарство. Використання землі

  • Торгівля

  • Встановлення ціни

  • Співвідношення праці й капіталу

  • Кредитування

  • Іпотека

  • Страхування

  • Специфічне релігійне виробництво в ісламі

  • "ЕКОНОМІЗАЦІЯ" РЕЛІГІЇ ТА "ОРЕЛІГІЙНЕННЯ" ЕКОНОМІКИ

  • Підприємницька діяльність

  • "Комерційні культи"

  • Орієнтація сучасного виробництва на релігійні групи споживачів

  • Експлуатація релігійних елементів у рекламі

  • Релігійні складові сучасного менеджменту

  • ЕКОНОМІКО-РЕЛІГІЙНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. РЕЛІГІЙНА МІГРАЦІЯ

  • Релігійна глобалізація

  • Організація хаджу як міжнародний проект

  • Виробництво халяльної та кошерної продукції в умовах глобалізації

  • Ісламські банки

  • Релігійна міграція

  • Релігійна міграція в Україні

  • Вплив міграції на релігійний фон країни

  • СЛОВНИК