За наявними даними, у XVIII — ХІХ ст. 200 монастирям належало біля 250 тис. десятин земельних угідь. Отже, на кожний окремий монастир Російської імперії припадало по 1 232 десятини, причому 25 монастирів мали понад 1 000 десятин, 6 монастирів — від 2000 до 3 тис. десятин, 7 монастирів — від 3 тис. до 6 тис. десятин, 3 монастирі — від 10 тис. до 20 тис. десятин, а Саровська пустинь і Соловецький монастир — 26 тис. дес.. і 66 тис. дес. відповідно.
Число всіх монастирів, общин становило біля 540. Загальні земельні угіддя приблизно оцінювалися у 750 тис. десятин. За звітом обер-прокурора Священного Синода, на території Російської імперії в роки Першої світової війни (1914-лютий 1917 рр.). // Український історичний журнал. — 2004. — № 5. — С. 45-65. Руська православна церква мала біля 30 тис. приходських церков. Кожній приходській церкві належало за штатом 33 десятини.
Найбільшими землевласниками були лаври Воронезької, Київської, Московської, Нижегородської, Казанської, Костромської, В'ятської, Пермської єпархій.
Так, у ІІ пол. ХУІІІ ст. Києво-Печерській лаврі належало 200 вотчин, майже 300 тис. десятин орної землі, приблизно 400 тис. десятин лісових угідь, великі сіножаті, млини, шинки, гути, рудні, цегельні заводи, винокурні, майже 76 тис. душ. 1817 р. Олександр І надав їй 8 рибних озер в Остерському повіті Чернігівської губернії. На кінець 1880-х рр.. лаврі належало 2732 десятини землі.
Монастирі отримували найбільший зиск від поземельної власності. У 1875 р. з 200 монастирів, про яких є відомості, володіння були такими: 33 монастиря — від 300 до 500 десятин; 31 монастир — від 500 до 1 000 дес.; 10 монастирів — від 1 000 до 2 000 дес.; 7 монастирів — від 2 до 3 тис. дес..; 11 монастирів — понад 3 тис. дес..
Порівняємо монастирські поземельні володіння з володіннями приходських церков Київської єпархії. Так, 102 приходські церкви Київського повіту володіли 4 448 десятин, вісім Радомишльських церков — 3656 десятин, тобто на одну церкву припадало біля 40 десятин.
1905 р. у п'ятдесяти губерніях європейської частини Росії монастирям належало 739 777 десятин землі. Все церковне землеволодіння становило 1,8 млн. десятин (для порівняння — поміщицьке землеволодіння становило 79 млн. десятин, селянське надільне — 124 млн. десятин). Найбільшу земельну власність мали Соловецький Преображенський чоловічий монастир — 66 тис. десятин, Софронієва чоловіча пустинь Курської єпархії — 28 250 десятин, Григорьєвський чоловічий монастир Херсонської єпархії — 25 963 десятини, Саровська чоловіча пустинь Тамбовської єпархії — 24 тис. десятин, Кожеозерський чоловічий монастир Архангельської єпархії — 17 626 десятин, Могилевський жіночий монастир — 13 872 десятини, Александро-Невська лавра — 13 090 десятин, Троїцький чоловічий монастир Петербурзької жпархії — 10526 десятин, Флоріщево-Успенська чоловіча пустинь — 10 000 десятин.
Порівняно з числом братії, що населяла монастирі, на одну особу припадало від 100 до 800 десятин.
Монастирські землі включали садибну, орну, сінокісну, лугову, болотяну, землю під лісом і під заростями, землю під дорогами і так звані "незручні" землі.
Особливе місце в економічній діяльності монастирів займало виробництво сільськогосподарської продукції, засноване на використанні праці прикріплених до церковних земель селян. Так, згідно Шостої ревізії 1811-1812 рр., серед загальної кількості селян 8,5% були монастирськими або церковними селянами.
Виробництво хліба становило вигідну постійну статтю доходу. Можна припустити, що за наявності у сівообігу хоча б 1/3 угідь, валовий збір становив 5 млн. пудів, виходячи з середньої врожайності по країні — 50 пудів з десятини.
За даними на 1887 р., в оренду здавалося 63,5 тис. десятин монастирської землі, тобто 10,7% від загальної площі монастирських земель. Землеволодіння Руської церкви за своїм походженням і характером практично не відрізнялося від інших форм феодальної земельної власності, а тому перебувало, поряд з іншими суб'єктами майнового права, під верховною компетенцією держави. І, якщо церковна влада вважала своє право на нерухомість, що їй належала, природною і узгодженою з давніми канонами, то державна влада, зі свого боку, майже з самого початку Московського збирання земель, виявляла тенденцію до розгляду церковного майна як такого, що підлягає державному контролю й використовується ним у власних цілях.
15 Ростиславов Д. И. Опыт исследования об имуществе и доходах наших монастырей. — Рязань: Александрия, 2010. — С. 103, 476.
Крупорушки, млини, вітряки, свічні заводи тощо входили до офіційної промислової статистики, підлягали промисловому перепису. Про їх діяльність можна знайти відомості в офіційному виданні "Список фабрик і заводів Російської імперії / Під ред. В. Є. Варзара. СПб., 1912".
Виробництво зерна для торгівлі вимагало від монастирів будівництва млинів, утримання крупорушок, маслобоєнь. Дохід монастирів від цієї діяльності у грошовому обчисленні різниться. За наявними даними, доходи двадцяти монастирів становили від 500 до 1 000 рублів, п'яти монастирів — від 1 000 до 2 000 руб..
У 1870-ті рр. доходи від млинів, збудованих при монастирях за казений рахунок, становили значні суми: у Симоновському моастирі — 1 800 руб., у Флорищевій пустині — 1 573 руб., у Троїцькому Рязанському монастирі — 1 608 руб., у Саровській пустині три млини давали дохід 1 852 руб.
На водяному млині Флорівської пустині були зайняті чотири робітника, виручка становила 1 800 руб. Сизранський чоловічий монастир використовував водяний млин, на якому працювали 13 людей, виручка становила 15 390 руб. Балашовський Покровський жіночий монастир Саратовської єпархії володів паровим млином з 79 робітниками; він давав дохід 34 325 руб. млин Глин- ської чоловічої пустині Курської єпархії при 27 робітниках мав річну продуктивність 162 457 руб. .
Києво-Печерська лавра мала 4 водяні млини, на яких щорічно мололи приблизно 15 тис. пудів зерна. У 1887 р. монастир збудував на р. Либідь (Київ) паровий млин з пилорамою при ньому220. Цей млин, де працювало 11 робітників, мав річну продуктивність 58 974 руб.,
До монастирських угідь належали також рибні лови, які монастирі нерідко віддавали в оренду сільським і міським общинам.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поземельна власність монастирів“ на сторінці 1. Приємного читання.
