Католицька церква

Економіка та релігія

Відмінності католицизму і православ'я, пов'язані зі структурою внутрішнього устрою, багато в чому визначили економічну діяльність церков. Якщо використати сучасну економічну термінологію, то римський католицизм тривалий період виступав як централізоване планове господарство з єдиним центром, що регулював різні економічні аспекти цього господарства. Римська курія, конгрегації, архієпископи, епіскопи, чернечі ордени зі своїми керівниками довгий час становили згуртовану систему організації діяльності церкви. Звідси авторитарна економічна політика, спрямована на зростання й посилення влади Папи. На відміну від римського католицизму, Вселенське православ'я формувалося як зібрання помісних церков. У ньому відсутній диктат центру, а господарське економічне життя зосереджене на єпархіальному самостійного господарського життя фактично стає монастир. Отже, у православній церкві баланс інтересів між економічними потребами центру та економічною діяльністю на місцях дотримувався постійно.

Звісно, таке протиставлення умовне, однак у методологічному плані воно дає можливість виділити ті чи інші ознаки при аналізі економічної діяльності церков.

Ордени як субєкти господарювання

Досліджуючи економічну роль церкви, можна умовно виділити дві протилежні за формою способи організації господарської релігійної діяльності. Перша форма — це чернечі ордени, які діяли у вигляді корпоративних співтовариств, чия економічна діяльність базувалася на експансії та господарській активності учасників ордену; друга форма — монастирі, господарська діяльність яких базувалася на стаціонарній егоцентристській моделі залучення капіталів і ресурсів до монастиря як центру зосередження багатства. Як орден, так і монастир являлися суб'єктами господарювання. Різниця між ними з економічної точки зору — у формі здійснення своєї економічної діяльності.

У даному розділі розглядається корпоративна діяльність чернечих орденів, а також форми і методи, за допомогою яких релігійна корпорація у вигляді ордену здійснювала накопичення багатства та економічну експансію.

В історії релігігії становлення і розвиток орденів датується часом середньовіччя, так званим феодальним способом ведення господарства.

Релігійні ордени функціонували поза системою церковно-територіального розподілу. Переважна кількість священиків не була їх членами. Ордени мали свій статут, свої традиції, кордони орденів не відповідали єпархіальним. У певну історичну епоху діяли сотні релігійних орденів з десятками тисяч членів. Серед них були такі великі релігійні "компанії", як єзуїти, домініканці, францисканці. Поряд з ними діяли набагато менші за розмірами і чисельністю ордени, наприклад, скалабріани, іудисти, сомаскани, рогаціоністи, розміниани, орден Св. Павла, орден ліванських маронітів тощо. Крім того, існували ордени місіонерського спрямування — тамплієри, відлюдники-картезианці. Але історично фактом є те, що всі ці великі, середні та малі "компанії" поєднувала економічна діяльність

Перший великий централізований орден (Клюнійський) був заснований за бенедиктинським статутом у Х ст.. Поряд з клюнійським рухом з'явилися цистерціанці, камальдолійці (1015 р.), валломброзанці (1036 р.). Далі поряд з бенедиктинськими орденами виникали картезіанці — єреміти (1084 р.), гільйоміти (1155 р.). У

Х-ХІІІ ст.. бенедиктинський статут був покладений в основу для формування орденів іоахимітів, ордена Фонтевро, граммотенсів, сільвестринців тощо.

У середовищі каноників з'явилися ордени статутних каноників (1039 р., 1095 р., 1113 р.), а також орден премонстрантів (1120 р.). Наприкінці ХІІІ ст. нараховувалося 694 цистерціанських абатств, біля 1 000 організацій ордена статутних каноніків. Кількість членів ордену єремітів обчислювалася тисячами. У цей період сформувалися сотні братств госпітальєрів, які перетворилися на орден госпітальєрів, з яких сформувалися ордени ченців-воїнів — госпітальєри Мальтійського ордену (1118 р.), тамплієри (1128 р.), тевтонський орден (1142 р.), орден Алькантара (1156 р.).

У цей же період створювалися змішані чоловічі й жіночі ордени — бригитинці (1150 р.), монастирі Фонтевро (1100-1101 рр.), гільбертинці (1129 р.). До цих відомих орденів додавалися більш пізні чернечі ордени — паулісти (1215 р.), целестинці (1259 р.), оливетинці (1307 р.). Відбувався процес створення жіночих орденів. Так, у францисканців 1224 р.був створений орден "бідних кларис", у картезіанців 1229 р. — орден картезіанок. У цей же період занепадали ордени білоризців, хрестоносців червоної зірки.

Особливе місце серед релігійних організацій займали жебрущі ордени — францисканці (1209 р.), кармеліти (1226 р.), домініканці (1214 р.). Домініканці, які на початку називалися якобітами, у 1221 р. мали 70 монастирів, у 1256 р. в ордені нараховувалося 7 тис. ченців. У XV ст.. орден домініканців нараховував 150 тис. членів у 45 провінціях, вони мали 12 конгрегацій. До жебрущих орденів були віднесені сервіти (1233 р.), тринітарії, мерседарії, августинці, і останній жебрущий орден — мініми (1435 р.).

Історія чернечих і воєнних орденів пов'язана також з появою такої форми організації, як змішані ордени, у яких брали участь миряни.

Наприкінці XIV — на поч. XV ст.. відбувається процес розпаду централізованих орденів на конгрегації за мовною та національною ознаками Так, наприклад, утворилися бенедиктинські конгрегації в Німеччині, Шотландії, Італії, Австрії, Іспанії; це ж стосується конгрегацій цистерціанців, францисканців та ін.

Подібні відцентрові тенденції стимулювалися місцевими князями з метою обмеження відпливу грошових коштів, які ордени спрямовували Римському Папі. Звісно, орденський сепаратизм носив економічний характер; з іншого боку, конгрегації, що підтримували фінансові стосунки з Римом, отримували додаткові пільги від Папи.

Лео Мулен характеризував процес централізації таким чином: "Коли Церкву послаблять Столітня війна, голод, епідемії чуми, розкол Заходу, єресі (Уїкліфа і Гуса), тривалі хвилювання міленарізму і народні пророцтва, коли протестантська реформа викличе бурю, проти якої реформа католицька буде безсилою і не зможе загоїти нанесені нею рани, тоді чернецтво, часто потерпаючи від внутрішніх криз і стаючи жертвою чужих інтриг, зробиться нездатним відбивати удари. Чернечі ордени виживуть, але творчий дух, притаманний їм протягом століть, відімре. Ордени поступляться іншим — організаціям статутних кліриків (єзуїтів, сколопів, варнавітів та ін..), товариствам з простими обітницями (ораторіани, доктринери, лазаоїсти та ін..) — краще пристосованим до умов боротьби у соціумі нового часу".

Різноманітним орденам необхідно було існувати, насамперед, економічно. Тому життя ордену, сповнене релігією, у дійсності, практично, перетворювалося на господарське.

Підтвердженням цієї думки має служити аналіз змісту статутів відомих орденів — бенедиктинців, домініканців, кармелітів, картезіанців, єзуїтів тощо. Передусім, історія кожного ордену починалася з моменту усного затвердження Папою змісту статуту. Письмове затвердження статуту відбувалося значно пізніше, і в статути орденів вносилися певні зміни, що відповідали загальній стратегії розвитку Католицької церкви у різних регіонах у різні історичні періоди.

Суттєвим моментом статутів було регулювання ставлення ченця до особистоїі власності. Цей мотив простежується практично в усіх статутах, і вирішувався він нормативно таким чином, що члени орденів позбавлялися власності на користь ордену. Якщо це орден жебрущих, то він тільки користувався і розпоряджався власністю, яка мала належати Римській церкві.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Католицька церква“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • > ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВЗАЄМОДІЇ ЕКОНОМІКИ ТА РЕЛІГІЇ

  • Участь церкви у створенні національного доходу

  • Обчислення національного доходу за Г. Кінгом

  • Національний дохід за розрахунками Б. Белла

  • Ревізія податного обкладання у Російській державі (1720 р.)

  • "Орелігійнення" продуктивних сил

  • "Релігійний економізм"

  • > БАЗОВІ ЕКОНОМІЧНІ НОРМИ, ПОНЯТТЯ, НАСТАНОВИ, ПРИПИСИ У СВЯЩЕННИХ КНИГАХ І РЕЛІГІЙНИХ ВЧЕННЯХ

  • Процес праці у релігійних вченнях

  • Даосизм: бездіяльна дія

  • Конфуціанство: діяльність заради суспільства

  • Буддизм: перевага споглядання над практичною діяльністю

  • Іудаїзм: сумлінна праця — обов'язок людини

  • Християнство: релігійно-економічний зміст поняття праці

  • Іслам: праця — один з видів служіння Аллаху

  • Землеволодіння в іудаїзмі

  • Ставлення до багатства у національних і світових релігіях

  • Релігійне нормування позики

  • Накладання та збір податків

  • Відносини оподаткування у християнстві

  • Благодійництво як перетворена форма сплати податків

  • Еволюція економічних понять у християнському вченні

  • Католицька соціально-економічна доктрина ХІХ—ХХ ст.

  • Руська Православна Церква про сучасні принципи та правила господарювання

  • Протестантизм як революційний шлях модифікації базових релігійно-економічних норм

  • Сучасна соціальна позиція протестантських церков

  • Ставлення до матеріальної сторони життя у сучасному іудаїзмі

  • Відмінності у вирішенні господарських питань всередині ісламу

  • Реформаторський рух в індуїзмі

  • Конфуціанство і модернізація економіки

  • Модифікації шляхом пристосування

  • Старообрядці

  • Сучасні наукові концепції побудови християнської економіки

  • ГОСПОДАРСЬКИЙ ХАРАКТЕР РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ІСТОРИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

  • Монастирське землеволодіння

  • Повинності селян на користь монастирів

  • Торгівля

  • Промисли

  • Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.

  • Поземельна власність монастирів

  • Державна грошова допомога монастирям

  • Промислова і торгова діяльність

  • Доходи від нерухомості

  • Церковне промислове будівництво

  • Облаштування монастирських готелів

  • Доходи соборів і приходських церков

  • Монастирські багатства

  • Доходи від продажу релігійних товарів і послуг

  • Пожертвування на користь монастирів

  • Монастирські грошові капітали

  • Витрати церковних установ — власні та соціально спрямовані

  • Діяльність закладів сфери послуг. Благодійництво

  • Церковна бухгалтерія

  • Католицька церква
  • Землеволодіння і землекористування

  • Використання лісів

  • Садівництво і городництво

  • Виноградарство і виноробство

  • Тваринництво

  • Промислове виробництво

  • Участь у будівельних роботах

  • Організація лікувальних закладів

  • Мормони (Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів)

  • ВИКОРИСТАННЯ РЕЛІГІЙНИХ УСТАНОВОК В ЕКОНОМІЧНІЙ діяльності

  • Власність

  • Ставлення до праці

  • Оплата праці

  • Партнерська угода і підприємницький прибуток

  • Правила торгівлі

  • Кредитування

  • Суботні заборони

  • Харчові заборони

  • Релігійно-економічні настанови в ісламі

  • Ісламська економіка

  • Праця в ісламі

  • Сільське господарство. Використання землі

  • Торгівля

  • Встановлення ціни

  • Співвідношення праці й капіталу

  • Кредитування

  • Іпотека

  • Страхування

  • Специфічне релігійне виробництво в ісламі

  • "ЕКОНОМІЗАЦІЯ" РЕЛІГІЇ ТА "ОРЕЛІГІЙНЕННЯ" ЕКОНОМІКИ

  • Підприємницька діяльність

  • "Комерційні культи"

  • Орієнтація сучасного виробництва на релігійні групи споживачів

  • Експлуатація релігійних елементів у рекламі

  • Релігійні складові сучасного менеджменту

  • ЕКОНОМІКО-РЕЛІГІЙНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. РЕЛІГІЙНА МІГРАЦІЯ

  • Релігійна глобалізація

  • Організація хаджу як міжнародний проект

  • Виробництво халяльної та кошерної продукції в умовах глобалізації

  • Ісламські банки

  • Релігійна міграція

  • Релігійна міграція в Україні

  • Вплив міграції на релігійний фон країни

  • СЛОВНИК