1801 р. було скасовано постанову 1798 р. про заборону землеробських робіт для духовенства. Розорені за часів війни 1812 р. монастирі й храми звільнялися від податків і отримували необхідні кошти на відновлення.
З 1820 р. монастирям було дозволено приймати нерухоме майно за заповітом з дозволу імператора.
З 1821 р. нерухоме майно духовенства звільнялося від військових постоїв, від усіх повинностей і зборів за винятком мостового і ліхтарного.
Однак політика щодо володіння духовенством нерухомістю була суперечнивою і компромісною: духовенство могло придбавати нерухомість і придбавало її, але у кожному випадку це відбувалося з особистого дозволу імператора.
Загалом над церквою зберігався суворий контроль, існували інструкції, циркуляри, спеціальні урядові постанови і розпорядження, адресовані духовенству, якими регламентувалося адміністративне управління, ведення господарства, кількісний склад монастирської братії, приходського причту і обслуговуючої братії архієрейських домів.
• 200 Ростиславов Д. И. Опыт исследования об имуществе и доходах наших монастырей. — Рязань: Александрия, 2010. — С. 77.
• 1829 р. вийшло Положення про засоби для покращення становища духовенства, за яким храми, монастирі, архиєрейцські доми наділялися землею і угіддями, млинами, рибними ловитвами, а причти — будинками. Збільшилося кошти на утримання монастирів, духовенству призначалася пенсія.
• 1838 р. були затверджені нові правила, за якими кожний монастир міг отримати від 50 до 150 десятин лісових угідь.
З 1836 по 1861 рр. 180 монастирів отримали понад 16 тис. десятин лісу і понад 9 тис. десятин землі орної та лугової.
З 1825 по 1855 рр., у період правління Миколи І, кількість церковних земель була збільшена утричі.
Микола І у 1835 р. дозволив монастирям придбання земельних ділянок у розмірі від 100 до 150 десятин, розширив їх права на рибну ловлю і затвердив грошову допомогу, якщо не було можливості купити землю.
1838 р. монастирям дозволялося мати лісові угіддя у розмірі до 150 десятин; на практиці ця норма постійно перевищувалася.
Так, одному з найбагатших російських монастирів — Московській лаврі,— у 1858 р. було відмежовано 1249 десятин лісу; 1864 р. жіночій общині у с. Оржеві Кирсанівського повіту — 704 десятини лісу. У середньому, кожний монастир отримав у цей період по 140 десятин.
Земельна власність монастирів збільшувалась за рахунок пожертв. Так, 1866 р. одному з монастирів під Києвом був пожертвуваний маєток з 3 794 десятинами землі. У 1877 р. монастирю в ім'я Дмитра Солунського Харківської єпархії було пожертвувано 4 434 десятини землі. У 1868 р. Знаменський монастир Воронезької єпархії отримав 500 десятин землі і 10 тис. руб. Знаменський жіночий монастир Новгородської єпархії у 1869 р. отримав 891 де
206 Ростиславов Д. И. Опыт исследования об имуществе и доходах наших монастырей. — Рязань: Александрия, 2010. — С. 92-93..
сятину землі і 98 тис. руб. Чонський монастир 1800 р. отримав Щекотовський казенний гай 319 дес. і 1000 саж. землі, у 1830 р. — монастирю було виділено 20 десятин сінокісної землі, 1846 р. він отримав у дар 40 десятин 527 сажнів землі.
Земельні угіддя придбавалися монастирями також за власні кошти. Крім того, монастирі одержували землі у примусовому порядку на покриття монастирських боргів.
Церковні установи практично відразу отримали можливість здобувати вигоду від різних форм своєї діяльності у період, коли економіка Російської імперії стрімко переходила до раннього капіталізму. Розкріпачення, селянська реформа додали до багатовікової економічної діяльності православної церкви капіталістичних рис, і церква цілком гідно і всеосяжно увішла до капіталістичного середовища. Тому при аналізі взаємодії економіки та релігії був виділений період формування капіталістичних методів господарювання з 1861 р. до 1900 р. — року першої економічної кризи.
Якщо розглядати монастирі як суб'єкти господарської діяльності, то їх кількість відносно інших господарств була досить не значною. Проте для нашого аналізу важливим є багатство і доходність цих установ.
Кількість монастирів у ХІХ ст. становила на 1825 р.: чоловічих — 377, жіночих монастирів і общин — 99. У 1840 р. чоловічих монастирів 435, жіночих монастирів і общин — 112. У 1850 р. чоловічих монастирів — 464, жіночих монастирів і общин — 123. У 1860 р. чоловічих монастирів — 477, жіночих монастирів і общин — 136. У 1870 р. чоловічих монастирів 445, жіночих монастирів і общин 154. У 1880 р. чоловічих монастирів 450, жіночих монастирів і общин 168. У 1890 р. чоловічих монастирів 496, жіночих — 228. У 1900 р. чоловічих монастирів 503, жіночих — 325. У 1914 р. чоловічих монастирів — 550, жіночих — 475. Всього кількість чоловічих і жіночих монастирів і общин, починаючи з 1825 р., зростала. У 1825 р. їх було 476, у 1840 р. — 547, у 1850 р. — 587, у 1860 р. — 613, у 1870 р. — 599, у 1880 р. — 618, у 1890 р. — 724, у 1900 р — 828, у 1914 р. — 1 025208.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка та релігія» автора Тимчик О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реформування церковної сфери у ХУШ-ХІХ ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.
