Релігійне вчення іудаїзму, яке також сформувалося в Азії — у її Південно-Західному регіоні,— відрізнялося від спокійно-споглядальних даосизму та буддизму певним прагматизмом, хоча питання необхідності праці також не було чітко визначеним.
Книга Буття розповідає про прокляття, накладене Богом на Адама за непослух: "... проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину і осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю ..." [Буття, 3: 17-19] [1].
Дослідники іудейської міфології Р. Грейвс та Р. Патай відзначають, що цей сюжет, у якому сільськогосподарська праця представлена як прокляття, накладене на людину, відображає погляд середземноморського населення на фізичну працю (символом якої є орання) як на тяжку і неминучу повинність. Адже ще до формування Біблії давньогрецький письменник Гесіод вважав сільську працю злом, на яке безжальні боги прирекли людство. [2] Коли в іудаїзмі подається опис Царства Божого, то праця у ньому, звісно, відсутня.
Відомий вислів ребе Рава, наведений у Талмуді: "У Прийдешньому світі ми не будемо ні їсти, ані пити, ані народжувати дітей, ані займатися справами" [3]. Хоча проти того, що праця є покаранням, свідчить те, що серед пекельних мук покарання працею відсутнє.
Надалі у Торі про працю пишеться не як про покарання чи прокляття, а як про обов'язок людини. Ми знаходимо численні заклики до сумлінної праці. У Книзі Приповістей Соломонових ми зустрічаємо з цього приводу чималу кількість висловлювань: "Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати — і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!" [6: 9-11].
Або далі по тексту: "Хто обробляє землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму"; "... зароблене руками чоловіка до нього впаде"; "Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане" [12: 11, 14, 24].
У Священній книзі зазначено: "П'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття" [23: 21]. Доріканню лінивим присвячені вірші Книги Приповістей Соломонових 13:4; 16:26; 19:15; 19:24; 20:4,13].
Перегукується з ними Книга Еклезіястова: "Від лінощів валиться стеля, а з опущених рук тече дах" [10: 18] [1].
У Талмуді зазначено: навіть якщо матеріальне становище дозволяє не працювати, треба займатися корисною працею, бо неробство веде до отупіння. [5] Неробство веде також до розпусти і до похмурого стану духу. Отже, праця дає можливість не тільки заробити необхідні кошти на матеріальне забезпечення себе і своєї родини, але також служить засобом розвитку особистості.
Зауважимо, що згадувані в Талмуді мудреці теж мали своє професійне заняття — землеробство, ковальство, шевство, будівництво, ткацтво, торгівля тощо.
Види праці вважалися в іудаїзмі нерівноцінними — законовчителі поділяли ремесла на чисті (наприклад, виробництво ароматичних речовин) і низькі (пастушество, візництво, дрібна торгівля, ремесло різника).
Релігійні обмеження приписували чоловікам займатися ремеслом, яке б дозволяло уникнути тісного контакту з жінками. До таких належать, наприклад, парикмахерська справа, робота в бані, прання.
У Священній книзі підкреслюється, що праця не обов'язково має приносити добробут, оскільки подателем блага є Бог і, відповідно, успіх у праці засвідчує Божу милість. Найпочеснішим і найважливішим заняттям в іудаїзмі вважалося вивчення Тори. Віруючий повинен обов'язково виділяти час для цього: Так, вказано: "Якщо людина повинна орати, коли настане час орання, сіяння, коли настає час посіву, жати під час жнив, молотити у молотьбу і віяти, що ж буде з Торою?" [6]
Розуміючи необхідність праці, законовчителі, щоправда, відзначали потребу поєднання вивчення священних текстів зі світською працею. Про це знаходимо в Талмуді слова рабина Гамліеля, сина ребе Іуди а Насі: "Добре вивчення Тори [коли воно сполучається] зі світськими справами, бо така подвійна праця відволікає від гріха..." [7].
Але ці заняття все ж не визнавалися рівноцінними: "Попередні покоління піклувалися насамперед про вивчення Тори і лише потім — про роботу, і досягали успіху і в тому, і в іншому; наступні покоління чинили навпаки і не досягли успіху ані в тому, ані в іншому" [6].
Також праця розглядається як релігійна чеснота. У наведених вище словах ребе Гамліеля можна відзначити ще один аспект необхідності праці — вона є засобом відволікання людини від гріховних думок і вчинків.
Отже, сумлінна праця схвалювалася як чеснота, і навіть релігійна Про це, зокрема, свідчать такі слова: "Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке" [Кн. Приповістей Соломонових, 12: 10].
В іудаїзмі, на відміну від християнства, відсутня практика відлюдництва, оскільки служіння Богу передбачає серед іншого, трудову діяльність і прояв Божої волі у всіх сферах дозволеної діяльності. Отже, в іудаїзмі відсутній прямий релігійний вплив на примушення (відчуження) від продуктивної праці.
Звернемо увагу на нормування робочого часу в іудаїзмі. Так, це питання детально розписане у Книзі Левіт, де визначені робочі й святкові дні, а також дні відпочинку:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
